КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2016 р. Справа№ 911/10/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я.- представник;

від відповідача: Палькевич Н.С. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 29.03.2016р.

у справі № 911/10/16 ( суддя С.Ю.Наріжний)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

про стягнення 2 434 153,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2016р. у справі № 911/10/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 518 526 грн. 02 коп. пені, 52 661 грн. 57 коп. 3% річних, 309 598 грн. 09 коп. інфляційних втрат та 13211 грн. 79 коп. судового збору.

В частині стягнення 1 527 198,17 грн. основного боргу, 4422,18 грн. пені, 564,10 грн. 3% річних та 21183,65 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що п.6.1. укладеного сторонами договору врегульовано порядок та умови проведення розрахунків, а саме передбачено дві умови настання остаточного строку розрахунку: до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу та підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що на виконання умов п. 3.4. ПАТ «Київоблгаз» було надіслано на адресу позивача належним чином оформлені зі сторони ПАТ «Київоблгаз» (підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою) акти приймання-передачі природного газу за вищезазначений період поставки газу, однак позивач всупереч п.3.4. договору, вищезазначені примірники підписаних актів за жоден місяць відповідачу не повернув. Незважаючи на зазначені обставини позивач до матеріалів справи додав підписані двома сторонами акти приймання-передачі природного газу, що підтверджує факт їх отримання від відповідача.

Апелянт вважає, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у відповідача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, який позивач не повернув відповідачеві.

На думку апелянта він не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2. Договору, а нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат в даному випадку є неправомірним та безпідставним.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, колегія встановила наступне.

04.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець за умовами договору) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (покупець за умовами договору) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-225-РО, відповідно до умов якого (розділ 1 Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013-2015 роках природний газ, виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору (з урахуванням подальших змін і доповнень).

Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печаткою Покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути Покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

Згідно з частинами 1, 6 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі - продажу

Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно статті 11 Договору (в ред. від 04.01.2013 р.) договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Сторонами договору вносилися зміни до статті 11 договору, востаннє Додатковою угодою № 17 від 19.06.2015 р. погоджено викласти статтю 11 "Строк дії договору " у наступній редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. "

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.11.2015 за договором щодо основного боргу становила 1527198,17 грн., що не заперечується відповідачем.

Як вбачається з доданих відповідачем до відзиву документів, 02.12.2015 р. відповідачем було отримано заяву позивача від 24.11.2015 р. № 26-8086/1.2-15 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в порядку ст. 601 ЦК України заявило про часткове припинення зобов'язання перед відповідачем за договором на розподіл природного газу від 30.04.2014 р. № 14-48-ПР у сумі 1527198,17 грн. шляхом зарахування зустрічних зобов'язань відповідача перед позивачем та припинення зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-225-РО від 04.01.2013 р.

В подальшому листом від 15.12.2015 р. № 26-8650/1.2-15 позивачем уточнено, що вищезазначені зобов'язання є припиненими з 19.11.2015 р.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких обставин, враховуючи, що зобов'язання відповідача перед позивачем за договором в межах суми основного боргу в розмірі 1527198,17 грн. були припинені 19.11.2015 р. в порядку ст. 601 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення даної заборгованості 25.12.2015 р., місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на дату звернення позивача до суду у нього були відсутні правові підстави для стягнення заявленої суми основного боргу.

На підставі вищевикладеного колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1527198,17 грн. за договором на купівлю-продаж природного газу № 13-225-РО від 04.01.2013 р.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 522948,20 грн. пені за загальний період з 20.10.2014 р. по 04.11.2015 р., а також 53 225, 67 грн. 3% річних та 330 781, 74 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Місцевим судом позовні вимоги в цій частині задоволено частково, стягнуто з відповідача 518526 грн. 02 коп. пені, 52 661 грн. 57 коп. 3% річних, 309 598 грн. 09 коп. інфляційних втрат.

Колегія Київського апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого суду виходячи з наступних підстав.

На виконання умов п. 3.4. Договору ПАТ «Київоблгаз» надіслало на адресу Позивача належним чином оформлені зі сторони ПАТ «Київоблгаз» (підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою) акти приймання-передачі природного газу за вищезазначений період поставки газу.

Позивач всупереч п.3.4. договору вищезазначені примірники підписаних актів за жоден місяць відповідачу не повернув.

Згідно зі ст.1 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, первинний документ у даному випадку акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць.

Згідно п. 3.3. укладеного договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу. Підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 28.04.2014) оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Таким чином, сторонами пунктом 6.1. договору встановлено порядок та умови проведення розрахунків, яким передбачено дві умови настання остаточного строку розрахунку, а саме до 20 числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу та підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу.

Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.

У висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за II півріччя 2014 року зазначено, що до правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст.530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі №3-121 гс14).

Враховуючи викладене, колегія приходить до висновку про те, що у зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у позивача не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.

Згідно з п.1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.

При цьому, подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що момент остаточного розрахунку за договором настав та до відповідача можливо застосувати санкції, передбачені умовами договору, оскільки обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання - передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що відповідач не може вважатися таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2. договору, а отже в позовних вимогах щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити як в необґрунтованих у зв'язку з простроченням кредитора щодо оформлення первинної документації.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у справах № 917/1800/14, 914/3780/15.

Під час розгляду справи представником апелянта було заявлено клопотання про призначення судової експертизи, оскільки вважає, що існують обставини, які обумовлюють необхідність проведення вищезазначеної експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування ( п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»)

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вислухавши думку представника позивача, який вважає призначення судової експертизи недоцільним, судова колегія порадившись на місці ухвалила відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищевикладені обставини, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2016р. у справі № 911/10/16 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2016р. у справі № 911/10/16 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 518526 грн. 02 коп. пені, 52661 грн. 57 коп. 3% річних, 309598 грн. 09 коп. інфляційних втрат та 13211 грн. 79 коп. судового збору.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В частині відмови у стягненні 1527198,17 грн. основного боргу, 4422,18 грн. пені, 564,10 грн. 3% річних та 21183,65 грн. інфляційних втрат рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2016р. у справі № 911/10/16 залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178; код ЄДРПОУ 20578072) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 40 163, 54 грн.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/10/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх