ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.11 р.                     Справа № 14/4пд                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 34657789)

до відповідача суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м. Краматорськ (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про зобов’язання укласти договір

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 19.01.2011 р.

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Краматорськтеплоенерго” м. Краматорськ до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_1 м. Краматорськ про визнання договору № 993 купівлі–продажу (постачання) теплової енергії від 01.09.2010 р. між позивачем та відповідачем укладеним з 01.09.2010 р., спонукання відповідача укласти з позивачем договір купівлі–продажу (постачання) теплової енергії від 01.09.2010 р.

Ухвалою суду від 04.01.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 14/4пд, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

У порушення вимог ухвали суду від 04.01.2011 р. відповідач в судове засідання 25.01.2011 р. не з’явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців серії АЕ № 240223 станом на 14.12.2010 р., з якої вбачається, що суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1, має місце проживання за адресою: 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Донецька, буд. 27. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві, та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 24.01.2011 р. справа № 14/4пд передана на розгляд судді Богатир К.В.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що 11.10.2010 р. він направив відповідачу для підписання в двох екземплярах проект договору № 993 купівлі–продажу (постачання) теплової енергії з додатками. Згідно предмету договору теплопостачальна організація (позивач) зобов’язується постачати теплову енергію споживачу (відповідачу) до точки продажу (або до точки розподілу – у разі відсутності вузлів обліку) теплової енергії згідно додатку № 1 „Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін”, що є невід’ємною частиною даного договору, а споживач зобов’язується приймати та оплачувати надану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в строки та на умовах, передбачених даним договором. Об’єктами теплопостачання за спірним договором є наступні нежитлові приміщення, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 (офіс), площею 67,5 кв.м; АДРЕСА_2 (офіс), площею 35,4 кв.м; АДРЕСА_3 (офіс), площею 102,1 кв.м; м. Донецьк, вул. Шкадинова, буд. 51 (магазин „Малахіт”), площею 77,9 кв.м.

19.11.2010 р. установа поштового зв’язку повернула конверт з договором позивачу за закінченням терміну зберігання.

Станом на момент подачі позову до суду договір № 993 купівлі–продажу (постачання) теплової енергії від 01.09.20__ року з додатками відповідачем залишився не підписаним. За вказаних обставин позивач вважає, що відповідач тривалий час використовує приміщення для підприємницької діяльності та ігнорує його вимоги про необхідність укладення договору купівлі–продажу (постачання) теплової енергії в гарячій воді, на підставі чого просить суд зобов’язати відповідача укласти вказаний договір.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів:

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні належні докази наявності права власності або права користування відповідача на нібито спірні об’єкти теплопостачання – нежитлові приміщення, розташовані за адресами: АДРЕСА_1 (офіс), площею 67,5 кв.м; АДРЕСА_2 (офіс), площею 35,4 кв.м; АДРЕСА_3 (офіс), площею 102,1 кв.м; м. Донецьк, вул. Шкадинова, буд. 51 (магазин „Малахіт”), площею 77,9 кв.м.

В судовому засіданні 25.01.2011 р. представник позивача надав усні пояснення про відсутність у нього документів, які підтверджують право власності або право користування відповідача на об’єкти теплопостачання, а також про відсутність доказів про одержання відповідачем проекту спірного договору станом на день подачі позову до суду, що підтверджується протоколом судового засідання від 25.01.2011 р.

В судовому засіданні позивачем були надані для огляду та судом оглянуті оригінали наступних документів: договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 993 від 01.09.20__ року, додаток № 1 до договору № 993 від 01.09.2010 р., додаток № 2 до договору № 993 від 01.09.2010 р., на яких відсутній підпис споживача, лист № 07/1188 від 05.10.2010 р., опис вкладення до поштового відправлення на ім’я ОСОБА_1 зі штемпелем пошти 11.11.10 р., конверт на ім’я ОСОБА_1 з відміткою пошти “повернення із закінченням строку зберігання”, повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.11.10 р. без підпису отримувача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на думку суду, позивач не довів належними доказами два важливих у даному випадку факти: по–перше, наявність у відповідача права власності або права користування спірними об’єктами теплопостачання; по–друге, фактичне одержання відповідачем проекту спірного договору та його відмову в укладенні цього договору. Тобто, позивачем не доведено належним чином, що саме відповідач є споживачем теплової енергії на спірних об’єктах теплопостачання, а також те, що відповідач ухиляється від укладення спірного договору з позивачем. Також суд встановив, що позивачем був порушений загальний порядок укладення господарських договорів, передбачений статтею 181 ГК України.

Приймаючи до уваги викладені обставини у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання договору № 993 купівлі–продажу (постачання) теплової енергії від 01.09.2010 р. між позивачем та відповідачем укладеним з 01.09.2010 р., спонукання відповідача укласти з позивачем договір купівлі–продажу (постачання) теплової енергії № 993 від 01.09.2010 року необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 33-34; 36; 43; 49; 75; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 25.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.01.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Богатир К.В.