Справа № 740/1716/16-ц

Провадження № 2/740/602/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Діденко О.П.,

при секретарі Капленку І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині справу за позовною заявою ОСОБА_1, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, ОСОБА_3, до територіальної громади с. Крути в особі Крутівської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області про визнання права власності на жилий будинок у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила визнати за нею  право власності на жилий будинок № 32 по вул. Комарова в с. Бакланово Ніжинського району  Чернігівської області в порядку спадкування за законом після смерті 05.09.2015 року її батька ОСОБА_4, мотивуючи тим,  що він  своїх спадкових прав на спірний будинок не оформив, але спадщину прийняв фактично, так як постійно  проживав зі спадкодавцем, посилаючись при цьому на ч.3 ст.1268 ЦК України.  Нею протягом встановленого строку після смерті батька подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину  відмовлено через  відсутність правовстановлюючого документа на будинок, оскільки право власності на нього при житті спадкодавця у встановленому порядку не зареєстровано.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та пояснила, що спірний жилий будинок був побудований ще до її народження її дідом ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_6 та що на час смерті ОСОБА_5 в будинку проживали ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а на день смерті ОСОБА_6 - один її батько ОСОБА_4 Нею протягом шестимісячного строку після смерті батька подано нотаріусу заяву про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на будинок. Її мати ОСОБА_2 та брат ОСОБА_3 від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відмовилися на її користь.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилися, але від них надійшли заяви, в яких вони справу просили розглянути за їх відсутності та в яких зазначили що проти задоволення позову ОСОБА_1 не заперечують (а.с. 60, 61).

Представник відповідача у судове засідання не з»явився, але письмово відповідач –Крутівська сільська рада просила справу розглянути без участі її представника та зазначила, що позовні вимоги позивача визнає (а.с.36).

Заслухавши пояснення позивача, приймаючи до уваги відсутність заперечень у третіх осіб проти задоволення позову, письмове визнання відповідачем позову, що відповідно до ст.174 ЦПК України є однією з підстав для його задоволення, та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до копій свідоцтв про смерть померли: ОСОБА_5 - 30.10.1997 року, ОСОБА_6 - 07.03.2015 року, ОСОБА_4 - 05.09.2015 року (а.с. 44, 43, 4).

З копії свідоцтва про народження на а.с. 14 вбачається, що позивач ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_4

Як видно з копії спадкової справи, заведеної до майна померлого ОСОБА_4 Другою Чернігівською державною нотаріальною конторою, позивачем ОСОБА_1, як спадкоємцем за законом, 24.12.2015 року подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с.68). Також у зазначеній спадковій справі містяться заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1, подані дружиною спадкодавця ОСОБА_2 та сином спадкодавця ОСОБА_3 (а.с.69, 69 зв.бік). 20.04.2015 року державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори позивачу ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна - земельні ділянки площею 0,9846 га. та 0,9250 га., що належали ОСОБА_6, спадкоємцем якої після її смерті був син ОСОБА_4, який прийняв спадщину, але спадкових прав не оформив (з врахуванням часток, від яких на користь ОСОБА_1 відмовились спадкоємці за законом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - а.с.83 зв.бік).

Постановою державного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 21.04.2016 року № 2037/02-31 на а.с.11, у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок № 32 по вул. Комарова в с. Бакланово Ніжинського району  Чернігівської області відмовлено з тих підстав, що право власності на зазначений будинок за спадкодавцем не зареєстровано.

З копії довідки КП «Ніжинське МБТІ» від 11.01.2016 року № 12 на а.с.5 видно, що право власності на жилий будинок № 32 по вул. Комарова у с. Бакланово Ніжинського району станом на 31.12.2012 року не зареєстровано. У копії постанови державного нотаріуса Другої Чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 21.04.2016 року № 2037/02-31 на а.с.11, якою у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на жилий будинок № 32 по вул. Комарова в с. Бакланово Ніжинського району  Чернігівської області відмовлено, з посиланням на Інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна від 21.04.2016 року № 57847490 та з посиланням на вищезазначену довідку КП «Ніжинське МБТІ» від 11.01.2016 року № 12 також зазначено, що право власності на жилий будинок № 32 по вул. Комарова у с. Бакланово Ніжинського району не зареєстровано, що й стало причиною відмови у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою, тобто право власності на збудоване до набрання чинності вищезазначеним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, і не виникає виключно у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченого даним Законом.

Як видно з копії технічного паспорта на а.с.6-10, жилий будинок № 32 по вул. Комарова у с. Бакланово Ніжинського був побудований у 1955 році, а згідно довідок Крутівської сільської ради від 14.12.2015 року №03-29/950 на а.с. 39 та від 08.07.2016 року № 03-24/223 на а.с.58, в ньому станом на 15.04.1991 року проживали: ОСОБА_5 – голова робітничого двору, та його дружина ОСОБА_6, будинок зареєстрований у погосподарській книзі сільської ради № 26 під особовим рахунком № 952, землекористувачем земельної ділянки, на якій розташоване вищезазначене господарство, відповідно до земельно-кадастрової книги являвся ОСОБА_5, а після його смерті земельна ділянка закріплена за ОСОБА_6, яка померла 07.03.2015 року, та що на час смерті ОСОБА_5 в будинку проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_6 і їх син ОСОБА_4 Тобто, державна реєстрація права власності була проведена відповідно до діючого на той час законодавства, а саме п.18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56, хоч при цьому свідоцтво про право власності на будинок не видано.

Відповідно до вимог ст.ст.123, 126 ЦК Української РСР (в ред. від 18 липня 1963 року) та п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 02 березня 1973 року № 3 "Про судову практику в справах про поділ колгоспного двору і виділ з нього", розмір частки колишнього члена колгоспного двору в спільному майні, що належить дворові і збереглося після його перетворення в господарство робітників та службовців (якщо на час припинення існування двору цей член не втратив права на неї), встановлюється згідно зі ст.123 ЦК Української РСР. Тому при поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, суди повинні виходити з принципу рівності часток усіх колишніх членів двору, в тому числі непрацездатних і неповнолітніх. Майно, придбане після перетворення колгоспного двору в господарство робітників чи службовців, підлягає поділу за нормами, що регулюють поділ спільної часткової власності або спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.17 Закону України "Про власність" від 07 лютого 1991 року N 697-XII майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі. Дані положення поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону з 15 квітня 1991 року.

Із врахуванням викладеного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 станом на 15.04.1991 року мали рівні частки у будинку № 32 по вул. Комарова в с. Бакланово Ніжинського району.

Відповідно до інформації Державного нотаріального архіву Чернігівської області від 06.07.2016 року №2392/01-17 на а.с.53 спадкова справа до майна померлого 30.10.1997 року ОСОБА_5 не заводилася, а також не заводилася спадкова справа до майна померлої 07.03.2015 року ОСОБА_6, що підтверджується повідомленням Ічнянської районної державної нотаріальної контори від 04.07.2016 року № 1122/01-16 на а.с.56.

Оскільки на день смерті ОСОБА_5 разом з ним проживали та були зареєстровані в будинку його дружина ОСОБА_6 та їх син ОСОБА_4, то відповідно до ст.549 ЦК України в ред.1963 року вони вважаються такими, що спадщину прийняли у рівних частинах кожен – по ? (одній четвертій) частці, і таким чином частки ОСОБА_6 збільшилася з ? (однієї другої) до ? (трьох четвертих).

З довідки Крутівської сільської ради від 18.11.2015 року № 812 видно, що на день смерті ОСОБА_6 була зареєстрована та проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, і разом з нею на день смерті та протягом 6-місяців був зареєстрований та проживав її син ОСОБА_4, тобто, він в силу ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що спадщину – ? (три четвертих частини будинку) прийняв, проте за життя свідоцтво про право на спадщину не одержав. Таким чином йому став належати спірний будинок у цілому (копія на а.с.12).

На день смерті ОСОБА_4 він був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 один, що підтверджується довідкою Крутівської сільської ради від 18.11.2015 року № 813 (копія на а.с.13).

Оскільки, відповідно  до  ст.25 ЦК України  правоздатність фізичної особи  в момент  смерті припиняється, що не дає можливості ОСОБА_1 одержати свідоцтво про право на спадщину  у нотаріуса після смерті ОСОБА_4,  вона відповідно до ст.1269 ЦК України вважається такою, що спадщину на свою частку у спадковому майні прийняла і відповідно до ч.2 ст.1274 ЦК України до неї перейшли частки у спадщині, від яких на її користь відмовилися інші спадкоємці за законом першої черги – треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, то за таких обставин є підстави  для визнання за  нею права власності  на жилий будинок № 32 по вул. Комарова у с. Бакланово Ніжинського району  у порядку спадкування, тобто, позовні вимоги слід задовольнити.

Керуючись  ст.ст. 174, 212, 209, 214-215, 218  ЦПК України, ст.ст.123, 126, 549 ЦК України в ред.1963 року, ст. ст. 25, 1269, 1273, 1274, 1296  ЦК України, суд

                                        В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

   Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок № 32 по вул. Комарова в с. Бакланово Ніжинського району  Чернігівської області в порядку спадкування за законом після смерті 05.09.2015 року її батька ОСОБА_4.     

 На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області  через Ніжинський міськрайонний суд  протягом  10-и днів з дня  його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, у той же строк з дня отримання його копії.    

            Суддя                                                                     О.П. Діденко