ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.08.09 р.                                                                                     Справа № 26/8                               

за позовом Дочірнього підприємства „Сантехкомплект”  Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультра” Будівельна компанія”, м.Донецьк

Про стягнення 42 822 грн. 70 коп.  

Суддя     Нестеренко Ю.С.

В засіданні суду брали участь  

Представники:  

Від позивача: Стаканкова А.В. –за довіреністю б/н від 03.06.2009р.  

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірнього підприємства „Сантехкомплект” Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект”, м.Донецьк,  звернулось до господарського суду Донецької  області  з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультра” Будівельна компанія”, м.Донецьк про стягнення заборгованості  з  основної  суми  боргу у розмірі 37741,96грн., 3%  річних  у сумі 676,25 грн.  та  4404,49 грн. інфляційних,  всього  42822,70грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором  №422  від 15.10.2008р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

В  процесі  розгляду  справи  позивач  в  порядку  ст. 22 ГПК України збільшив  суму   позовних вимог   та  просив  стягнути  з  відповідача основної  суми  боргу у розмірі 37741,96грн., 3% річних  у  сумі 76,25 грн. та  4763,79 грн. інфляційних, а  всього - 43182 грн.

Господарським  судом  розглянуті  позовні  вимоги  з  урахуванням їх   збільшення.

Відповідач   до  судового  засідання  жодного  разу  не  з”явився , хоча  був  належним  чином  повідомлений  про  час та  місце  розгляду  справи  за  місцем  реєстрації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Дочірнім  підприємством „Сантехкомплект” Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект”, м.Донецьк (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ультра” Будівельна компанія”, м.Донецьк  (далі відповідач) був укладений договір  купівлі-продажу №442 від  15.10.08р. (далі  - Договір) за  умовами  якого  позивач зобов’язався  в  обумовлені  договором  строки  поставити (передати у  власність), а  відповідач   прийняти  та  оплатити продукцію (далі-товар) в  кількості  та  номенклатурі (асортименті),  відповідно  рахунків  та  накладних, що  прикладаються   до  Договору .

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Умовами п.3.1. Договору сторони  встановили, що ціна   товару  за  одиницю та  по  позиціям  визначається  у  відповідних  рахунках,  які  попередньо  узгоджуються  з  відповідачем.  

          Позивач   в  обґрунтування  заявлених  вимог посилається  на  те, що  на  підставі  вищезазначеного договору  на  адресу  відповідача  за  видатковою   накладною №00024730 від  15.10.08р.   було  поставлено  товар на  загальну  суму  37741,96грн., за  який  відповідач    не  розрахувався  до  теперішнього  часу,  у  зв»язку  з  чим за  відповідачем  виникла   спірна   сума   боргу у  розмірі 37741,96грн.  Також  позивач  посилається  на    рахунок-фактуру №00031815  від  09.10.08р.,  який   виставлявся   відповідачу  для  оплати.

Відповідно  до  ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.  При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відомості  про  товар  (найменування, кількість та  його  вартість) є  істотними  умовами та  мають  бути  відображені  у Договорі (його  додатках). Оскільки  сторони  домовились про  викладення  цих  умов  в  накладних  та  рахунках, то  ці документи  мають  бути  оформлені  як  додатки до   Договору та  обов»язково  містити  посилання на  цей Договір.

Дослідивши  видаткову   накладну №00024730 від  15.10.08р. суд  вважає,  що  вона    не  може   бути розцінена  як  додаток  до  Договору, оскільки  жодного  посилання   в  накладній   на   спірний  Договір   не  міститься. Як  вбачається  з   зазначеної  накладної   у  якості підстави  передання  товару   зазначено  рахунок   №00031815  від  09.10.08р.

В  рахунку-фактурі №00031815  від  09.10.08р.  також  не  міститься  посилання  на  Договір.

Наявність  в  накладній тільки  підпису особи відповідача про  прийняття  товару - не  є  доказом  постачання даної  партії   товару  саме  за  Договором.

З  наявної  в   матеріалах  справи   податкової  накладної №14009 від 15.10.09р.  також  вбачається, що   підставою  поставки є   накладна №00024730 від 15.10.08р.,  а не спірний Договір.

За приписами  ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким  чином,  суд  вважає,  що   позивачем  не  доведено  факту  постачання   товару  на   адресу   відповідача  за  спірним  Договором, за  який  позивачем  вимагається  спірна  сума у  якості  оплати.

Позивачем  протягом  розгляду   справи  в господарському  суді   предмет  або  підстави позову  не  змінювались,  тому  виходячи із  принципу диспозитивності  судового  процесу, суд  позбавлений  можливості  дослідити  правомірність  позовних  вимог за  іншими  підставами.

Отже  у  задоволенні  позовних  вимог    слід  відмовити через  недоведеність факту  порушення  права позивача  відповідачем  в  межах  заявлених  вимог.

Позивач    може  звернутися  до  суду  за  захистом  свого  порушеного  права в  рамках  фактичних   відносин, що  склались  між  сторонами.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі      покласти  на  позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

      ВИРІШИВ:

У задоволенні   позовних   вимог Дочірнього підприємства „Сантехкомплект” м.Донецьк Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект”, м.Донецьк  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультра” Будівельна компанія”, м.Донецьк про  стягнення   43182 грн. - відмовити.

Рішення оголошено повністю в судовому засіданні 17.08.2009р.

Суддя