Справа № 367/3514/15-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.

Провадження № 22-ц/780/3341/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 46 26.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

Суддів Кулішенка Ю.М., Яворського М.А.,

за участю секретаря Волинець Я.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Гостомельської селищної ради Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2016 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи – комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №217586, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку із кадастровим номером 3210945900:01:101:0045 площею 0,1000 га з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2; витребувати із володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0045 площе 0,1000 га вартістю 36 671,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокуратурою Київської області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Рішенням селищної ради від 11 березня 2010 року затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд вул. Київська, 79 в селищі Гостомель. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2010 року ОСОБА_3 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_4, а останній в свою чергу, на підставі договору купівлі - продажу від 30 серпня 2010 року на користь ОСОБА_2 Водночас, перевіркою встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту Гостомель. На момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу та знаходилась у кварталі №18 Київського лісництва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га. Вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Перевіркою також встановлено, що погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав. Крім того, цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено в порушення норм земельного та лісового законодавства не уповноваженим органом, за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, землю відведено для житлової забудови за межами населеного пункту.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2016 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено. Визнано недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №217586, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку із кадастровим номером 3210945900:01:101:0045 площею 0,1000 га. з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 Витребувано із володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером 3210945900:01:101:0045 площею 0,1000 га вартістю 36 671,20 грн.

В апеляційній скарзі Гостомельська селищна рада Київської області просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що при зверненні до суду першим заступником прокурора Київської області було пропущено строк позовної давності. Докази порушення прав Кабінету Міністрів України відсутні. Гостомельська селищна рада приймала оскаржуване рішення в 2010 році, тоді як Указ Президента України «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський» було прийнято лише 01 травня 2014 року. Перебування спірної земельної ділянки в межах смт. Гостомель підтверджується Перспективним планом формування територій громадян територій громадян Київської області. Витребовуюючи земельну ділянку із володіння ОСОБА_2, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що договір купівлі-продажу є дійсним і ОСОБА_2 є добросовісним набувачем.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11 березня 2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Київська, 79 в смт. Гостомель.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №217586 із кадастровим номером 3210945900:01:101:0045 площе 0,1000 га., яка знаходиться за адресою: Київська область, смт. Гостомель, вул. Київська, 79.

На підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2010 року ОСОБА_3 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_4, який в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2010 року відчужив спірну земельну ділянку на користь ОСОБА_2

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 20, 38, 39, 83, 149, 153 ЗК України, ст.ст. 321, 388 ЦК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. а), б) ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. ст. 20, 21 ЗК України, які діяли на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з п. ґ) ч. 3 ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 116 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 12 Перехідних положень ЗК України, який діяв на час виникнення правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 155 Земельного Кодексу України  у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним, що спірна земельна ділянка розташована на землях, що перебувають у постійному користуванні Комунального підприємства  «Святошинське лісопаркове господарство».

Заперечуючи проти позову, Гостомельська селищна рада зазначає, що першим заступником прокурора Київської області при зверненні до суду було пропущено строк позовної давності.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник прокурора Київської області зазначає про те, що про порушення права держави на спірну земельну ділянку прокуратура дізналася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року № 51.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред’явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб’єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи – носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред’явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред’явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2 ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст. 46 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч. 1 ст. 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. 

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15).

У даній справі першим заступником прокурора Київської області пред’явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Відповідно до ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Держава здійснює повноваження власника  землі  через  спеціально створені  уповноважені органи в галузі земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що відведення спірної земельної ділянки відбулося  на підставі  рішення органу  місцевого самоврядування -  Гостомельської селищної ради Київської області. При цьому підготовка цього  рішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось  за участю державних органів,  які  мали повноваження контролю та виявлення порушень при  прийняті рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України,  запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.  

Згідно ст. 9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958  була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.

Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження  землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про  порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, ці  уповноважені державою органи не  вчинили покладених на них законом обов’язків щодо усунення  вказаних порушень   протягом позовної  давності, а тому  право  держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені  уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контролю за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Гостомельською селищною радою оспорюваного рішення -  11 березня 2010 року.

Перший заступник прокурора Київської області пред’явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 03 червня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності. 

Крім того, як вбачається з матеріалів справи перевірка законності надання у власність громадян земельних ділянок по вул. Київській та по вул. Щорса в смт. Гостомель проводилася прокуратурою м. Ірпеня ще в 2010 року, і саме з цієї дати у прокурора була можливість дізнатися про порушення прав держави під час виділення спірної земельної ділянки (а.с. 69-70).

У запереченнях на позовну заяву Гостомельська селищна рада Київської області, вказувала, зокрема, на те, що при зверненні до суду прокурором було пропущено строк позовної давності.

За таких обставин, строк позовної давності при зверненні до суду дійсно пропущений, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 4 ст. 88 ЦПК України передбачено, що у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Прокуратура на момент пред’явлення позову була звільнена від сплати судового збору згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент подачі позову), а відтак судовий збір, понесений Гостомельською селищною радою Київської області за подачу апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову першого заступника прокурора Київської області, сплачений Гостомельською селищною радою Київської області судовий збір необхідно компенсувати за рахунок держави, стягнувши з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь відповідача судовий збір у розмірі 939 грн. 30 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Гостомельської селищної ради Київської області задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, треті особи – комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь Гостомельської селищної ради Київської області cплачений нею за платіжним дорученням №12 від 20 квітня 2016 року судовий збір у розмірі 803 (вісімсот три гривні, 88 копійок) та за платіжним дорученням №13 від 05 травня 2016 року у розмірі 135 (сто тридцять п’ять гривень, 42 копійки).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кулішенко Ю.М.

ОСОБА_5