Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/490/1324/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Косенко Л.М.

Справа № 1-229/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Косенка Л.М.

суддів Капелюхи В.М., Стуковенкової Т.Г.

при секретарі Грищенко І.М.

за участю прокурора Грамма О.А.

захисника ОСОБА_2

засудженого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого ОСОБА_3 на вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року,

Встановила:

Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,-

засуджено за ч.1 ст.364 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади керівника і представника місцевого самоврядування на строк 2 роки, за ч.1 ст.366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців з позбавленням права займати посади керівника і представника місцевого самоврядування на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права займати посади керівника і представника місцевого самоврядування на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладанням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2,3,4 ч.1 ст.76 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він в 2008 році, обіймаючи посаду Березнуватівського сільського голови Солонянського району Дніпропетровської області, будучи представником влади очолював Березнуватівську сільську раду. Зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби в інтересах третіх осіб 20 травня 2008 року він прийняв від ОСОБА_4 заяву про виділення тому земельної ділянки і з порушенням вимог ст.118 Земельного Кодексу, без обговорювання її на засіданні земельної комісії та відсутності висновку цієї комісії з цього питання вніс зазначену заяву на розгляд сесії Березнуватівської сільської ради.

29 травня 2008 року на 28 сесії 5 скликання Березнуватівської сільської ради на підставі названої заяви було прийнято рішення про безоплатну передачу ОСОБА_4 в особисту власність земельної ділянки в розмірі 0,25 га по вул. Миру в с. Березнуватівка Солонянського району для будівництва і обслуговування жилого будинку.

В червні 2008 року Березнуватівський сільський голова ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах ОСОБА_4 в порушення вимог п.34 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”і ст.118 Земельного кодексу, згідно з якими питання про земельні відносини вирішуються виключно на пленарних засіданнях, прийняв особисте рішення про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,50 га, чим заподіяв істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам.

Усвідомлюючи, що Березнуватівська сільська рада не приймала рішення про виділення ОСОБА_4 земельної ділянки 0,50 га, ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище, надав землеупоряднику ОСОБА_5, яка перебувала в службовій залежності від нього, незаконну вказівку скласти завідомо неправдивий документ: проект рішення сільської ради № 7-28/Y від 29 травня 2008 р. про передачу земельної ділянки загальною площею 0,50 га у власність ОСОБА_4 Після складання такого документа ОСОБА_3 засвідчив його своїм підписом і печаткою, а потім один екземпляр завідомо неправдивого документа передав ОСОБА_4 для подальшого оформлення документів, а інший - землеупоряднику для приєднання його до протоколу засідання 28 сесії 5 скликання Березнуватівської сільської ради.

В липні 2008 р. ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 виготував завідомо неправдивий офіційний документ про надання сільською радою дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність та виготовлення технічної документації зі складання державних актів на право власності на землю ОСОБА_4, підписав і засвідчив його печаткою та видав цей неправдивий документ ОСОБА_4

Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_3 використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби склав завідомо неправдиві документи: рішення Березнуватівської сільської ради № 11-36/Y від 10 липня 2009 р. про затвердження проектної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку і передачі у власність ОСОБА_4 двох земельних ділянок загальною площею 0,50 га, а також виписку із рішення сільської ради, надавши секретарю Березнуватівської сільської ради ОСОБА_6 незаконну вказівку засвідчити зазначену виписку своїм підписом.

В подальшому ОСОБА_3 засвідчив названі неправдиві документи своїм підписом і печаткою й передав їх ОСОБА_4 для отримання останнім державних актів на право власності на землю. На підставі складених і виданих ОСОБА_3 неправдивих офіційних документів ОСОБА_4 незаконно отримав державні акти на дві земельні ділянки кожна площею по 0,25 га, загальною площею 0,50 га і вартістю 63 462 грн.

18 жовтня 2010 року прокурором Солонянського району Дніпропетровської області на ім’я Березнуватівського сільського голови ОСОБА_3 були подані протести щодо приведення рішень Березнуватівської сільської ради про виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, і Польському у відповідність з вимогами діючого законодавства, про що слід було повідомити прокурора в 10-денний строк.

Незважаючи на те, що зазначені протести прокурора не розглядалися на сесії сільської ради, 27 жовтня 2010 р. ОСОБА_3 повідомив прокурора про задоволення його протестів.

В кінці листопада 2010 р. ОСОБА_3 дав землеупоряднику ОСОБА_10 незаконне розпорядження про виготовлення неправдивих офіційних документів сільської ради: рішення 2 сесії Березнуватівської сільської ради 6 скликання від 23 листопада 2010 року про скасування попередніх рішень щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Польському.

Виготовлені за його вказівкою названі неправдиві офіційні документи ОСОБА_3 засвідчив своїм підписом і печаткою сільради та надав їх прокурору Солонянського району.

На зазначений вирок прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, подав апеляцію, в якій просив вирок щодо ОСОБА_3 скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та визначити, як зазначено в апеляції, засудженому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконуванням функцій представника влади або представника органу місцевого самоврядування.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 вказує на відсутність у справі об’єктивних доказів вини у злочинах, за які його засуджено. Стверджує, що суд у вироку не дав належної оцінки доказам, зокрема, не врахував, що ніхто з депутатів не заперечував виділення земельної ділянки ОСОБА_4 і що з деякими депутатами сільської ради у нього був конфлікт. Скаржиться він також на однобічність і неповноту досудового і судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Виходячи з цього засуджений просить, як це видно з апеляції, прийняти новий вирок та виправдати його.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, думку прокурора Грамма О.А., яка підтримала доводи апеляції прокурора про скасування вироку в частині призначення покарання і ухвалення свого вироку з визначенням ОСОБА_11 вказаного в апеляції покарання, пояснення захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_3, які просили задовольнити апеляцію останнього: вирок скасувати та виправдати засудженого, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи поданих апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.

Посилання в апеляційній скарзі засудженого на те, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно, необ’єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені зібраними у ній доказами, є необгрунтованими.

Матеріалами справи з’ясовано, що досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у справі не допущено.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні ним злочинів, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, зокрема, даними, що містяться в показаннях самого засудженого, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, Дзяби, ОСОБА_7 й інших, а також письмовими доказами, що є в матеріалах справи, які були досліджені судом і покладені в обгрунтування вироку.

З викладеними в апеляційній скарзі засудженого ОСОБА_3 доводами про те, що він не учиняв злочини, за які його було засуджено, колегія суддів не може погодитися.

Засуджений ОСОБА_3 в своїй скарзі хоч і твердить про те, що він не складав і не видавав завідомо неправдивих офіційних документів, але водночас він взагалі не оцінює власні дії та аналіз доказів, які суд поклав в основу обвинувального вироку.

Так, згідно з показаннями ОСОБА_3 в судовому засіданні в травні 2008 року на сесії Березнуватівської сільської ради за його ініціативою було розглянуто питання про виділення двох земельних ділянок ОСОБА_4 загальною площею 0,50 га, хоча рішення земельної комісії з цього питання не приймалось.

В подальшому після видачі ОСОБА_4 рішення сільської ради про надання йому у власність земельних ділянок ОСОБА_3 виготовив нове рішення сільської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність та виготовлення технічної документації зі складання державних актів на право власності на землю ОСОБА_4, незважаючи на те, що з цього питання на сесії сільської ради ніякого рішення не приймалось.

Не заперечував ОСОБА_3 і те, що він самостійно, без розгляду на сесії сільської ради, виготовив рішення сільської ради щодо протестів прокурора про скасування попередніх рішень Березнуватівської сільської ради про виділення земельних ділянок названим у вироку громадянам і передав їх у прокуратуру.

Про достовірність цих зізнань ОСОБА_3, а, отже, про доведеність його вини в зазначених злочинах свідчать й такі наведені у вироку докази.

Свідок ОСОБА_6, яка працювала секретарем Березнуватівської сільської ради, показала, що за дорученням сільського голови ОСОБА_3 оформляла протокол засідання 28 сесії 5 скликання Березнуватівської сільської ради від 29 травня 2008 року, при цьому в протокол за вказівкою засудженого були внесені недостовірні дані щодо вирішення питання про виділення ОСОБА_4 двох земельних ділянок загальною площею 0,50 га. Вона заявила, що 10 липня 2009 року на 36 сесії 5 скликання Березнуватівської сільської ради питання про затвердження проектної документації і розмірів земельних ділянок, що передавались у власність ОСОБА_4, не розглядалося, ніякого рішення з цього питання на сесії не приймалося.

ОСОБА_6 пояснила, що за вказівкою ОСОБА_3 вона, будучи в службовій залежності від засудженого, вимушена була внести в протокол засідання зазначеної сесії від 10 липня 2009 р. неправдиві дані про те, що на сесії сільради прийнято рішення щодо затвердження проектної документації та розміру земельних ділянок, а також поставила свій підпис на неправдивих офіційних документах, які їй надав ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_5, яка в 2008-2010 роках працювала землеупорядником Березнуватівської сільської ради, показала, що на сесії сільської ради приймалося лише рішення про виділення земельної ділянки площею 0,25 га ОСОБА_4

Згідно із показаннями названого свідка після сесії за вимогою ОСОБА_3 ОСОБА_5 склала текст рішення ради про виділення ОСОБА_4 двох земельних ділянок загальною площею 0,50 га. ОСОБА_5 також повідомила, що на сесії сільської ради ніякого рішення про надання дозволу на розробку проекту відводу земельних ділянок ОСОБА_4 не приймалося.

Про такі ж обставини розгляду питання щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_4 показали також допитані у суді свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_18 та інші.

З огляду на показання свідка ОСОБА_4 на сесії Березнуватівської сільської ради приймалося рішення про виділення йому земельної ділянки. Оскільки рішення ради з цього питання не відповідало вимогам, то ОСОБА_3 надав розпорядження секретарю ради підготувати нове рішення сесії відповідно до наданого ним зразка. ОСОБА_4 також підтвердив, що ОСОБА_3 передав йому виписку із рішення сільської ради про затвердження проектної документації, на підставі якого він отримав державні акти на право власності на дві земельні ділянки.

Про доведеність вини ОСОБА_3 у зловживанні службовим становищем, а також у складанні та видачі неправдивих офіційних документів свідчать і наступні докази: дані заяви ОСОБА_4 на ім’я Березнуватівської сільської ради ОСОБА_3 про виділення йому саме одної земельної ділянки без зазначення її розміру; дані рішень Березнуватівської сільської ради про виділення ОСОБА_4 двох земельних ділянок загальною площею 0,50 га та про затвердження проектної документації, що не відповідають показанням названих у вироку свідків з цього приводу і заяві самого ОСОБА_4 про надання йому однієї земельної ділянки.

Оскільки показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, Дзяби, ОСОБА_7 й інших істотних суперечностей не містили і відповідали іншим доказам у справі, в суду не було підстав сумніватися в їх достовірності, а тому він правильно обгрунтував ними свої висновки у вироку.

Посилання в апеляції засудженого на те, що названі особи обмовили його з метою звільнення з посади голови сільської ради, є непереконливими і безпідставними. Такі посилання підсудного перевірялись в судовому засіданні і підтвердження не знайшли, про що обгрунтовано зазначено у вироку. Жодних доказів про обмову ОСОБА_3 депутатами Березнуватівської сільської ради в апеляції засудженого не наведено.

Що стосується оцінки показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_19 про обставини прийняття рішень сільської ради щодо виділення земельної ділянки ОСОБА_4, то з огляду на матеріали справи суд у відповідності з вимогами ст.334 КПК України надав цим доказам належну оцінку і навів у вироку мотиви, з яких він не взяв їх до уваги.

Про доведеність вини ОСОБА_3 у складанні неправдивих офіційних документів з приводу розгляду протестів прокурора і передачі їх до прокуратури Солонянського району в 2010 році свідчать показання самого засудженого про те, що зазначені протести прокурора на сесії сільської ради не розглядалися, а він самостійно склав неправдиві рішення сесії з цього питання і надав їх в прокуратуру; показання депутатів ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_10 та інших, які підтвердили, що протести прокурора на сесії сільської ради не розглядалися і ніякого рішення з цього питання не було ухвалено, про що свідчать і дані протоколу 2-ї сесії 6 скликання Березнуватівської сільської ради; дані протестів прокурора про необхідність приведення ряду рішень про надання земельних ділянок громадянам у відповідність з діючим законодавством; дані рішення сесії сільської ради за підписом ОСОБА_3, які містять неправдиві відомості та інші докази, приведені у вироку.

Слід визнати необгрунтованими й доводи в скаргах ОСОБА_3 про неповноту досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ’єктивність дослідження слідчими органами та судом обставин справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному, в інтересах третіх осіб використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом громадським інтересам, а також у складанні і видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, відповідає доказам, які були предметом ретельного дослідження в судовому засіданні та які суд поклав в основу обвинувального вироку. Проявів упередженості щодо ОСОБА_3 як з боку слідчих органів, так і суду вивченням матеріалів справи не виявлено. Та обставина, що слідство та суд по-іншому оцінюють докази, зокрема, показання свідків, за виключенням пояснень ОСОБА_4 і ОСОБА_22, у порівнянні з оцінкою їх засудженим, за переконанням колегії суддів не свідчить про необ’єктивність слідчих органів і суду, на що є посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3

Доводи в апеляції засудженого про те, що деякі обставини справи всебічно не досліджені, є безпідставними, оскільки на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях першої й апеляційної інстанцій, з достатньою повнотою з’ясовані всі обставини зазначених у вироку злочинів.

Отже, немає підстав додатково з’ясовувати ще якісь обставини, які не мають значення для встановлення істини у справі, на що посилається в скарзі ОСОБА_3

За таких обставин не має підстав вважати, що у справі допущена суттєва неповнота досудового або судового слідства, яка викликає необхідність скасування вироку та виправдання ОСОБА_3, на чому наполягає в своїй апеляції засуджений.

Виходячи з наведеного є необгрунтованими доводи засудженого ОСОБА_3 про те, що висновки суду про доведеність його винності у названих злочинах грунтуються лише на припущеннях та суперечливих доказах.

Таким чином, твердження засудженого про відсутність у справі достовірних доказів про доведеність його вини належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі та покладеними в основу вироку доказами.

На підставі оцінки й аналізу наведених доказів, які повно і всебічно перевірялися в судовому засіданні, суд обгрунтовано визнав винним ОСОБА_3 у зловживанні службовим становищем і службовому підробленні.

Суд дійшов такого висновку, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння і правильно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст.364 та ч.1 ст.366 КК України. За таких обставин вважати, що ОСОБА_3 необгрунтовано засуджено за вказані злочинні дії, немає підстав.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумніви в їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності доказів.

Покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст.65 КК з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та всіх обставин справи.

Як видно з вироку, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.75 КК України, суд обгрунтовано врахував, що він вчинив злочини, які відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії середньої тяжкості, а також послався на те, що підсудний в основному характеризується з позитивного боку, працює, має сім’ю.

Посилання прокурора в апеляції на те, що ОСОБА_3 не визнав своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не є підставою для визнання призначеного засудженому покарання м’яким, оскільки зазначені характерологічні особливості поведінки засудженого під час судового розгляду справи відповідно до ст.67 КК України не можна враховувати для призначення більш суворого покарання.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд призначив ОСОБА_3 покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому не знаходить підстав для скасування вироку за м’якістю призначеного покарання за мотивами, що викладені в апеляції прокурора.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 365, 366 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2012 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.

Судді