Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10-74/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1
Доповідач - Косенко Л.М.
16 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Косенка Л.М.
суддів Ферафонтова В.Ю., Франтовської Т.І.
з участю прокурора Загноя Г.В.
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2011 року,
Встановила:
Зазначеною постановою суд обрав запобіжний захід у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Як видно з матеріалів, що були надані слідчим суду з поданням, ОСОБА_3 пред’явлено обвинувачення в тому, що 06 лютого 2011 року приблизно о 6 годині ранку у приміщенні комп’ютерного клубу “Буліт”, розшташованого в будинку № 24 на проспекті Гагаріна в м. Дніпропетровську, він відкрито, із застосуванням фізичного насильства до потерпілого ОСОБА_4, заволодів монітором марки “Самсунг”вартістю 2000 грн., що належить клубу.
Суд, обираючи запобіжний захід у виді взяття під варту щодо ОСОБА_3, послався на те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, а тому є достатні підстави вважати, що обвинувачений, залишаючись на волі, спробує ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі, а також може продовжити злочинну діяльність.
В апеляції захисник ОСОБА_2 стверджує, що при взятті під варту ОСОБА_3 суд не врахував цілий ряд обставин, які свідчать про те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов’язків та не займатиметься злочинною діяльністю, а тому просив постанову місцевого суду щодо ОСОБА_3 скасувати й обрати йому запобіжний захід у виді застави.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, пояснення захисника ОСОБА_2, який підтримав свої апеляційні вимоги та просив звільнити ОСОБА_3 з-під варти, думку прокурора Загноя Г.В., який вважав можливим задовольнити апеляцію захисника та обрати щодо ОСОБА_3 менш суворий запобіжний захід, перевіривши матеріали кримінальної справи та розглянувши доводи, викладені в апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв’язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним чи обвинуваченим процесуальних обов’язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК, і його поведінки.
Як видно з подання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, слідчий на обгрунтування того, що ОСОБА_3 необхідно взяти під варту, навів те, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, тому вину у вчиненні злочину не визнає. Виходячи з цього, слідчий вважав, що є достатні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків і його належної поведінки.
Проте в поданні слідчого є лише посилання на те, що зазначений запобіжний захід слід застосувати до обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень, тоді як доводів про наявність обставин, які відповідно до статей 148,150,155 КПК України можуть свідчити про те, що ОСОБА_3, перебуваючи на волі, буде порушувати покладені на нього процесуальні обов’язки та продовжувати злочинну діяльність, у поданні не наведено.
Не наведено достатніх підстав для взяття під варту ОСОБА_3 і в постанові суду.
Так, при обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту суд у постанові послався лише на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Однак відповідно до вимог ст.155 КПК зазначена обставина не є безумовною підставою для взяття під варту обвинуваченого. Тому посилання суду на те, що ОСОБА_3, який обвинувачується за ч.2 ст.186 КК України, перебуваючи на волі, буде ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжувати злочинну діяльність, є необгрунтованими. До того ж, як в поданні слідчого, так і в рішенні суду про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту ОСОБА_3 не наведені конкретні факти посилань на те, що обвинувачений має намір ухилитися від слідства, перешкоджати встановленню істини або продовжити злочинну діяльність.
За таких обставин у суду не було достатніх підстав вважати ймовірними можливість ОСОБА_3 ухилятися від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. Тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в частині, де йдеться про незаконне взяття під варту ОСОБА_3, задовольнити.
З урахуванням тяжкості злочину і даних про особу обвинуваченого колегія суддів вважає необхідним обрати менш суворий запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Керуючись ст.ст.365,366,382 КПК України, колегія суддів
Ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 частково задовольнити.
Змінити постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2011 року щодо ОСОБА_3: обраний судом відносно нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту скасувати і обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, звільнивши його з-під варти.
Судді