Справа № 22ц-1643/2009                              Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                     Карапута Л.В.

                                                                        Доповідач - Позігун М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 09 червня 2009 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” до ОСОБА_1, Коломієць Олени Петрівни про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1. звернувся з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 09 червня 2009 року, яким з нього на користь ВАТ „Облтеплокомуненерго” стягнуто заборгованість за теплозабезпечення в розмірі 682 грн. 24 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. та на користь держави 51 грн. судового збору.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ВАТ „Облтеплокомуненерго” відмовити, посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом грубо порушені основні принципи судочинства, закріплені в Конституції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалено за відсутності належних доказів у справі та без врахування вимог ст. 60 ЦПК України щодо обов'язку доказування. Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відкрив провадження у даній справі, оскільки позовна заява не відповідає вимогам  статей 119, 120 ЦПК України і позивачем не було сплачено судовий збір. Вважає, що копію витягу із рішення виконкому Чернігівської міської ради №51 від 17.02.2009 року про звільнення від сплати державного мита позивача по справі  не можна вважати належним доказом, оскільки вона  не містить інформації (печатки, підписів посадових осіб виконкому міської ради) щодо належності цього документа саме виконкому Чернігівської міської ради і, крім того, ст. 5 Декрету КМУ „Про державне мито” чітко передбачено, що право встановлювати додаткові пільги для окремих платників державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів,  мають лише місцеві ради народних депутатів, а Міністерство фінансів України - щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України, а аж ніяк виконком міської ради, який здійснює лише контроль за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету.   Також суд першої інстанції не звернув уваги, що підпис голови правління ВАТ „Облтеплокомуненерго” Ю.А.Барбарова не співпадає з підписами на довіреності №10 від 31.12.2008 року, на довідці №3194 від 08.12.2008 року.

    Крім того, рішення суду не відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України та п. 6 розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові №11 від 29.12.1976 року. Зокрема, мотивувальна частина рішення не містить оцінку всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при задоволенні вимог, і суд не обґрунтував чому прийняв одні докази і відхилив інші. На думку апелянта, розрахунок боргу на загальну суму 1 136,39 грн., який знаходиться в матеріалах справи, взагалі не можна вважати розрахунком, оскільки він не підтверджений будь-якими документами, що свідчили б про наявність у апелянта саме такої заборгованості, і, більш того, позивач без будь-якого обґрунтування зменшує суму боргу до 841 грн.. Будь-якого обґрунтованого розрахунку, який би підтверджував вимоги позивача, в матеріалах справи немає, а тому апелянт вважає, що надані позивачем розрахунки не мають жодного доказового значення. Крім того, на думку апелянта  не можна визнати належним доказом у справі довідку про тарифи на комунальні послуги, яка не містить назву місцевого органу державної влади, яким затверджено такі тарифи,  та необхідні реквізити.  Позивачем не надано і суд не витребував у позивача належно завіреної копії або оригіналу ліцензії на постачання теплової енергії, що призвело до неможливості ідентифікувати позивача, як належну особу, що має право звернутись з відповідним позовом до суду.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність між ним та позивачем відносин (незважаючи на відсутність договору), відповідно до яких позивач надає, а він отримує та частково оплачує надані послуги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни , якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального  і процесуального права.

Не може бути скасоване законне, обґрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Зокрема, не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду доводи апеляційної скарги про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 119  ЦПК України та  відсутність повноважень у виконкому міської ради щодо надання пільг по оплаті державного мита.

    Задовольняючи позовні вимоги ВАТ „Облтеплокомуненерго”, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем порушені зобов'язання щодо обов'язкової оплати в установлені строки наданих позивачем послуг, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

    Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону.

         Так, згідно ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”  споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

         Відповідно до ст. 19 Закону України „Про теплопостачання” споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 40  Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 та  п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630,  споживач зобов'язаний вчасно оплачувати надані послуги.

По справі встановлено, що ОСОБА_1. є власником квартириАДРЕСА_1 в м. Чернігові і є користувачем послуг, що надає ВАТ „Облтеплокомуненерго”.

Не зважаючи на те, що договір про надання послуг між сторонами не укладався, а ОСОБА_1. офіційно не відмовлявся від їх надання, останній, як споживач послуг,  зобов'язаний сплачувати за послуги, що надаються комунальним підприємством, оскільки в силу ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством, зокрема з договорів та інших правочинів, а також з дій осіб, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.   Фактично між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини, в силу яких ОСОБА_1., за надані йому ВАТ “Облтеплокомуненерго” послуги  по теплозабезпеченню та гарячому водопостачанню зобов'язаний внести плату, відповідно до затверджених нормативів.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про ненадання позивачем доказів розміру заборгованості відповідача за отримані ним послуги з теплозабезпечення та необґрунтовану зміну позовних вимог, оскільки відповідно до вимог ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Що стосується доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем і не витребування судом у позивача належно завіреної копії або оригіналу ліцензії на постачання теплової енергії, то

Керуючись ст.ст.  303,   307, 308,  314, 315, 317, 319 ЦПК України,    суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 09 червня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 Головуючий:                                          Судді: