Справа № 2-а-390/2009р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2009 року Маньківський районний суд ,Черкаської області
в складі: головуючого судді - А.І. КОСТЕНКА
при секретарі М.А. ЧИКУРОВІЙ
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Маньківка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» , суд, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».
На підставу своїх вимог спирається на те, що він 19 33 року народження і відповідно до статті 1 Закону України №2195-ГУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни", є дитиною війни і згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2007 - 2008 роках мені така допомога не виплачувалась. Верховна Рада України своїм Законом України №3235-ГУ від 20.12.2005 року „Про Державний бюджет України на 2006 рік", стаття 77 та стаття 110 та Законом України №489-У від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік", стаття 71, пункт 12 та Законом України № 107-УІ від 28.12.2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік" призупинила дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147,150,152 Конституції України та статтями 45,51,61,63,65 Закону України „Про Конституційний Суд України", вирішив пункт 1 визнати таким, що не відповідають Конституції України і є не конституційним. Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195-ГУ від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни", пункт 3 Положення статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-У від 19.12.2006 року визнані неконституційними. Невиплата позивачеві соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 „Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком до статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 380грн., з 1 квітня - 406грн., з 1 жовтня - 411грн.
Згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 350грн., з 1 квітня - 359грн., з 1 жовтня - 366грн.
Згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить з 1 січня - 470грн., з 1 квітня - 481грн., з 1 липня - 482грн.,з 1 жовтня -498грн. Соціальна допомога за 2008 рік виплачена в розмірі 10% щомісячно.
Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006 - 2007 -2008 роки становить:
2006-2007рр. - 4302+4809 х 30% = 2733 гривні 30 копійок
100
2008р. - 5793 х 20% = 1158гривень 60 копійок, а всього за 2006 - 2007 – 2008 роки в сумі 3891грн.90коп.
Відповідно до статті 99 , 100 КАС України для звернення до Адміністративного Суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні йому, як дитині війни виплати повідомлено не було. Тому про факт порушення прав позивачеві стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі в зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09 липня 2007 року, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Позивачка в судовому засіданні наполягала на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Суд, вислухавши позивачку, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: позивачка ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. є дитиною війни. Згідно статті 6 Закону з 01.01.2006 р. позивачці повинна виплачуватися щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах» від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуться замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати була призупинена.
Рішенням Конституційного Суду України № б - рп від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. 29, 36 ч. 2, ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41,43,44,45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України, якими встановлено, що на 2007 рік зупинено дію положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення законом України «Про Державний бюджет України» дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій та гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст. 1, 3 ч. 2, ст. 6 ч. 2, ст. 8, ч. 2 ст.19, ст. 21, 22, п. 1 ч. 2 ст. 92, ч. 1, 2, 3 ст. 95 Конституції України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Стаття 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть, бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на вищенаведене та виходячи із загальних засад пріоритетності законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Тому позов в частині визнання відмови відповідача щодо виплати позивачеві щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов’язання відповідача здійснити нарахування даної щомісячної соціальної допомоги підлягає до часткового задоволення, тобто термін з якого відповідач повинен нараховувати дану соціальну допомогу слід обраховувати з 09.07.2007 року, з дня вступу в силу рішення Конституційного суду України № 6-рп п від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. 29, 36 ч. 2, ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. 7,9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік».
Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача забезпечити виплату позивачці соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» то в цій частині слід відмовити, оскільки при задоволені позовних вимог щодо зобов’язання нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тим самив охоплюються позовні вимоги позивачки в повному обсязі в тому числі про зобов’язання забезпечити виплату даної допомоги.
Відповідно до ст. ст. 99 – 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтерсів. Законні права позивача було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належність йому як дитині війни виплати позивачці, повідомлено не було, тому про факт порушення прав позивачки стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09.07.2007 року. Отже, про порушення прав позивачки, позивачці стало відомо тільки після зазначених подій у засобах масової інформації в 2008 році, а тому строк звернення до суду позивачкою не пропущено.
Державне мито суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 21, ст. 152 Конституції України, законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, ст. ст. 12, 17, 19, 99, 100, 159-162 КАС України; суд,
П О С Т А Н О В И В :
Позов задоволити частково.
Визнати бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Маньківському районі нарахувати ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком починаючи з 9 липня 2007 року по 2008 рік, а за 2008 рік в розмірі 20 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В решті частині позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову подається в Київський апеляційний адміністративний суд через Маньківський районний суд Черкаської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ А.І. КОСТЕНКО