Апеляційний суд Київської області

м. Київ, вул. Володимирська, 15, 01601, (044) 278-46-20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Лащенка В.Д.,

суддів: Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,

при секретарі Білан К.О.,

розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області на постанову Вишгородського районного суду від 12 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа – Відділ освіти Вишгородської районної державної адміністрації про зобов’язання виплати доплати працюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіоеколологічного контролю, -

встановила:

 У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до  суду  з даним позовом та просила визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті їй щомісячної доплати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними. Зобов’язати відповідача провести перерахунок і виплатити їй недоотриману суму щомісячної грошової доплати за період з 1999 року по 2008 рік у розмірі 32104,88 грн.

Постановою Вишгородського районного суду від 12 серпня 2009 року позов задоволено. Зобов’язаноУправління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити позивачці недоотриману щомісячну доплату працюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіологічного контролю період з лютого 1999 року по травень 2009 року відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що позивачка мешкає в у с. Новосілки Вишгородського району, яке віднесене законом до території посиленого радіоекологічного контролю, є пенсіонером, отримує пенсію за віком, а також працює вчителем математики у Новосілківській загальноосвітній школі I – III ступенів і відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як пенсіонер, який працює у зоні радіоактивного забруднення, має право на підвищення оплати праці на 25 % від суми мінімальної зарплати.

Вказане підвищення оплати праці виплачувалася позивачці за місцем її роботи у 1999-2008 р. на підставі постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р. у меншому розмірі.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що виплата підвищення до заробітку пенсіонеру, працюючому в зоні радіоактивного забруднення, проводиться за місцем його проживання органами соціального захисту населення.

З висновками суду не можна погодитись, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права.

Судом не враховано, що віповідно до п.5 "Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов"язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженим постановою КМ України № 936 від 20.09.2005 р., соціальні виплати, доплати, в тому числі, передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводяться за місцем основної роботи громадян підприємствами, установами організаціями.

Віповідно до п.6 вказаного Порядку підприємства до 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, подають до уповноваженого органу соціального захисту документи щодо розрахункових витрат, пов"язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів та реєстр отримувачів компенсаційних виплат. Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат. Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Держказначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що обов"язок нарахування і виплати працюючим пенсіонерам компенсацій, передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", покладений на підприємства, установи, організації, керівники яких несуть персональну відповідальність за правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат. Проведені підприємствами компенсаційні виплати відшкодовуються цим підприємствам органами Держказначейства.

З урахуванням наведеного вимоги позивачки задоволенню не підлягають, оскільки відповідач як орган соціального захисту населення не має обов'язку проводити працюючій особі компенсаційні виплати, передбачені ст.39 вказаного Закону.

Враховуючи, що постанова суду першої інстанції ухвалена судом з порушенням норм матеріального права, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову і прийняти нову постанову про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 202, 207 КАС України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області задоволити.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 12 серпня 2009 року скасувати і прийняти нову постанову.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - Відділ освіти Вишгородської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов"язання виплатити доплату до пенсії.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді