Справа № 161/9490/16-к

Провадження № 1-кс/161/3287/16

У Х В А Л А

про відмову в арешті майна

м. Луцьк 26 липня 2016 року

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Полюшко А.В., за участю секретаря Новаковської В.В., прокурора відділу прокуратури Волинської області Петрука В.В., слідчого СУ ГУНП у Волинській області Ухо В.С., особи, у володінні якого знаходились речі - ОСОБА_3, представника власника майна - адвоката Тиможинського С.А., розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП у Волинській області Ухо В.С. про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СУ ГУНП у Волинській області Ухо В.С. звернувся до суду з клопотанням про арешт майна гр.ОСОБА_3, а саме: транспортного засобу «Volksvagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1, 2004 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2, що вилучений 23.07.2016 року під час проведення обшуку.

Клопотання мотивує тим, що у провадженні СУ ГУНП у Волинській області перебуває кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені 03.06.2016 року до ЄРДР за №12016030000000088, за попередньою правовою кваліфікацією ст.ст.321 ч.4, 229 ч.3 КК України. Під час проведення обшуку 23.07.2016 року було вилучено автомобіль, в зв'язку з тим, що вказану річ визнано речовим доказом, він відповідає критеріям, визначеним ст.98 КК України, тому 25.07.2016 року звернувся з даним клопотанням до суду.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши додані докази, заслухавши думку слідчого та прокурора, які підтримали клопотання, думку особи у володінні, якого знаходились речі - ОСОБА_3 та представника власника майна -адвоката Тиможинського С.А., які заперечували щодо арешту вищевказаного майна, оскільки жодній особі у даному провадженні не повідомлено про підозру, відсутні підстави, визначені ст.ст.167, 170 КПК України, для накладення арешту на майно, приходжу до висновку, що в клопотанні про арешт майна слід відмовити.

Згідно ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2 цієї ж статті арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами, згідно з ст.98 КПК України, є матеріальні об»єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об»єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (цивільного позову).

Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Стороною кримінального провадження не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно гр.ОСОБА_3, а саме: транспортний засіб «Volksvagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1, 2004 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2, що вилучений 23.07.2016 року під час обшуку, оскільки не наведено, що даний автомобіль відповідає критеріям, визначеним ст.ст.98, 167 ч.2 КПК України, того, що саме накладення арешту є необхідним для його збереження, а також, що накладення арешту є найбільш доцільною слідчою дією у даному випадку. Окрім того, на момент подання клопотання про арешт майна цивільного позову у кримінальному провадженні не заявлено (накладення арешту на майно з метою заявлення майбутніх цивільних позовів не допускається).

Враховуючи викладене, а також, що санкція ст.ст.321 ч.4, 229 ч.3 КК України не передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, тому відсутні правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно, в зв»язку з чим у клопотанні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.170-173 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Волинській області Ухо В.С. про арешт майна, вилученого під час обшуку 23.07.2016 року, а саме: транспортного засобу «Volksvagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1, 2004 року випуску, сірого кольору, шасі № НОМЕР_2 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Полюшко