У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету рибного господарства України, Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

        Рішенням Деснянського  районного суду м. Чернігова від 26 травня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково, поновлено ОСОБА_1. на посаді заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, стягнуто з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області на користь ОСОБА_1. 6 804,34 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено.

     Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1. та Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області подали до суду апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить    скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 26 травня 2009 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. зводяться до того, що рішення суду в частині стягнення на його користь заробітної плати в розмірі визначеному згідно даних, вказаних у довідці про середню заробітну плату №365, виданій Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області,  є неправомірним, оскільки розмір заробітної плати визначений невірно, без врахування положень Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”, якою передбачено порядок обчислення заробітку за час вимушеного прогулу.

В апеляційній скарзі Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області просить    скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 26 травня 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1..

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що висновок суду про звільнення позивача з роботи в період тимчасової непрацездатності не відповідає обставинам справи, оскільки в матеріалах справи міститься наказ від 26.01.2009 року, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1. з 12.01.2009 року на 26.01.2009 року, тобто на перший робочий день після закриття листка тимчасової непрацездатності.

Також, на думку апелянта, суд прийшов до висновку про те, що звільнення ОСОБА_1. проведено з порушенням ч.2 ст.40 КЗпП України, який не відповідає фактичним обставинам справи, та необґрунтовано поклав відповідальність за незаконність звільнення позивача на Управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області.

         Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті  і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлено, що наказом Голови Державного комітету рибного господарства України від 12.01.2009 року № 6-к 13.01.2009 року ОСОБА_1. звільнено з посади заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області  у зв'язку з невідповідністю займаній посаді згідно п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.11). Наказом  Голови Державного комітету рибного господарства України від 26.01.2009 року  №19-к (а.с.10) змінено наказ від 12.01.2009 року №6-к в частині дати звільнення ОСОБА_1. з 13.01.2009 року на 26.01.2009 року.

Проте,  згідно відгуку-характеристики від 13 листопада 2008 року ОСОБА_1. відповідає займаній посаді, а в атестаційному листі від 2 грудня 2008 року відсутня будь-яка мотивація  висновку щодо невідповідності позивача займаній посаді, як  відсутня така мотивація і в витязі з протоколу засідання атестаційної комісії з проведення атестації керівного складу підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Державного комітету рибного господарства України.

Як вбачається з листків непрацездатності серії АБФ №409878 та серії АБФ №410390 (а.с.20) в період з 12.01.2009 року по 04.02.2009 року (включно) ОСОБА_1. перебував на амбулаторному лікуванні.

 Згідно п.     14 Положення про Головне державне управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, затвердженого наказом Державного комітету рибного господарства України від 16.04.2007 року №42, зареєстрованого 19 квітня 2007 року  і чинного на час  звільнення позивача, Управління є юридичною особою. Пунктом 10.5, вказаного Положення передбачено, що заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області призначає на посаду та звільняє з посади начальник Управління. Зміни до Положення в частині  права призначення та звільнення заступника начальника Головою Держкомрибгоспу було затверджено Наказом Державного комітету рибного господарства України від 26.02.2009 року за №80 та зареєстровано лише 8 квітня 2009 року,

За таких обставин, ухвалюючи рішення суд  з врахуванням положень ст. 89 ЦК України обґрунтовано прийшов до висновку, що  наказ № 787 від 31 грудня 2008 року за відсутності внесення змін до Положень не давав  права голові Державного Комітету рибного господарства України проводити звільнення позивача.

Задовольняючи позов в частині поновлення ОСОБА_1. на посаді заступника начальника Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області, суд першої інстанції  обґрунтовано дійшов до висновку про незаконне звільнення позивача з роботи, керуючись ч.3 ст.40 КЗпП України, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та виходив з положень ч.1 ст.40 КЗпП України, якою встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний лише власником або уповноваженим ним органом, яким Голова Державного комітету рибного господарства України на час звільнення позивача не являвся.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області на користь ОСОБА_1. заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд обгрунтовано виходив з положень ст.117 КЗпП України.

     Доводи апелянта ОСОБА_1.  про те, що під час визначення розміру середньоденної заробітної плати судом не враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, апеляційний суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п/п “б” п.4  вищезазначеної Постанови при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати, до яких відноситься премія до свята, виплачена ОСОБА_1. у листопаді 2008 року у розмірі 1 762,50 грн. згідно розрахункового листа (а.с.61) і не врахована Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області під час визначення розміру середньоденного заробітку позивача, виходячи з якого суд і обчислив розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

  Частково задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача на відшкодування  моральної шкоди 500 грн., районний суд врахував характер правопорушення, глибину, тривалість фізичних і душевних страждань позивача, особу відповідача, та виходив із засад розумності та виваженості.

Зважаючи на наведене апеляційні скарги  ОСОБА_1 та  Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області не дають підстав для їх задоволення, а тому  рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 травня 2009 року  підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.  303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 319, ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги   ОСОБА_1, Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Чернігівській області відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 26 травня 2009 року  залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.

    Головуючий:                                       Судді: