Справа № 11а- 1770 /2006 р. Категорія ч.2 ст. 186 КК України

Головуючий у 1 інстанції: Виродов Ю.Т. Доповідач ЄстєнінаВ.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 червня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі

головуючого: Галатіна О.М.

суддів : Єстєніної В.В., Свіягіної І.М.

з участю:

прокурора Єроклінцевої Н.С.

засудженого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією

засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Донецька від 2

лютого 2006 року, яким  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

року народження, раніше не судимого, засуджено за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.. 96 КК України призначено примусове лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.

В цивільному позові потерпілому ОСОБА_2 відмовлено Ю з правом звернення в цивільному порядку.

Вироком суду засудженого ОСОБА_1 визнано винним в тому , що він о 16-00 год. 21 листопада 2004 року , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння на території кладовища „ ІНФОРМАЦІЯ_2" в Київському районі м. Донецька , за попереднім зговором з іншою особою , матеріали кримінальної справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку з оголошенням в розшук, з погрозою застосування насильства , що ні є небезпечним для життя та здоров'я , відкрито викрали особисті речі потерпілого ОСОБА_2, заподіявши тому матеріальну шкоду в розмірі 620 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просив вирок суду скасувати ,як незаконний, посилаючись на неповноту та однобічність судового слідства , яке відбулося без виклику в судове засідання потерпілого та свідків. Останнє вплинуло на висновки суду про доведеність його винуватості. Засуджений , не спростовуючи самого факту події, заперечує свою причетність до злочину, наголошуючи на тому , що участі в останньому не брав. Речі у потерпілого забрав ОСОБА_3, щодо якого оголошено розшук. Крім того , не згоден із застосуванням до нього вимог ст..96 КК України та з посиланням у вироку на негативні дані , що характеризують його особу.

Заслухавши доповідача , засудженого ОСОБА_1, який підтримав принесену ним апеляцію ; прокурора , який визнав апеляцію засудженого частково обгрунтованою, у зв'язку з чим - виключити посилання у вироку на ст. .96 КК України ; дослідивши матеріали кримінальної справи , колегія суддів вважає , що принесена апеляція підлягає частковому задоволенню , а вирок суду - зміні за таких підстав.

Незважаючи на те , що засуджений ОСОБА_1 наголошує на своїй непричетності до скоєного злочину, висновки суду про доведеність його вини в скоєнні інкримінованого злочину в обсязі та за обставин, встановленому судом та наведеному ним в мотивувальній частині вироку , обгрунтовані сукупністю узгоджених між собою, достатніх та допустимих доказів, які повністю спростовують доводи засудженого.

Так, потерпілий ОСОБА_2 на досудовому слідстві послідовно та детально пояснював про те , що засуджений разом з іншою особою в зазначений по справі час та день, погрожуючи застосуванням насильства, а саме - що він не вийде з кладовища, відкрито викрали у нього, примусивши зняти з себе, його особисті речі: туфлі, куртку. 2 светри , заподіявши матеріальну шкоду в розмірі 620 грн.

Свої показання потерпілий підтвердив і на очній ставці із засудженим під час досудового слідства.

( а. с. 15-16,29-30)

Сам засуджений ОСОБА_1, який в судовому засіданні, визнаючи існування самого факту відкритого викрадення майна у потерпілого , але заперечував проти своєї участі в цьому , разом з тим, на досудовому слідстві при його допиті в якості підозрюваного 21 листопада 2004 року та обвинуваченого 23 листопада та 6 грудня 2004 року визнавав не тільки факт , але і безпосередню свою участь у відкритому викраденні майна потерпілого ОСОБА_2 Ці ж показання він підтвердив і на очній ставці з потерпілим. ( а. с. 27-30,41-42 , 58-59 )

Частина речей потерпілого ОСОБА_2 була вилучена у засудженого там же, неподалеку від місця скоєння злочину.

Отже, наведені докази дали суду можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 та юридичну оцінку скоєного ним злочину. Правильність цих висновків у судової колегії сумнівів не викликає.

Покарання засудженому ОСОБА_1 судом призначено з дотриманням вимог ст..65 КК України , до уваги взяті як ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини по справі , так і дані про його особу . Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.

Разом з тим , колегія суддів вважає , що виключенню з вироку підлягає вказівка суду про застосування до засудженого вимог ст..96 КК України , тобто -призначення йому примусового лікування від алкоголізму за місцем відбування покарання.

Обґрунтовуючи своє рішення в цій частині ,суд послався на мотиви скоєного злочину, поведінку та образ життя засудженого , а також - висновок судово -наркологічної експертизи, згідно до якої засуджений страждає на хронічний алкоголізм і потребує його примусового лікування.

Отже , за висновком суду першої інстанції за такої поведінки та наявності захворювання , засуджений ОСОБА_1 уявляє небезпеку для суспільства.

Колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може.

Згідно вимог ст.. 96 КК України примусове лікування може бути призначено судом до осіб , які вчинили злочин та мають хворобу ,що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. В той же час , згідно ст..53 Основ законодавства України про охорону здоров'я та п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування " від 3 червня 2005 року хронічний алкоголізм та наркоманія до таких хвороб не належать, оскільки вони є соціально небезпечними захворюваннями.

Таким чином, вказівка суду про призначення засудженому ОСОБА_1 примусового лікування від алкоголізму не заснована на чинному законодавстві.

Керуючись ст., ст.. 365 - 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково; вирок Київського районного суду м. Донецька від 2 лютого 2006 року щодо нього змінити, виключити з вироку вказівку про призначення засудженому на підставі ст.. 96 КК України примусового лікування від алкоголізму.

В решті частини вирок суду залишити без зміни.

Судді: Копія вірно