Справа № 750/8664/15-ц Провадження № 22-ц/795/1207/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Коверзнев В.О. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.

суддів:Бечка Є.М., Губар В.С.

при секретарі:Шевченко М.О.

за участю:представника позивача адвоката Кінебаса О. М., відповідача ОСОБА_6, її представника адвоката Пархоменко О.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_8 і ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі у вихованні дітей та спілкування з дітьми,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_8 перешкоди у спілкуванні з дітьми: дочкою ОСОБА_9, 2003 року народження, та сином ОСОБА_10, 2011 року народження. Встановлено наступний спосіб участі позивача у спілкуванні з дочкою ОСОБА_9 та сином ОСОБА_10: 1) встановити ОСОБА_8 спілкування з дітьми без присутності ОСОБА_6 кожної неділі, в період часу з 09 години до 14 години включно, лише в межах м. Києва, за умови належного стану здоров'я дітей та їхнього бажання спілкуватися з батьком у день зустрічі; 2) зобов'язати ОСОБА_6 передавати дітей ОСОБА_8 кожної неділі о 09 годині в фойє гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1; 3) зобов'язати ОСОБА_8 по закінченню часу спілкування з дітьми повертати їх ОСОБА_6 о 14 годині в фойє гуртожитку за адресою АДРЕСА_1. В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. На думку позивача, суд при визначенні часу спілкування з дітьми безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки і піклування, щодо тривалості спілкування з дітьми. Роблячи висновок про значне фізичне і психологічне навантаження дітей у випадку поїздок до м. Городні, суд, за доводами позивача, мав би врахувати, що він просив про спілкування з дітьми за місцем свого проживання у м. Городні лише раз на два тижні, а також те, що він має свій автомобіль, а тому поїздка навряд чи завдасть якоїсь шкоди дітям. Твердження суду про можливість заподіяння дітям фізичної або моральної шкоди з боку особи, яка має психічне захворювання, на думку позивача, є необґрунтованим. Також позивач вказує на те, що жоден нормативно-правовий акт не ставить можливість спілкування батька з дітьми в залежність від надання доказів його платоспроможності. Позивач вважає, що судом також не враховано, що довідки з дитсадка та позашкільного навчального закладу про відвідування їх сином ОСОБА_10, свідчать про штучне створення зайнятості дітей, оскільки з відповіді на адвокатський запит вбачається, що дитина відвідувала садок рідко, а щодо позашкільного навчального закладу, то довідка надана до суду після двох днів прийняття дитини до нього.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду змінити, встановити позивачу регламент спілкування з дітьми в присутності матері кожної неділі з 12 до 14 години, в межах міста Києва, з урахуванням погодних умов, стану здоров'я дітей та їхнього бажання спілкуватись з батьком в день зустрічі. Відповідач вказує на невірність висновку суду про створення відповідачем перешкод у спілкуванні позивача з дітьми, бо доказів на підтвердження такого суду не надано. Крім того, на думку відповідача, суд захистив права позивача на майбутнє, зобов'язавши її не чинити перешкод позивачу у спілкуванні з дітьми, що не передбачено чинним законодавством. Також відповідач вказує на ухвалення рішення про спілкування батька з дітьми без присутності матері, без врахування низки обставин, встановлених по справі. Зокрема, висновку щодо психологічного стану дітей, ставлення їх до батька, думки представника Деснянської районної у м. Чернігові ради. Також відповідач стверджує, що стан здоров'я сина, який має зубний протез, перешкоджає тривалому перебуванню його без матері, оскільки в силу свого віку, він не може самостійно виконувати необхідні після кожного прийому їжі гігієнічні процедури та самостійно зберігати протез у належний спосіб . Щодо часу спілкування з дітьми, то відповідач стверджує, що у дочки ОСОБА_9 неділя, це єдиний вихідний, діти сплять до 10-10.30 години, потім необхідно здійснити ряд гігієнічних процедур, сніданок, а тому діти можуть буди готові до зустріч з батьком не раніше 12 години.

У судовому засіданні представник позивача скаргу позивача підтримав і не визнав скаргу відповідача. Відповідач та її представник не визнали скаргу позивача і просили задовольнити скаргу відповідача.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем створюються перешкоди у вільному особистому спілкуванні позивача з дітьми без присутності матері, але тривале перебування дітей поза місцем постійного їх проживання буде створювати дітям серйозний дискомфорт та значне фізичне і психоемоційне навантаження.

Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам і вимогам закону.

Судом встановлено, що з серпня 2003 року по лютий 2015 року сторони перебували в шлюбі і мають двох спільних малолітніх дітей: дочку ОСОБА_9, 2003 року народження та сина ОСОБА_10, 2011 року народження. Після розірвання шлюбу діти залишилися з матір'ю і проживають в кімнаті № 507 гуртожитку, розташованому за адресою АДРЕСА_1. Позивач проживає окремо. На теперішній час, між сторонами зберігаються неприязні відносини., внаслідок який батьки не можуть дійти згоди щодо участі позивача у вихованні дітей та спілкування позивача з дітьми, що підтверджується поясненнями обох сторін.

Визначаючи час зустрічей батька з дітьми один раз на тиждень у неділю з 9-00 год. до 14-00 год., суд врахував всі обставини, що мають значення для вирішення цього питання з максимальним забезпеченням інтересів дітей та дотриманням законного права батька, який проживає окремо, на спілкування з дітьми та участь у їх вихованні.

Доводи апеляційної скарги позивача не можуть бути підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з такого. Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка для України набула чинності 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Рішення суду першої інстанції в часині відмови у задоволенні позовних вимог про надання позивачу можливості забирати дітей до м. Городні Чернігівської області на два дні суботу і неділю з врахуванням навчального навантаження доньки ОСОБА_9 та стану здоров'я сина ОСОБА_10 відповідає приписам наведеної вище норми міжнародного законодавства, яке підлягає застосуванню в Україні.

Суд прийшов до правильного висновку про те, що далекий по відстані і тривалий у часі переїзд, тривале перебування поза місцем постійного проживання у будинку, де, крім позивача, перебувають інші особи, утому числі сторонні для дітей, створюватиме дітям значне фізичне і психоемоційне навантаження та значний дискомфорт. Не спростовують висновків суду і посилання позивача на штучне створення зайнятості дітей у начальному процесі. Позивачем не спростовано висновків суду про наявність у дочки сторін ОСОБА_9 лише одного вихідного дня у тижні у зв'язку з її навчанням у Хореографічній гімназії. Також позивачем не висловлено заперечень і не спростовано доводів відповідача про наявність у сина захворювання, яке вимагає посиленого догляду за ротовою порожниною дитини і, відповідно, регулярних гігієнічних процедур. З врахуванням цих обставин тривале перебування дитини поза місцем постійного проживання є неможливим.

Висновок Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації, як органу опіки і піклування, відповідно до ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України, не є обов'язковим для суду. Суд може не погодитись з таким висновком. З врахуванням встановлених у цій справі обставин та відомостей про місце проживання сторін, зайнятість дітей, стан здоров'я малолітнього сина, результати психологічного обстеження дітей, суд обґрунтовано не встановив час та спосіб спілкування позивача з дітьми, запропонований у цьому висновку.

Не може бути підставою для скасування рішення суду і посилання позивача на те, що законодавство не пов'язує право батька на спілкування з дітьми з його фінансовим станом і платоспроможністю. Дійсно, закон не ставить права батьків на спілкування з дітьми у залежність від їх платоспроможності. Проте, позивач заявив позовні вимоги про дозвіл на спільний з дітьми відпочинок під час канікул, у тому числі в другій половині літніх канікул, що безумовно вимагає матеріального забезпечення такого відпочинку по-перше, а по-друге, як вже зазначалось вище, тривалого перебування дітей поза межами постійного місця проживання, що є неможливим, зокрема з врахуванням стану здоров'я сина.

Не може бути задоволена і апеляційна скарга відповідача, враховуючи таке.

Висновок суду про наявність перешкод у вільному спілкуванні позивача з дітьми підтверджений належними доказами, на які цілком обґрунтовано послався суд першої інстанції, а також поясненнями відповідача, яка категорично заперечує проти спілкування позивача з дітьми без її присутності. Крім того, в матеріалами справи підтверджуються дії відповідача, направлені на створення для позивача неможливості прийти до місця проживання дітей для спілкування з ними, а саме звернення до посадових осіб про встановлення заборони для позивача проходити у гуртожиток, де мешкає відповідач з дітьми. Заперечення відповідача проти зустрічей позивача з дітьми без її присутності не можна визнати обґрунтованими, оскільки її пояснення про протиправну поведінку щодо дітей нічим не підтверджені. У зверненнях до поліції обидві сторони звинувачують одне одного у порушенні прав та вчинення протиправних дій. При цьому, відповідач вказує на вчинення позивачем протиправних дій щодо неї у присутності дітей та одночасно заперечує проти спілкування позивача з дітьми без її присутності.

Судом першої інстанції враховані результати психологічного обстеження обох дітей психологами, якими було встановлено, що діти боляче переживають розлучення своїх батьків і мають схильність до виникнення нервового розладу, а також наявність міцного емоційного зв'язку з матір'ю та залежність від її авторитету. Психологи також прийшли до висновку, що діти виявляють тривогу, почуття страху та дистанційне ставлення до батька. Тому, при вирішенні питання зустрічей дітей з батьком, суд врахував рекомендації психологів брати до уваги потреби дітей, їх бажання, враховувати вікові особливості дітей. Спілкування позивача з дітьми без присутності матері один раз на тиждень впродовж п'яти годин у м. Києві, де діти постійно проживають, забезпечить додержання вимог ч.2 ст. 3 Конвенції про права дитини, відповідно до якої дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права і обов'язки батьків.

Посилання відповідача на ухилення батька від виконання свого обов'язку утримувати матеріально неповнолітніх дітей не можуть бути підставою для позбавлення його обмеження його права на спілкування з дітьми шляхом встановлення надто короткого часу , всього 2 години на тиждень, як того вимагає відповідач, та обов'язковою присутністю матері, оскільки ні національне законодавство, ні міжнародні правові акти не містять таких підстав для обмеження прав батьків на спілкування з дітьми та їх виховання. Наявні в матеріалах справи відомості про особу позивача, характеристики, не дають підстав для висновку про загрозу вчинення позивачем протиправних дій щодо дітей. Захворювання сина і необхідність здійснення певного догляду у зв'язку з цим не означає, що батько не зможе допомогти дитині виконати у разі необхідності процедуру необхідного догляду впродовж часу, відведеного рішенням суду для спілкування батька з сином.

Непорозуміння між сторонами, які виникли на ґрунті вирішення ними питань поділу спільного майна та питань матеріального утримання дітей, не можуть впливати на здійснення батьками своїх прав щодо виховання дітей і спілкування з дітьми та не є підставою для обмеження прав одного з батьків.

Правильно оцінюючи всі докази в їх сукупності, обставини справи, а також стан здоров'я та психологічний стан дітей, їхню прихильність до матері та дистанційне ставлення до батька, суд прийшов до обґрунтованих і законних висновків по суті спору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_8 і ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: