У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2009 року у справі за позовом Кредитної спілки „Добробут-Україна” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору кредиту та стягнення заборгованості, -

                                                 В С Т А Н О В И В:

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Корюківського районного суду від 25 травня 2009 року, яким достроково розірвано кредитний договір  та довір поруки № 500086С від 14 травня 2008 року. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1., ОСОБА_2. на користь кредитної спілки „Добробут-Україна” 8 653 грн. 86 коп.  неповернутого кредиту та 3 555 грн. 54 коп. процентів за користування. Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушенням судом норм матеріального і процесуального права. Судом не було враховано, що зміст і форма позовної заяви не відповідають вимогам частин 2 та 3 ст. 119 ЦПК, в якій не зазначено докази щодо розрахунку відсотків та подвійних відсотків, які фактично є неустойкою та повинні подаватися окремим розрахунком. Не надано виписки нарахувань та сплати відсотків по особовому рахунку, що підтверджує їх не проведення по бухгалтерському обліку. На позовній заяві не зазначено дати її  підписання.  Неправдивою є інформація відповідача щодо направлення ним боржнику та поручителю вимоги  про погашення  заборгованості по кредиту. Розрахунок суми боргу, доданий до позовної заяви є некоректним, недостатнім, невірно розрахований, не визначає і не доводить суми боргових зобов'язань. Розмір боргового зобов'язання по  подвійних відсотках  в розмірі 3 555 грн.54 коп. значно перевищує  основне боргове зобов'язання по відсотках, яке складає 1 777 грн. 77 коп., що значно перевищує розмір збитків і таким чином кредитор намагається  збагатитись та вирішити свої фінансові проблеми за рахунок  відповідача. Судом не враховано також, що поручитель  зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання позичальником  всіх зобов'язань за основним договором у сумі 10 000 грн., а також за відшкодування кредитору відсотків по кредиту, а договором поруки не передбачено ніяких подвійних відсотків. Відповідно сума позову по відношенню до поручителя перевищує обсяг його відповідальності. Таким чином судом рішення ухвалено з порушенням статей 212, 213,  215 ЦПК України.

             Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

             Судом встановлено, що 14 травня 2008 року  ОСОБА_1.  з кредитною спілкою уклав  кредитний договір № 500086 С, згідно умов якого він отримав кредит в сумі  10 000 грн. та зобов'язаний був повернути отримані кошти та проценти за їх використання до 14 травня 2010 року у відповідності до графіка погашення кредиту. В якості поручителя за кредитним договором виступив ОСОБА_2.. З березня  2009 року відповідач  почав порушувати взяті на себе зобов'язання. Договором передбачено можливість його  дострокового розірвання  за наявності простроченої заборгованості більш ніж на 1 платіжний період. Відповідно до пункту 8.1.1 в разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх платіжних і інших зобов'язань, він зобов'язаний виконати невиконані або неповністю виконані зобов'язання, сплатити подвійні проценти.   

             Відповідно  ж  до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо  він не визнаний судом недійсним.

             Укладений  між  сторонами кредитний договір є чинним, жодною із сторін, в тому числі і в частині відповідальності за порушення умов договору  не  оскаржено.

              Відповідно до ст. 526, 611  ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а у випадку порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

             Відповідно до ст. 544 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

              За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку   щодо наявності підстав для  задоволення позовних вимог  і стягнув  кошти в солідарному порядку з відповідачів на користь кредитора.

Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального  і процесуального права.

Не може бути скасоване законне, обґрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

           За викладених обставин,  доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

           Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308  314, 315, 317, 319  ЦПК України, суд  -

                                                 У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

           Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 травня 2009 року залишити без змін.

           Ухвала   набирає законної сили  з моменту її проголошення  і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: