У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 2 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення  перешкод у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права особи на частку у спільному майні,

                                               В С Т А Н О В И В:

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення  Борзнянського районного суду від 2 червня 2009 року, яким  зобов'язано ОСОБА_1. надати ОСОБА_2. один дублікат ключів від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 м. Борзна Чернігівської області та не чинити ОСОБА_2. перешкод у користуванні даною квартирою. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про припинення права особи на частку у спільному майні відмовлено.

          Незаконність рішення суду апелянт обґрунтовує  неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для вирішення справи.  Судом  в порушення вимог статей 179, 185 ЦПК України фактично  повністю проігноровано та не досліджувались докази, подані нею на обґрунтування заявлених вимог, викладених в зустрічному позові, які не оголошувалися і не досліджувалися в судовому засіданні, не оцінювалися судом, рішення про їх належність і допустимість судом не приймалось. Суд не визнав належним і допустимим доказом довідку-характеристику Ніжинського МБТІ, вважаючи що оцінка квартири в 19 644 грн. не відображає дійсної вартості спірної квартири. При цьому судом не враховано, що на час обстеження квартири  в серпні 2008 року, вона знаходилась   в стані непридатному для проживання з вини ОСОБА_2. Судом не взято до уваги, що  понесені нею витрати на ремонт квартири значно перевищують навіть вартість Ѕ частини квартири, встановленої рішенням Борзнянського районного суду, та що вона категорично не заперечувала проти проведення експертизи, а просто висловила свою думку про відсутність  підстав для проведення  експертизи. Судом не взято до уваги, що сам ОСОБА_2.  підтвердив факт відсутності його у спірній квартирі з грудня 2009 року, яку сам привів  у занедбаний стан. Вимоги про надання  йому вільного доступу до квартири  він висловлював два рази і вона   кожен раз змушена була звертатись за допомогою до правоохоронних органів для захисту себе та свого сина. Суд не врахував, що причиною відмови у доступі до житла є  обґрунтовані побоювання  за власне майно. Подальше спільне проживання є неможливим, оскільки негативно може вплинути на моральний та психічний стан дитини. Крім того, суд формально підійшов до дослідження всіх  обставин справи, не взяв доказів, що прямо свідчать про наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України для позбавлення ОСОБА_2. права власності, оскільки спільне володіння і користування майном є неможливим, та що для припинення права власності достатньо однієї із передбачених законом підстав. Неможливість виділення частки ОСОБА_2. в натурі підтверджується висновками  судової будівельно-технічної експертизи. від 29 червня та 6 липня 2006 року.  Суд же в основу мотивувальної частини рішення  поклав нічим не підтверджений висновок щодо невиконання апелянтом вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України.

         Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріалами справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

              Судом встановлено, що сторони в період з 3 червня 2000 року по 19 вересня 2006 року перебували в зареєстрованому шлюбі., мають  сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1. 6 лютого 2002 року  сторонами було придбано у власність квартируАДРЕСА_1 м. Борзна Чернігівської області,  на яку заочним рішенням Борзнянського районного суду від 15 серпня 2006 року за ОСОБА_1. та ОСОБА_2. було визнано право власності  по Ѕ частини.

    Відповідно до  частин 1, 3, 7 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена  лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 п. 3 та ч. 2 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо спільне володіння і користування майном є неможливим. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості  цієї частки на депозитний рахунок суду.

Згідно роз'яснень,  викладених в п. 12  постанови Пленуму Верховного Суду України  №20 від 22удня 1995 року з наступними змінами суди, вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для  її визначення при необхідності призначається експертиза.

    При зверненні до суду з позовом до  ОСОБА_2. ОСОБА_1. не визначила дійсної вартості  спірної квартири, внесла на депозитний рахунок кошти в сумі 9822 грн., виходячи з вартості квартири, зазначеної в довідці-характеристиці Ніжинського МБТІ, що не є дійсною вартістю квартири. ОСОБА_1. не погодилась  на проведення експертизи з метою визначення дійсної вартості квартири, а відповідно і визначення розміру грошового стягнення.

    Відповідно до ст. 10 ЦПК  України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім  випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК судом   пропонувалося призначення експертизи на предмет визначення дійсної вартості квартири.

Проте відповідно до ч. 2  ст. 11 ЦПК позивачка на власний розсуд розпорядилась своїм правами щодо надання доказів, а тому  суд в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін і розглянув справу та обґрунтовано відмовив за таких обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

    За таких обставин, посилання апелянта щодо не врахування судом    неможливості спільного володіння і користування  майном внаслідок  протиправної поведінки відповідача, доведення останнім  житла до непридатного стану, невиконання ним  батьківських обов'язків та що подальше проживання може негативно вплинути на  моральний та психічний стан дитини та значно погіршить житлові умови позивачки,  не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої  інстанції.

    Відповідно ж до роз'яснень, викладених в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України  №20 від 22 грудня 1995 року  „Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності” з наступними змінами, квартира, яка є спільною сумісною  чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

    Проте, хоча  згідно висновків будівельно-технічних експертиз поділ спірної квартири є неможливим, але є можливим визначення порядку користування спірної квартири.

    Оскільки  ОСОБА_2. не має іншого власного житла, ОСОБА_1. після ремонту квартири встановила додаткові вхідні двері з  новим замком, ключ від яких не надала й не має наміру надавати, то суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо наявності підстав для захисту порушеного права ОСОБА_2..

    За викладених обставин,  доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

           Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308,  314, 315, 317, 319  ЦПК України, суд  -

У Х В А Л И В:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

           Рішення  Борзнянського районного суду Чернігівської області від 2 червня 2009 року  залишити без  змін.

            Ухвала   набирає законної сили  з моменту його проголошення  і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

Головуючий                                      Судді: