ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2016 р. м. Київ К/800/53559/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

При секретарі Зубенко Д.В.,

За участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ФО-П ОСОБА_2 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року у адміністративній справі за позовом ФО-П ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2015 року ФО-П ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000017/2 від 02.03.2015 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00025 від 02.03.2015 року.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ФО-П ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Волинська митниця ДФС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 23.02.2015 року між ФО-П ОСОБА_2 (покупець) та фірмою «Zaklady Drobiarskie «Kozieglowy» Spolka z o.o. (продавець) укладено контракт купівлі-продажу №31/20І5/PL. Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити заморожене м'ясо куряче (включаючи субпродукти) згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною цього контракту і підписується на кожну партію товару. Розділом 4 та 5 даного контракту визначено, що оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця у формі 100% передоплати на підставі проформи-інвойса за день до відвантаження або по факту поставки товару згідно інвойсу. Валютою платежу є Євро. Поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах Правил Інкотермс-2010, а саме - FCA, EXW, CPT чи DDU вказаних в інвойсі.

02.03.2015 року ФО-П ОСОБА_2 ввезла на митну територію України, товар - м'ясо куряче, механічної обвалки заморожене 1 мм (фарш з курячих корпусів), подрібнене, перемелене, без теплової кулінарної обробки, без консервування, без харчових добавок та приправ - вагою нетто 21000 кг за ціною 0,421 євро/кг на загальну суму 8820,001 євро, що надійшов згідно контракту купівлі-продажу №31/2015/PL від 23.02.2015 року, укладеного із фірмою «Zaklady Drobiarskie «Kozieglowy» Spolka z o.o. та інвойсу №10986/N/15 від 25.02.2015 року.

Для митного оформлення вказаного товару декларантом були подані наступні документи: контракт №31/2015/PL від 23.02.2015 року, рахунок - фактура (інвойс) №10986/N/15 від 25.02.2015 року; вантажно-митна декларація (ВМД) №205070000/2015/008052 від 02.03.2015 року; декларація митної вартості ДМВ-1 №205070000/2015/008052 від 02.03.2015 року; міжнародна товаротранспортна накладна CMR від 25.02.2015 року; сертифікат про походження товару №PL/MF/AK 0098618 від 26.02.2015 року; ветеринарне свідоцтво ЄРД-00 №084370 від 27.02.2015 року; сертифікат якості від 25.02.2015 року; контракт на перевезення товару № 29/2015 від 24.02.2015 року; довідка про транспортні витрати від 18.02.2015 року; прайс-лист від 25.02.2015 року; копія декларації країни відправлення № 15PL302040E0010265 від 26.02.2015 року, інші документи, перелічені в графі 44 ВМД.

У зв'язку з виникненням у митного органу сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості товару, митницею від декларанта витребувано додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи про оплату товару; розрахунок ціни.

02.03.2015 року Волинською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару № 205000011/2015/000017/2, згідно з яким митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу, та винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон від 02.03.2015 року № 205070000/2015/00025.

З метою запобігання псування товару, позивачем 03.03.2015 року подано до митного органу нову ВМД № 205070000/2015/008138. Митне оформлення товару проведено за резервним методом із застосуванням гарантійних зобов"язань - грошової застави.

Вважаючи вказані рішення митниці протиправними ФО-П ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Митниця обґрунтовано витребувала у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, а у зв'язку з ненаданням таких - правомірно прийняла оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI, який набув чинності з 1 червня 2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

З аналізу норм Митного кодексу України вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при перевірці правильності заявленої митної вартості задекларованого позивачем товару відповідачем встановлено певні розбіжності у поданих декларантом документах та запропоновано подати додаткові документи, а саме: висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями; банківських платіжних документів про оплату товару; розрахунок ціни.

Відповідно до матеріалів справи, Уповноважена особа декларанта, ознайомившись з вимогою митного органу про надання додаткових документів, здійснила запис у декларації митної вартості № 205070000/2015/008052 наступного змісту: «Буду приймати рішення, згідно положень МК України, на даний момент таких документів подати не можемо. Просимо випустити товар у вільний обіг».

Зазначене не узгоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови декларанта від надання додаткових документів.

Так, 20.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 128, до якої було додано додаткові документи, а саме: завірену копію ветеринарного свідоцтва ЄРД-00 №084370 від 27.02.2015 року; завірену копію висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1353 від 20.05.2015 року; завірену копію платіжного доручення № 1642 від 17.03.2015 року; завірену копію SWIFT повідомлення № 1531TJ.91544UBGB від 17.03.2015 року.

Відповідно до пункту 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Додаткові документи, що були подані позивачем, протягом 5-ти робочих днів з дати їх отримання, були розглянуті митним органом та листом від 29.05.2015 року №3610/03-70-25-02 Волинська митниця ДФС повідомила позивача про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, зазначивши зокрема, що у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» подані дані спеціалізованих інформаційних джерел та наведено середньо-розрахунковий рівень поточних цін на м'ясо куряче механічної обвалки заморожене 1 мм. Проте переконатись у достовірності наданої інформації немає змоги, оскільки відсутні витяги, які б містили розрахунки, що однозначно підтверджують наведену експертом ціну товару.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, а саме: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак, такий висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надаються на письмову вимогу митниці виключно у випадку їх наявності у декларанта.

Відсутність таких додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

В свою чергу, відповідачем належним чином не було спростовано цінової інформації, яка була наведена у висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза».

Вказуючи на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову з мотивів правомірності оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить зокрема з того, що судами не перевірено належним чином чи був обсяг документів, який додатково надавався декларантом на запит органу доходів і зборів, достатнім для висновку про усунення виявлених розбіжностей та, відповідно, чи підтверджували подані документи у сукупності правильність визначення митної вартості за першим методом.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Встановлений судами попередніх інстанцій факт проведення консультацій ґрунтується виключно на доводах митного органу та інформації, відображеній у графі 33, у якій зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, колегія суддів вважає, що відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, враховуючи, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії рішення про коригування митної вартості товарів № 205000011/2015/000017/2 від 02.03.2015 року уповноваженою особою декларанта в самому рішенні (на його звороті) зазначено: «З відомостями наведеними у гр. 30, 31, 33 не згідний. Консультація не проводилась. Примірник рішення отримав, про що і розписуюсь».

При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до декларанта не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

В свою чергу в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до передчасного висновку щодо встановлення беззаперечного факту проведення між позивачем та відповідачем процедури консультацій, не дослідивши належним чином питання дотримання відповідачем процедури консультацій між митним органом та декларантом. При цьому необхідним є встановлення обґрунтованості та доведеності митним органом неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Тільки після встановлення вказаних обставин можливо зробити висновок щодо законності та обґрунтованості рішення митного органу щодо коригування митної вартості товару.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ФО-П ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2015 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: