ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                               Божок В.С. - головуючого,

                                               Волковицької Н.О.,

                                               Костенко Т. Ф.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача  - ОСОБА_1,

відповідачів -не з'явились,

                                                         ВСТАНОВИВ:

          Рішенням від 01.12.05 господарського суду м. Києва позов задоволено. З Відкритого акціонерного товариства „Південбудмеханізація" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 стягнуто 63114,15 грн. боргу та 781,27 грн. судових витрат.

          Рішення суду мотивовано посиланням на акти звірки взаєморозрахунків від 31 грудня 2002 року, складений СПД ОСОБА_1 та ВАТ “Південбудмеханізація” відповідно до якого станом на 31.12.2002р. заборгованість ВАТ “Південбудмеханізація" перед СПД ОСОБА_1 становила 67738,45 грн. та від 31 березня 2005 року, згідно якого станом на 31.03.2005р. заборгованість ВАТ „ПІвденбудмеханізація" перед СПД ОСОБА_1 становила 49738,45 грн. Відповідачем було частково погашено вказану заборгованість в розмірі 7000 грн., у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед СПД ОСОБА_1 становить 42738,45 грн.

          Постановою від 23.03.06 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

          Не погоджуючись з судовими рішеннями, ВАТ “Південбудмеханізація” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення ст.ст. 71, 161 ЦК УРСР, 257 ЦК України.

          Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспореного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі, відповідно  до умов договору № НОМЕР_1 від 29.11.2001р., укладеного між        ВАТ “Південбудмеханізація” (замовник) та СПД ОСОБА_1 (виконавець) останній взяв на себе зобов'язання виконати правову роботу по підготовці позовних документів, а також матеріалів, необхідних для розгляду господарським судом позову до боржника замовника.

Відповідно до пункту 2.6 Договору № НОМЕР_1 від 29.11.2001р. замовник зобов'язаний прийняти виконану роботу по акту та оплатити її вартість.

Пунктом 3 вказаного договору передбачено, що відповідач повинен сплатити позивачу 15% відсотків від повернутої суми основного боргу (614460, 00 грн.) та 50% від суми, яка перевищує суму основного боргу, та буде стягнута з боржника за рішенням суду.         

Судами з'ясовано, що 10 квітня 2002 року між позивачем та відповідачем було складено акт прийому-передачі наданих послуг за договором № НОМЕР_1 від 29.11.2001р.

10 жовтня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду НОМЕР_2 про внесення змін до акту прийому - передачі наданих послуг за договором №НОМЕР_1 від 29.11.2001р.

Згідно з угодою НОМЕР_2 відповідач мав сплатити позивачу винагороду у розмірі 71788,45 грн. за надані юридичні послуги по договору № НОМЕР_1 від 29.11.2001р.

31 грудня 2002 року СПД ОСОБА_1 та ВАТ “Південбудмеханізація” було складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2002р. заборгованість ВАТ “Південбудмеханізація” перед СПД ОСОБА_1 становить 67738,45 грн.

31 березня 2005 року СПД ОСОБА_1 та ВАТ “Південбудмеханізація” було складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким станом на 31.03.2005р. заборгованість ВАТ “Південбудмеханізація” перед СПД ОСОБА_1 становить 49738,45 грн.

Відповідачем було частково погашено вказану заборгованість в розмірі 7000 грн., що не заперечувалось позивачем.

          При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення прийнято без врахування усіх фактичних обставин справи.

          Так, судоми попередніх інстанцій не досліджено факт передачі товару за спірним договором.

          Судами не враховано положення п. 3.2 договору від 29.11.01, згідно якого оплата винагороди здійснюється дефіренційовано, шляхом  виплати замовнику грошових коштів виконавцю на протязі 3-х банківських днів від дня погашення боржником любої частки боргу замовнику і у розмірі згідно з умовами п. 3.1 цього договору, та не досліджено настання вказаних подій, від яких повинен відраховуватись строк виплати винагороди виконавцю, та відповідно не перевірено дотримання строку позовної давності по заявлених вимогах.

          З врахуванням викладеного, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁹, 111¹¹ ГПК України, Вищий господарський суд України                                                       

                                                            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення від 01.12.05 господарського суду м. Києва та постанову від 23.03.06 Київського апеляційного господарського суду у справі № 25/434 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.