ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року Справа № 912/239/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),

суддівДанилової Т.Б., Алєєвої І.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.16

у справі №912/239/16 Господарського суду Кіровоградської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн"

простягнення 115643,40 грн

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Миронова С.В. - за дов. від 10.03.16;

від відповідача: Терещенко Д.Л. - за дов. від 16.11.15.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" у січні 2016 року заявлений позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн" про стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 61 883,89 грн заборгованості зі сплати вартості отриманого товару. Позивач вказував, що в порушення умов укладеного 06.05.11 між сторонами контракту №06/05-11 з поставки комплекту обладнання, відповідач здійснивши часткову оплату отриманого від позивача товару. На вартість неоплаченого товару, переданого за накладними № 9 від 30.01.13 в сумі 27 466,89 грн та № 13 від 18.03.13 в сумі 34 417,00 грн позивачем нараховано 3% річних у сумі 5 233,85 грн та 48 525,66 грн інфляційних втрат за період прострочення з 22.03.13 до 14.01.16. Позовні вимоги обґрунтовано приписами статей 193, 202, 218, 265 Господарського кодексу України, статей 530, 610, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.04.16, ухваленим суддею Глушковим М.С. позов задоволено повністю. Суд першої інстанції установив факт отримання товару і порушення відповідачем свого обов'язку зі сплати його вартості. Суд керувався приписами статей 193, 268, 270, Господарського кодексу України, статей 525, 526, 530, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Герасименко І.М. - головуючого, Пруднікова В.В., Кузнецова І.Л. постановою від 31.05.16, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги Товариство посилається на те, що судові рішення прийняті без урахування умов договору поставки №06/05-11 та фактичного порушення його умов позивачем шляхом поставки обладнання іншої виробничої потужності ніж було замовлено і передбачено угодою. Скаржник вважає, що в порушення приписів статей 509, 510, 525, 526, 538, 613, 615, 670 Цивільного кодексу України та статті 268 Господарського кодексу України, судами залишена поза увагою та обставина, що у даному випадку поставлені товари не відповідають стандартам і технічним умовам, відтак відповідач законно відмовився від сплати вартості поставлених товарів. Окрім того, скаржник посилається на те, що накладні на поставку товару не відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Зазначає Товариство і про те, що на його думку суд першої інстанції мав відмовити у позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., заслухавши пояснення представника скаржника, та заперечення на касаційну скаргу представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Судами обох попередніх інстанцій установлено, що між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Протеїн-Продакшн" правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" - покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробничий центр "Вектор" - продавцем 06.05.11 укладено контракт № 06/05-11 на поставку комплекту обладнання за умовами пункту 1.1. якого, продавець зобов'язався виготовити, поставити, здійснити монтаж, пуско-наладку, ввести в експлуатацію комплект обладнання для автоматизованої дільниці приймання та зберігання насіння сої підготовчого відділення №2 з переробки сої виробничою потужністю 500 т/доба, дільниці грануляції, шроту соєвого, провести навчання персоналу покупця з роботи на поставленому обладнанні. Згідно з пунктами 1.2., 1.4 контракту, сторони погодили, що загальний перелік товару, який поставляється зазначається сторонами в додатку № 2 до договору "Межі поставки". Детальний перелік обладнання, що постачається продавцем зазначається в специфікаціях з зазначенням основних характеристик. Загальна його сума визначається відповідно до підписаних сторонами специфікацій, які є невід'ємними частинами даного контракту. Сторони пунктом 2.1 контракту визначились, що оплата вартості обладнання здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок продавця вказаний в даному контракті після отримання рахунку-фактури продавця наступним чином: 50% від вартості обладнання, що постачається - оплачується покупцем на умовах попередньої оплати не пізніше 5 банківських днів після підписання сторонами специфікації № 1 до контракту; 30% від вартості обладнання, що постачається - оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця через 30 банківських днів після здійснення першої передоплати; 20% від вартості обладнання, що постачається - оплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця упродовж 3 банківських днів за фактом 100% готовності обладнання. Оплата здійснюється після отримання письмового підтвердження продавця про 100% готовність обладнання до відвантаження на підставі специфікації та рахунку-фактури продавця. Приймання-передача обладнання в місті його відвантаження здійснюється за кількістю упаковочних місць та одиниць обладнання і оформлюється шляхом підписання накладної. Відповідно до пункту 12.1. контракту він набирає законної сили з моменту підписання та здійснення передоплати, відповідно до умов пункту 2.1.1. даного контракту. Специфікація обладнання та його вартість може бути змінена в процесі проектування, що буде відображено в додатковій угоді до даного контракту. Даний контракт діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що передбачені даний контрактом, враховуючи гарантійні зобов'язання. Сторонами також було підписано специфікації № 1 від 24.10.11, № 2 від 19.09.11, № 3 від 06.12.11, № 7 від 03.10.12, якими передбачено асортимент, найменування, кількість та ціну відповідного обладнання, що постачалось позивачем. Шляхом укладання доповнень до указаного правочину сторонами узгоджені: Графік проплат, Гарантійні показники та технічні характеристики, Межі поставки, Проведення монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт з введення обладнання в експлуатацію,Технічне завдання.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з приписами статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання, згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли боржник не здійснив на користь кредитора жодної дії, що становить предмет зобов'язання. Залежно від змісту відповідного обов'язку невиконання зобов'язання може полягати у тому, що боржник не передав річ, не виконує роботи, не надає послуги, не сплачує гроші тощо. Основною метою і результатом виконання боржником свого обов'язку є задоволення потреб кредитора. Тобто під невиконанням зобов'язання розуміється неодержання кредитором виконання обов'язку боржника. Неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання. При неналежному виконанні боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом. Тобто при неналежному виконанні зобов'язання може мати місце недодержання умов щодо кількості, якості, асортименту товару, якості виконаної роботи чи наданої послуги, розміру оплати, строку, способу або місця виконання тощо. Статтею 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій правомірно визначились, що укладений між сторонами контракт від 06.05.11 № 06/05-11 на поставку комплекту обладнання містить ознаки договору поставки та підряду, а спірні правовідносини виникли в частині оплати вартості поставленого товару. При розгляді даного спору судами установлено, що на виконання умов контракту та специфікацій до нього, позивач поставив на користь відповідача упродовж травня 2011 року - березня 2013 року обладнання на загальну суму 15 933 272,26 грн та надав послуги упродовж 2011-2012 років на загальну суму 792 183,86 грн. Установлено судами і те, що відповідач розрахувався за поставлений товар частково, в наслідок чого утворилась заборгованість з оплати отриманого товару за видатковою накладною № 9 від 30.01.13 в сумі 27 466,89 грн та за видатковою накладною № 13 від 18.03.13 в сумі 34 417,00 грн, що разом склало заявлені до стягнення 61 883,89 грн. Оцінивши докази у справі, в їх сукупності, суди установили факт поставки товару продавцем за контрактом, та період, у який поставлявся товар, його кількість. Суди установили, що надані позивачем довіреності на отримання товару були дійсними на момент передачі товару, перелік обладнання, що поставлялось позивачем відповідачу, в тому числі за видатковими накладними № 9 від 30.01.13 та № 13 від 18.03.13, відповідають переліку обладнання, що вказаний в укладених до контракту сторонами специфікаціях. При цьому суди обох інстанцій визнали, що відповідачем не спростовано наявність та справжність підпису уповноваженої відповідачем особи, яка отримала товар для відповідача. Суди установили і те, що акт здачі-приймання послуг з доставки обладнання №2612 від 26.12.11, акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року, акт здачі-приймання робіт за договором №06/05-11 від 25.06.11, підписані представниками сторін без зауважень. Оскільки обома судовими інстанціями в межах повноважень, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України, оцінено правову природу спірних правовідносин, надані сторонами докази та установлено, що відвантажений відповідачеві товар, останній отримав без заперечень, проте у повному обсязі його вартість не сплатив, висновок суддів про задоволення позову про стягнення боргу у розмірі 61 883,89 грн визнається судовою колегією правомірним. Окрім того судами законно, на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України, задоволені вимоги позивача і про стягнення річних і інфляційних у заявлених до стягнення сумах, оскільки обома судами перевірено порядок їх нарахувань.

Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів у справі тому не можуть бути підставою для скасування судових актів, їм надавалась оцінка апеляційною інстанцією та вони мотивовано судом відхилені. Щодо доводів скарги про поставку обладнання не належної комплектації та його невідповідність вимогам погоджених договором, то апеляційною інстанцією їм також надавалась оцінка. Відповідно до частини 1 статті 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі - продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Статтею 672 Цивільного кодексу України, зазначені правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару, а саме: якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі - продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі - продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар. У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі - продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього. Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі - продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем. Відповідно до частини 5 статті 268 Господарського кодексу України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. За приписами частин 2, 3 статті 270 Господарського кодексу України якщо комплектність товару не визначено стандартами, технічними умовами або прейскурантами, вона в необхідних випадках може визначатися договором. У разі поставки некомплектних виробів постачальник (виробник) зобов'язаний на вимогу покупця (одержувача) доукомплектувати їх у двадцятиденний строк після одержання вимоги або замінити комплектними виробами у той же самий строк, якщо сторонами не погоджено інший строк. Судами установлено, що спірне обладнання було поставлене відповідачу 11.01.13 відповідно до видаткової накладної №2 (а.с.66) та отримане представником відповідача за довіреністю від 11.01.13 №ПП-Д0000020 (а.с.178). Доказів звернення відповідача з вимогою до позивача про повернення сплаченої суми за товар поставлений згідно видаткової накладної №2 або про доукомплектацію поставленого обладнання відповідачем не подано. Також не надано доказів фактичного повернення товару позивачеві. Окрім того, судами установлено і те, що позивач просив стягнути заборгованість з вартості поставленого товару за видатковою накладною № 9 від 30.01.13 в сумі 27 466,89 грн та частково за видатковою накладною № 13 від 18.03.13 в сумі 34 417,00 грн. Отже, суди обґрунтовано визнали, що товар за видатковою накладною № 2 від 11.01.13 відповідач оплатив повністю. Довід скаржника про не застосування судами строку позовної давності також не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки судами установлено, що позивач звернувся з позовом у січні 2016 року тобто в межах трьохрічного строку, передбаченого приписами статті 257 Цивільного кодексу України. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не спростовують установлених судами обставин та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 11110 названого Кодексу підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки судом касаційної інстанції не виявлено порушень апеляційним судом норм чинного законодавства, підстави для скасування постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги - відсутні. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.16 у справі №912/239/16 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн - Продакшн" залишити без задоволення.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Данилова

І.Алєєва