Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #57200315

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2673/16 Справа № 201/184/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Черненкова Л.А.


Категорія 49

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Черкас Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И Л А :

11 січня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, за яким просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, який був зареєстрований 14 лютого 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений актовий запис № 35. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з відповідачем знаходиться у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2004 року, від спільного мешкання та шлюбу мають двох спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя не склалося, в сім’ї не було взаєморозуміння, виникали сварки і конфлікти, подружні стосунки на теперішній час припинені місяць тому, мешкають разом і мають спільне господарство. Сім’я розпалася та поновлена бути не може. Примирення та збереження сім’ї не можливе. Спору, пов’язаного з майном, на теперішній час немає. Неповнолітні діти мешкають та будуть мешкати з нею. В зв’язку з чим просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2016 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм Конституції України та матеріального права.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне, обґрунтоване та таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

В судовому засідання суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 надав заяву про визнання вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 та просив скасувати рішення суду та розірвати шлюб між сторонами у справі, посилаючись на те, що звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з ним, як батьком.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак рішення суду вказаним вимогам не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходяться в шлюбі з 14 лютого 2004 року, що відділом реєстрації актів цивільного стану Самарського районного управління м. Дніпропетровська, актовий запис № 35. Від цього шлюбу та спільного мешкання мають двох спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сумісне життя між сторонами не склалося, в сім’ї не було взаєморозуміння, виникали сварки, що призвело зараз до розладу в сім’ї. Але шлюбні та подружні відносин сторони припинили лише місяць тому, мешкали і мешкають разом, спільне господарство ведуть, стосунки підтримують, займаються разом вихованням та утриманням своїх неповнолітніх дітей. Прийняті наміри до порозуміння та примирення за той час ні до чого не призвели.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що подружжя стосунки підтримує, сумісно господарство веде і фактично мешкає разом, відповідач не підтверджує згоду на розлучення, вважає, що примирення між сторонами можливе, спільне мешкання можливе, підтримують шлюбні відносини, мають двох спільних неповнолітніх дітей, спору стосовно спільно нажитого майна зараз немає, але належних заходів до збереження шлюбу та вирішення питань подружнього життя сторони не приймали, раніше до суду з питанням про розірвання шлюбу не зверталися, суд вважає на цей час можливим примирення сторін і збереження сім’ї сторін та не можливим розірвання шлюбу між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 та ч. 1 ст. 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

У відповідності до ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.

Згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Колегія суддів встановила та це підтверджується матеріалами справи, що сторони ОСОБА_2 і ОСОБА_3 знаходяться в шлюбі з 14 лютого 2004 року (а.с 7). Від цього шлюбу та спільного мешкання мають двох спільних неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8-9).

Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів встановила та це підтвердили сторони по справі, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинились 06 січня 2016 року.

До цього часу подружжя стосунки підтримували, вели сумісно господарство і фактично мешкали разом, від шлюбу мають двох малолітніх дітей.

В апеляційній інстанції, відповідно до положень ст. 111 СК України, сторонам для відновлення сімейних відносин було призначено строк на 4 місяці для примирення, яким вони не скористались, примирення подружжя не відбулося, що підтверджується заявою ОСОБА_2 (а.с 64) та визнанням апеляційної скарги представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про можливість збереження сім’ї не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення суду про відмову в розірванні шлюбу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3, оскільки колегією суддів встановлено, що сім`я розпалась остаточно і зберегти її неможливо та подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.

Згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на це, з урахуванням того, що позивач та апелянт не просила судову апеляційну інстанцію про розподіл судових витрат, то колегія суддів не вбачає для цього підстав.

Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2016 року – скасувати з ухваленням нового рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який був зареєстрований 14 лютого 2004 року, відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Самарського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблений актовий запис № 35.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді З.М. Пономарь

ОСОБА_7


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація