АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2296/16 Справа № 183/7028/15 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Міхеєва В.Ю.

Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Міхеєвої В.Ю.

суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.

за участю секретаря Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

заяву представника позивачів ОСОБА_2 про роз’яснення резолютивної частини рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, діючого в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання рішення незаконним та скасування рішення, про визнання права на приватизацію квартири та видання свідоцтва про право власності на квартиру, -

ВСТАНОВИЛА:

До апеляційного суду Дніпропетровської області 01 липня 2016 року надійшла заява від представника позивачів ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреностей, про роз’яснення резолютивної частини рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, дослідивши мотиви, викладені у поданій заяві, дійшла висновку, що заява про роз’яснення рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Виходячи із змісту ст. 221 ЦПК України та положень п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» (далі – постанова Пленуму) може бути роз’яснено рішення суду, а не ухвала, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію.

Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Роз’яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Згідно п. 13 постанови Пленуму, з метою запобігання виникненню неясності при виконанні рішення резолютивна частина судового рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК.

Встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, діючого в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7, були задоволені.

Визнано незаконним та скасовано рішення № 489 від 16 лютого 2015 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська) щодо відмови у переданні в приватну власність ОСОБА_3 та членів її сім’ї квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано право на приватизацію ОСОБА_3 та членами її сім’ї: ОСОБА_4, ОСОБА_5 і  неповнолітнім сином ОСОБА_5 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов’язано КЕВ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується позивачами на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою АДРЕСА_2, згідно Закону України Закону України   «Про приватизацію державного житлового фонду» та   «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.1999 р.

Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року в частині зобов’язання Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири, яка використовується позивачами на умовах найму на території відкритого військового містечка за адресою АДРЕСА_2, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та   «Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», яке затверджено наказом Міністра з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.1999 р. скасовано та відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року залишено без змін.

У мотивувальній частині рішення апеляційного суду наведено мотиви, з яких було відмовлено у задоволенні частини позовних вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2016 року у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Квартирно - експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року було відмовлено.

Позивачами рішення апеляційного суду не оскаржувалося.

В своїй заяві представник позивачів як на підставу для роз’яснення резолютивної частини рішення апеляційного суду, посилається на ті обставини, що позивачі не можуть реалізувати визнане судом право на приватизацію квартири, у якій вони проживають, оскільки рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання КЕВ м. Дніпропетровська, як органу приватизації, вжити заходи щодо приватизації квартири позивачів судом апеляційної інстанції було скасовано та відмовлено у задоволенні позову в цій частині, а відповідач своїм рішенням № 2312 від 24 червня 2016 року знову відмовив ОСОБА_3 у приватизації квартири за адресою АДРЕСА_2.

У зв’язку з цим заявник зазначив, що резолютивна частина рішення апеляційного суду є незрозумілою та потребує роз’яснення в частині того, як саме позивачі мають реалізувати своє право на приватизацію їх квартири; які саме дії повинен вчинити та яке розпорядження надати КЕВ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, на заяву позивачів про приватизацію їх квартири.

Колегія суддів вважає, що доводи, наведені у заяві, стосуються незгоди з рішенням КЕВ м. Дніпропетровська № 2312 від 24 червня 2016 року, яке не було предметом судового розгляду, та не можуть бути підставою для роз’яснення рішення суду у розумінні ст.221 ЦПК України.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені в Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Порядок передачі квартир у власність громадян урегульовано Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджений Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за N 109/17404.

Резолютивна частина рішення апеляційного суду є чіткою і зрозумілою та не припускає кількох варіантів тлумачення, а тому у задоволенні заяви про роз'яснення резолютивної частини рішення слід відмовити.

Керуючись ст. 221 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_2 про роз'яснення резолютивної частини рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді