АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5674/16 Справа № 201/595/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В.В. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Деркач Н.М., Тамакулової В.О.,

за участю секретаря: Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про розірвання договору та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 року позивач звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що 08 грудня 2013 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070030001700 з додатковою угодою до нього від 08 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070030001, відповідно до якого він передав відповідачу грошові кошти у сумі 20 000 грн., а 31.08.2015 та 29.10.2015 направив відповідачу заяви про розірвання договорів і повернення розміщених грошових коштів з нарахованими процентами, на що отримав відповіді від 02.09.2015 та 02.11.2015 про відмову в їх задоволенні через політичну ситуацію в країні, тому позивач просив суд зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» достроково розірвати депозитні договори та повернути розміщенні кошти та нараховані відсотки, стягнути витрати на правову допомогу та судовий збір.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення та скасування рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження своїх позовних вимог про розірвання договору № SAMDNWFD0070030001700 від 08 грудня 2013 року, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у сумі 20 000 грн., позивачем не надано суду належних доказів укладення між сторонами цього договору, оскільки матеріали справи містять лише копії його заяви № SAMDNWFD0070030001700 про оформлення вкладу і додаткової угоди до спірного договору (а.с.10-б, 11), що не може бути достатнім доказом укладення вказаного договору, а оригіналу цього договору і документів, що підтверджують внесення в банк грошової суми вкладу та відповідають вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, позивач не надав.

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні заявлених позивачем вимог за їх недоведеністю, керуючись названими нормами права.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про наявність всіх доказів в підтвердження заявлених ним вимог не ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні матеріалах справи, а фактично зводяться до та повторного обґрунтування своїх позовних вимог з викладенням тих же обставин і доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, вважаючи надані позивачем документи такими, що не є належними і допустимими доказами на підтвердження його позову у розумінні вказаних вимог закону.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: