Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року справа №812/384/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 812/384/16 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за березень та квітень 2016 року,-

ВСТАНОВИВ :

25 квітня 2016 року ОСОБА_2 (далі за текстом — Позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (далі за текстом — Відповідач, ТУ ДСА України в Луганській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі за текстом – Третя особа), в якому просив зобов’язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу грошові кошти у вигляді щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за березень та квітень 2016 року, що складає 4134 грн.

На обґрунтування позову посилається на наступне.

Указом Президента України № 571/2013 від 18 жовтня 2013 року Позивача було призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років.

11 листопада 2013 року наказом Голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області № 84/к від 11.11.2013 року його було прийнято до штату вказаного суду на посаду судді та встановлено доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу судді.

31 березня 2015 року під час урочистої церемонії за участю Президента України було складено присягу судді, отримано посвідчення судді та набуто повноважень судді по здійсненню правосуддя.

У березні та квітні 2016 року, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області йому було виплачено суддівську винагороду, відповідно, за березень та квітень 2016 року.

Із відомостей про розмір суддівської винагороди позивач дізнався, що при виплаті суддівської винагороди Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Луганській області не було нараховано та виплачено на його користь щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, яку він отримував раніше.

На момент призначення його на посаду та складання присяги судді, діяли положення частини 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 N 2453-УІ "Про судоустрій і статус суддів" які передбачали, що суддям, у складі суддівської винагороди, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу - за наявності стажу роботи до 5 років.

Право на отримання названої доплати, він набув з моменту призначення на посаду судді і реально її отримував кожного місяця до квітня 2015 року.

Верховною Радою України 12.02.2015 року було прийнято Закон України N 192-УІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" (надалі за текстом - Закон України №192), який набрав чинності 28.03.2015 року. Цим законом теж встановлено, що суддям, у складі суддівської винагороди, виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, але лише за наявності стажу роботи на посаді судді більше 3 років.

Вказаним законом передбачено нові умови набуття суддями права на отримання у складі суддівської винагороди щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, зокрема тільки у випадку набуття суддею стажу роботи більше 3 років.

При цьому, прикінцеві та перехідні положення Закону України № 192 не містять положень щодо позбавлення права на отримання у складі суддівської винагороди вказаної щомісячної доплати тих суддів, які на момент набрання чинності цим законом вже набули право на отримання такої доплати і реально її отримували.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Отже, положення Закону України №192, у тому числі положення щодо умов виплати і набуття права на отримання щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу, у взаємозв'язку із статтею 58 Конституції України, застосовуються до тих відносин, що виникли після набуття ним чинності. Тобто, нові умови виплати щомісячної доплати за вислугу років, як складової частини суддівської винагороди, застосовуються до відносин з оплати праці тих суддів, які отримали право на суддівську винагороду після 28 березня 2015 року, тобто після набуття чинності вказаним законом. А позивач отримав право на суддівську винагороду і вже реально її отримував до настання цієї дати, тобто до набуття чинності Законом України №192.

Як наслідок, призвело до порушення його права на суддівську винагороду шляхом звуження обсягу права на встановлений рівень матеріального забезпечення судді та до неправомірної невиплати відповідачем належної щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за березень та квітень 2016 року, що складає 2067 грн. за кожний місяць (суддівська винагорода у розмірі 10 мінімальних заробітних плат станом на 01.01.2016 року у розмірі 13780 грн. х 0,15 = 2067 грн.), загальна сума складає 4134 грн. (2067 грн. + 2067 грн.).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 812/384/16 позов задоволено. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області нарахувати та виплатити судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бароніну Денису Борисовичу щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за березень та квітень 2016 року, з урахуванням індексації.

          Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.                                                                                                                         На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судді, стаж роботи яких складає менше трьох років з 28.03.2015 набрання чинності Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” не мають права на отримання щомісячної доплати за вислугу років, а Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області та ДСА України діяли в межах своїх повноважень та діючого законодавства України і не порушувало прав позивача. Дії ТУ ДСА України в Луганській області ґрунтуються на законі і є цілком правомірними.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.                               Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

          Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до п. 15 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Таким чином, наявний спір пов'язаний з проходженням публічної служби.

Встановлено, що Указом Президента України від 18.10.2013 № 571/2013 "Про призначення суддів" ОСОБА_2 призначено на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області строком на п'ять років. Наказом голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 11.11.2013 № 84-К позивача прийнято до штату вказаного суду на посаду судді (а.с. 5,6).

Згідно копії розрахункового листа за березень 2016 року та довідки ТУДСАУ в Луганській області № 830/16 вих. від 10.05.2016 (а.с.7,25) вбачається, що протягом березня та квітня 2016 року позивачу не було нараховано та виплачено доплату за вислугу років з розрахунку 15% посадового окладу. На підставі викладеного позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права.

28.03.2015 набув чинності Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, яким Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено у новій редакції.

Розмір суддівської винагороди, її складові, а також визначення стажу роботи судді, у тому числі посади, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, врегульовані статтями 133 і 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон).

Частиною 1 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 133 Закону, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

На час призначення позивача на посаду судді діяла редакція Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачала виплату суддям щомісячної доплати за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу (частина 5 статті 129).

Спірним у даній справі є питання обмеження прав позивача у отриманні з дня набрання чинності закону України № 192-VІІІ, доплати за вислугу років в розмірі 15% посадового окладу, яку він отримував до набрання чинності вказаним законом.

Відповідно до положень частини другої статті 127 Конституції України та статті 53 Закону України "Про судоустрій і статус суддів " обмеженням щодо реалізації особою, яка є суддею, гарантованих Конституцією України прав, є зокрема відсутність права обіймати будь-які інші, крім посади судді, оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Також, суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською, не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Відповідно держава встановлює для суддів компенсаційні трудові гарантії, а також гарантує достатній рівень, соціального забезпечення.

Враховуючи зазначене, частиною 5 статті 129 Закону України від 07.07.2010 N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" було, зокрема встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків - за наявності стажу роботи до 5 років.

Верховною Радою України 12.02.2015 прийнято Закон України N 192- VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", який набрав чинності 28.03.2015. Вказаним Законом було встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі 15 відсотків лише за наявності стажу роботи на посаді судді більше 3 років.

Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 N 192-VIII, не містять положення стосовно збереження за суддями, які на момент набрання ним чинності мали стаж роботи на посаді судді менше 3 років, щомісячної доплати за вислугу років, яку вони отримували відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності Законом (Закон N 192-VIII).

Відсутність такої норми є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства. Отже судді, стаж роботи яких на посаді судді, на момент набрання чинності Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаним законом, право на отримання такої щомісячної доплати не втрачають, та мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді до 3-х років.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з’ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 812/384/16 - залишити без задоволення.                                        Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі № 812/384/16 за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу за березень та квітень 2016 року - залишити без змін.                    Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий                                                                                          А.А. Блохін

Судді                                                                                           Т.Г. Гаврищук

                                                                                                              ОСОБА_3