Справа №2а-412/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 року Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючої судді Кротової Л.В.
при секретарі Дарсавелідзе Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія про визнання дій неправомірними, спонуку виконати певні дії.
встановив:
12 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія про визнання дій неправомірними і спонуку виконати певні дії. Свої вимоги мотивував тим, що він відповідно до ст. 1 Закону України №2195-IV від 19 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. З 2008 року така допомога йому виплачується у не повному обсязі. Просить визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія в підвищенні йому пенсії, як дитині війни, у 2008 році і зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія здійснити нарахування щомісячної доплати до його пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати
У судовому засіданні позивач підтримав уточнені вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія у судовому засіданні позов не визнала, пояснивши, що не визначено процедуру цих виплат і відсутні кошти на ці виплати в Державному бюджеті, з 2008 року позивачу сплачується допомога у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Просить у задоволенні позову відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що уточнений позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до посвідчення (а.с. 5) НОМЕР_1, виданого Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія Автономної Республіки Крим, ОСОБА_1 є дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України
"Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. «Дітям війни (крім
тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи
2
державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення, що підтверджується поясненнями представника Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія .
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в м. Євпаторія повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
3
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни " покладено на УПФУ в м. Євпаторія, за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії, підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від
4
30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
При розгляді справи «Кичко проти України» Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано усі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення)....Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. (П. 26 рішення)
Приведеним рішенням також підтверджується неправомірна відмова у виплаті позивачу гарантованої йому підвищення пенсії на 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Таким чином, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправною відмову УПФУ в м. Євпаторія, по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії та зобов'язати УПФУ в м. Євпаторія Автономної Республіці Крим здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії позивача, як дитини війни, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням отриманої ним доплати до пенсії згідно ч. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю.
На підставі ст. ст. 1, 3, 43, 48, 17, 53, 55, ч. 1 ст. 85, п. 19 ч.1 ст. 92, 64 Конституції України, ч.1 ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України 22 травня 2008 року, Рішення Європейського Суду з прав людини «Качко проти України», керуючись ст. ст. 7-12, 99, 100, 102, 158, 159, 160, 161,
5
163, 167 КАС України, суд
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія про визнання дій неправомірними, спонуку виконати певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія в підвищенні пенсії ОСОБА_1, як дитини війни, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторія Автономної Республіці Крим здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 встановленої ст. 6 Законом України « Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розрахунку, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести ОСОБА_1 відповідні виплати з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням отриманої ним доплати до пенсії згідно ч. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Євпаторійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.