Справа № 751/2958/16-ц Провадження № 22-ц/795/1444/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Цибенко І. В. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.

суддів:Бечка Є.М., Висоцької Н.В.

при секретарі:Шевченко М.О.

за участю:відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_7 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання договору поруки припиненим,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 проценти за кредитом в розмірі 16303,09 центів за період з 21.03.2013 року по 21.03.2016 та пеню за процентами в розмірі 200186,62 грн., в іншій частині позову відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено, визнано договір поруки № 935/09-512 від 22.07.2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_7 припиненим.

В апеляційній скарзі ПАТ«Укрсоцбанк» просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог та задовольнити вимоги в повному розмірі. Зазначає, що умови договору повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору сторони встановили строк дії договору - до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Крім того, позивач звертає увагу на те, що договором встановлено строки виконання зобов'язання зі щомісячним погашенням платежів, а тому початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, на думку позивача, у разі порушення боржником строків сплати чергового платежу, передбаченого договором, кредитор протягом всього часу до закінчення строку виконання зобов'язання (21.07.2033 року) вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті та проценти.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду про стягнення з нього процентів та пені скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позову про стягнення боргу у зв'язку з пропуском позовної давності. Відповідач зазначає, що останній повний платіж було здійснено 21.05.2009, через 90 днів почався перебіг позовної давності, всі подальші платежі були неповними і свідчили лише про переривання строку позовної давності. Оскільки останній неповний платіж здійснено 21.09.2010 , то перебіг позовної давності почався саме з 21.09.2010 і закінчився 21.09.2013. Відповідач вважає, що суд безпідставно стягнув проценти та пеню за три роки, що передують даті звернення до суду, неправомірно змінивши порядок обчислення строку позовної давності, порушивши ч.2 с. 260 ЦК України. Також відповідач вважає незаконним нарахування процентів та пені в іноземній валюті. У письмових запереченнях, які надійшли до Апеляційного суду Чернігівської області від ОСОБА_5, відповідач просить в задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» відмовити та зазначає, що строк виконання основного зобов'язання був змінений на 21 грудня 2010 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду, однак банк звернувся до суду лише 22 березня 2016 року, а всі наступні платежі після 21 грудня 2010 року не мали правового значення, враховуючи п. 4.4 договору кредиту.

Рішення суду щодо визнання припиненим договору поруки не оскаржене.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Судом встановлено, що 22.07.2008 між ОСОБА_5 та АКБ «Укросоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укросоцбанк», було укладено договір кредиту № 985/08-079, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_5 кредит у розмірі 39 302,32 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення 21.07.2033 на умовах, визначених Договором кредиту. Погашення заборгованості повинно здійснюватися відповідно до умов договору (а.с. 5-8).

Після неодноразових змін та доповнень до кредитного договору процентну ставку було встановлено 14% річних, відстрочено погашення тіла кредиту, а саме графік погашення заборгованості по кредиту буде здійснюватись відповідно до 20 числа (включно) кожного місяця, визнано недійсним п.4.6 кредитного договору.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, а позичальник зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентах за Договором кредиту належним чином не виконує.

Станом на 02.03.2016 заборгованість відповідача ОСОБА_5 по договору кредиту відповідно розрахунку вимог банку становить 75 520,26 долари США, в тому числі сума заборгованості за кредитом 38 215,35 долари США, сума заборгованості за відсотками 37 304,91 долари США та 505 840,95 грн. пені, в тому числі розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 137 917,39 грн. та розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 367 923,56 грн. ( а.с. 15-18).

Відмовляючи у задоволенні вимог банку про стягнення боргу за кредитом, суд першої інстанції послався на збіг позовної давності. Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам і вимогам закону.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті530, 631 ЦК України). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.4. кредитного договору від 22.07.2008, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8. (своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту зі нарахованими процентами за фактичний час його використання) цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання. Порушення позичальником обов'язків, визначених договором, почалося у зв'язку з неповною сплатою щомісячних платежів, передбачених умовам договору, у квітні 2009 року. Останній платіж ОСОБА_5 по сплаті відсотків здійснив 21.09.2010. Банк звернувся позовом лише 22.03.2016, тобто зі спливом строку позовної давності. Відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності. Доводи апеляційної скарги позивача щодо необхідності обчислення і застосування позовної давності щодо кожного щомісячного платежу не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині відмови у позові до ОСОБА_5, виходячи з того, що п.4.4. сторони кредитного договору змінити строк виконання основного зобов'язання і, відповідно, визначили час, коли у кредитора виникло право на звернення до суду за захистом свого права.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача ОСОБА_5 на неправильне визначення судом початку перебігу та не визначення дати закінчення позовної давності не впливає на правильність вирішення позовних вимог про стягнення з позичальника боргу за кредитом, оскільки позовна давність застосована і у задоволенні вимог про стягнення боргу за кредитом та частини процентів відмовлено.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності. З позовом ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся 22.03.2016 року, а тому стягненню підлягає заборгованість за процентами та пеня за період з 21.03.2013 року по 21.03.2016 року. Висновки суду першої інстанції в цій частині повністю відповідають правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про безпідставне стягнення процентів та пені в межах трирічного строку з дня звернення до суду з позовом, з врахуванням наведеного вище правового висновку Верховного Суду України, який суд має застосовувати згідно з ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За договором кредиту № 985/08-079 від 22.07.2008 ОСОБА_5 кредит у розмірі 39 302,32 доларів США. Порядок погашення кредиту визначено п. 1.1.1 Договору та п.1 Договору про внесення змін № 985/08-079-1 до Договору кредиту № 985/08-079 від 22.07.2008 (а.с. 5,11) і платежі, у тому числі проценти за користування кредитом, передбачені саме у валюті кредиту.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету. У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Такий правовий висновок викладений Верховним судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15. Системний аналіз норм матеріального права, а саме ст. 99 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 192, ч 2 ст. 198, ч.ч.1, 2 ст. 524, ч.ч.2, 3 ст. 533 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» дає підстави стверджувати, що стягнення в іноземній валюті заборгованості та процентів, які не є фінансовою санкцією, на виконання боржником зобов'язань згідно кредитного договору, наданого в іноземній валюті, ґрунтується на вимогах закону.

Пеня судом стягнута у національній валюті України

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, яких їх регулює.

Відповідно до п.п. 1, 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VI, за подання апеляційної скарги ставка судового збору становить 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги. При зверненні до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_5 судовий збір не сплатив, за ухвалою судді Апеляційного суду Чернігівської області від 18 липня 2016 року сплату судового збору відстрочено до ухвалення судового рішення. Враховуючи , що в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_5 відмовлено, з нього в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі, визначеному п.п. 6 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 7 579 грн. - 110% максимальної ставки судового бору за заявою майнового характеру, поданою фізичною особою.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, п.п. 1, 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та ОСОБА_5 відхилити. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави в розмірі 7 579 (сім тисяч п'ятсот сімдесят девять) грн. на розрахунковий рахунок № 31210206780002, отримувач - УК у м. Чернігові/м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО - 853592.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: