УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого судді Гандзюка В.П.,
суддів: Флісака Р.Й., Шкрібляка Ю.Д.,
з участю: прокурора Журавльова Є.Є.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Тисменицького району Марчука О.В., захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Тисменицького районного суду від 25 травня 2009 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Полісся Тисменицького району Івано-Франківської області, мешканець АДРЕСА_1, який має середню освіту, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, працює оператором котельні Підліської середньої школи, судимий Тисменицьким районним судом 14.05.2008 року за ч.3 ст.185,ч.2 ст.185, ч.2 ст.186, ч.1 ст.309 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, громадянин України,-
засуджений за ч.3 ст.185 КК України на чотири роки позбавлення волі.
_________________________________________________________________________________
Справа № 11-408/2009р. Головуючий у 1-й інстанції Дузінкевич І.М.
Категорія ст.185 ч.3 КК України Доповідач Гандзюк В.П.
На підставі ч.1 ст.71 КК України постановлено частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком та призначено ОСОБА_2 остаточне покарання за сукупністю вироків - п'ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому - тримання під вартою - до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з 30.08.2008 року.
Питання речових доказів вирішено згідно ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він таємно викрадав чуже майно, з проникненням в житло та інше приміщення, повторно.
Як встановив суд, ці злочини було вчинено за таких обставин.
З 25.06.2008 року по 27.06.2008 року ОСОБА_2, проникнувши у приміщення новозбудованого будинкуАДРЕСА_1, викрав майно потерпілого ОСОБА_3 на загальну суму 8344 грн., завантаживши його у автомобіль «ВАЗ 2106», н.з. НОМЕР_1.
Крім цього, з 08.08.2008 року по 12.08.2008 року ОСОБА_2, проникнувши у приміщення новозбудованого будинку АДРЕСА_2, викрав майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 3220 грн.
У своїй апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого і постановити новий вирок, у якому призначити більш суворе покарання в межах санкції ст185 ч.3 КК України. В судовому засіданні вказану апеляцію прокурор відкликав.
У поданих апеляціях захисник ОСОБА_1 та засуджений ОСОБА_2, покликаючись на однобічність та неповноту дізнання і судового слідства, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просять вирок скасувати, справу направити на додаткове розслідування, змінивши запобіжний захід засудженому з тримання під вартою на підписку про невиїзд.
Заслухавши доповідь судді, засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, прокурора, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається зі змісту апеляцій, належно здобутих та допустимих доказів причетності засудженого до злочинів, за які він засуджений, немає. Сумніву піддано всі докази, що здобуті на досудовому слідстві та в суді. При цьому, апелянти вважають, що органи досудового слідства здобули докази незаконними методами внаслідок фізичного та психологічного тиску на обвинуваченого, заставивши його визнати себе винним у злочинах, яких він фактично не вчиняв. Незважаючи на це, суд діяв упереджено, чим грубо порушив принципи кримінально-процесуального закону.
Однак, такі покликання апелянтів є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінальної справи.
Суд належним чином та з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону розглянув справу, повно дослідив всі наявні докази в сукупності та дав їм відповідну юридичну оцінку. Висновки суду належним чином обґрунтовані та відповідають встановленим в суді обставинам, за яких були вчинені злочини.
При цьому, суд ретельно досліджував покликання підсудного про застосування щодо нього незаконним методів слідства. Так, постановою від 16.02.2009 року суд доручив прокуророві Тисменицького району провести перевірку заяв підсудного в порядку ст. 97 КПК України. Додатково було проведено службову перевірку щодо правомірності дій працівників Тисменицького РВ УМВС. Результатами таких перевірок повністю спростовано покликання підсудного на те, що він в процесі проведення з ним слідчих дій змушений був оговорювати себе, а працівники міліції чинили на нього незаконний тиск.
Як вбачається з матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції та матеріалів кримінальної справи, жоден з них не допустився грубих порушень ведення дізнання та досудового слідства, а ОСОБА_2 добровільно написав явки з повинною про вчинені ним крадіжки, детально розповів про обставини вчинених злочинів та відтворив обстановку та обставини події.
При цьому, будь-яких скарг на дії слідства на досудовому слідстві та до початку розгляду справи по суті в суді ним не заявлялося.
Крім цього, ОСОБА_2, як вбачається з даних про його особу, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинені злочини та був засуджений, а тому вказівки в апеляції на те, що він внаслідок юридичної необізнаності не мав реальної можливості захистити свої права від незаконних дій слідства є надуманими.
Що стосується висновку суду про доведеність вини засудженого у вчиненні двох крадіжок чужого майна, то він є належно обґрунтованим не тільки визнавальними показаннями самого підсудного та його діями в процесі відтворення обстановки та обставин подій, але й іншими об'єктивними доказами.
Так, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 серед даних ним показань пояснили і те, що відтворюючи обставини вчинення у них крадіжок, ОСОБА_2 добровільно та детально показував яким чином він проникав у їх приміщення та викрадав майно.
Свідок ОСОБА_5, який був понятим при вказаній слідчій дії, також ствердив, що обвинувачений вів себе спокійно, жодного тиску на нього ніхто з присутніх не вчиняв. В процесі відтворення він добровільно показував як саме проник в приміщення та з яких саме кімнат він викрадав інструменти, тобто було видно, що він добре орієнтувався в приміщенні.
Ще одним з об'єктивних доказів причетності засудженого до крадіжок є його повідомлення про обставини, які могли бути відомі тільки йому, як безпосередньому учаснику злочинів, а також з його допомогою виявлення та вилучення викраденого майна.
Так, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які брали участь як поняті при видачі та огляду викрадених речей, вказали, що ОСОБА_2 добровільно та без будь-якого примусу зі сторони працівників міліції виносив з різних кімнат будинку по АДРЕСА_3, електроінструменти.
Свідок ОСОБА_8 був присутнім при вилученні з підвалу господарства в с. Майдан викраденої газової колонки.
Як вбачається з матеріалів справи, приміщення, де були виявлені викрадені речі, належать близьким родичам засудженого - матері та сестрі, а сам ОСОБА_2 мав доступ до них.
В зв'язку з цим, покликання в апеляції про те, що у вказаних будинках засуджений не проживав, не спростовує можливості засудженого переховувати у цих приміщеннях викрадене.
Свідок ОСОБА_9 - сестра засудженого, пояснила, що в підвалі її будинку дійсно було виявлено газовий котел, який, як їй стало відомо, викрав ОСОБА_2 Вказаний підвал закривається тільки на ніч і брат вільно міг завезти котел впродовж дня (т.1 а.с.54).
В своїх апеляціях апелянти ставлять під сумнів законність виявлення та вилучення цього речового доказу, оскільки, як вважають, в матеріалах справи немає відомостей про інформатора, який надав відомості про знаходження викраденого саме в цьому місці.
Однак, такі твердження не заслуговують на увагу, оскільки сам обвинувачений в своїх показаннях попередньо вказав на місця, де заховав викрадене ним майно.
Не є таким, що може вплинути на правильність встановлення дійсних обставин справи, вказівка в апеляціях про виключну необхідність допиту ОСОБА_10, оскільки як вбачається з встановлених обставин справи, ОСОБА_2 заніс котел в його господарство без його відому.
Не є обґрунтованими і покликання апелянтів на однобічність та неповноту дізнання і судового слідства.
Органами досудового слідства та судом було в достатній мірі зібрано необхідну кількість доказів, які відобразили обставини справи та вказали на наявність вини засудженого.
Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, суд дав належну юридичну оцінку доказам, а також вказав у зв'язку з чим визнав змінені показання підсудного недостовірними.
Суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи не виявлено.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно, покарання визначено згідно правил ст.ст.65, 71 КК України та відповідає характеру вчинених злочинів.
Враховуючи наведене, апеляційних підстав для скасування вироку суду та направлення справи для проведення додаткового розслідування немає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляції захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 25 травня 2009 року щодо нього - без змін.
Головуючий В.П. Гандзюк
Судді: Р.Й. Флісак
Ю.Д. Шкрібляк
Згідно з оригіналом
Суддя В.П. Гандзюк