Справа № 154/970/16 Провадження №11-кп/773/431/16 Головуючий у 1 інстанції:Пікула Н. В.

Категорія ч.2 ст. 186 КК України Доповідач: Бешта Г. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого  Бешти Г.Б.,

суддів  Польового М.І., Хомицького А.М.,

при секретарі   Леміщак Ю.О.,           

з участю прокурора Остапчука С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Володимир-Волинського міського суду від 18 травня 2016 року щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, 5-ий мікрорайон, 2/3, Волинської області, громадянина України, українця, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

- 25.06.2012 року вироком Нововолинського міського суду за ч. 4 ст. 296 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі, ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07.02.2014 року не відбуту частину зазначеного покарання строком 1 рік 2 місяці 27 днів замінено на підставі ст. 82 КК України на більш м’яке покарання у виді виправних робіт на той самий термін із відрахуванням в дохід держави 20 % від заробітку. На підставі ухвали Нововолинського міського суду від 25.05.2014року відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року не відбутий строк скорочено на половину, знятий з обліку 19.11.2014 року за відбуттям покарання,

- визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Вироком вирішено долю речових доказів , -

в с т а н о в и в:

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи повідомленим 22.02.2016 року Нововолинським ВП ГУ НП у Волинській області про підозру у вчиненні 06.12.2015 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, повторно вчинив новий корисливий злочин.

Так, 16.03.2016 року, близько 17 год. 50 хв., ОСОБА_1, перебуваючи в магазині «Заграва», який знаходиться по вул. Устилузькій, 32 в м. Володимир-Волинський, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та реалізовуючи раптово виниклий умисел, направлений на протиправне заволодіння чужим майном, повторно, відкрито викрав із відділу побутової хімії упаковку дитячих підгузників марки "Дада" 5-го розміру в кількості 46 штук, вартістю 213 грн. 90 коп., належних підприємцю ОСОБА_2, чим завдав потерпілій майнову шкоду на зазначену суму.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вказує на незаконність та необгрунтованість вироку суду першої інстанції, оскільки той грутується на суперечливих доказах та винесений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що з відеозапису, який здійснено під час вчинення злочину, не вбачається дій ОСОБА_1, які б свідчили про відкрите викрадення чужого майна, оскільки жодного крику чи зауваження від продавця магазину він не чув. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який вважає вирок суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення і його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, вчиненого повторно, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України.

Твердження обвинуваченого в апеляції про неправильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України є безпідставними.

З об'єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 24.03.2016 року, при вході до магазину «Заграва» міститься наклейка з написом «Ведеться відеонагляд», так ж наклейка про відеонагляд розміщена в приміщенні магазину у відділі побутової хімії на видному місці.

З інформації, зафіксованої на технічному носії, а саме: CD-R диску з відеозаписом з камери спостереження від 16.03.2016 року в період з 17 год. 52 хв. 50 сек. і до 17 год. 54 хв., який було досліджено в суді першої інстанції, видно, як ОСОБА_1 підійшов до відділу побутової хімії та взяв в руки упаковку підгузників. При цьому, обвинувачений бачив, як за ним спостерігає з-за прилавку продавець. Після того, як ОСОБА_1 пішов на вихід з магазину разом з упаковкою підгузників, продавець вибігла за ним на вулицю.

Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 показала, що з обвинуваченим зустрілась при вході до магазину і він слідом за нею направився до відділу продуктів харчування та через деякий час відійшов від неї. В подальшому вона чула як продавець робила зауваження обвинуваченому і в якийсь момент побачила як останній почав вибігати з магазину з пакунком під рукою, а продавець кричала до нього, біжучи за ним. Повернувшись через кілька секунд в магазин, продавець повідомила, що не наздогнала його, оскільки той сів у автомобіль і від’їхав.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що викрадення майна відбувалось у присутності особи, у віданні якої воно перебувало і воно було помічено нею, а тому мало місце відкрите викрадення чужого майна.

За таких обставин, твердження обвинуваченого про те, що він не усвідомлював того, що викрадення майна помічено продавцем, судом першої інстанції правильно розцінено як безпідставне та таке, що не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1 при викраденні майна діяв відкрито, зухвало і свідомо нехтував присутністю особи, які було ввірено майно.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 за вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, суд, відповідно до вимог закону, обгрунтував прийняте рішення та навів відповідні мотиви.

Як видно з вироку суду, при призначені покарання судом враховано тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких.

Судом враховано і дані щодо особи скаржника, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні корисливі злочини, негативно характеризується по місцю проживання, перебуває під адміністративним наглядом.

Обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання обвинуваченого - відсутні.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що призначене покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України, відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, принципам законності і справедливості, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим, покарання справедливим, а подану апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Істотних порушень вимог КПК України, які б тягли зміну чи скасування вироку колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 травня 2016 року щодо нього без зміни.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня отримання ним копії ухвали.

Головуючий:

Судді: