УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/554/16-ц 22-ц/774/1598/К/16

Справа № 211/554/16-ц Головуючий в 1 інстанції

Провадження 22-ц/774/1598/ К/15 ОСОБА_1

Категорія № 50 ( ІV) Доповідач – Грищенко Н.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Грищенко Н.М.,

суддів: Братіщевої Л.А., Ляховської І.Є.,

секретар: Чубіна А.В..,

за участю: відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 13 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони перебували у шлюбі, 16.06.2010року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4, 24.12.1997року народження та ОСОБА_5, 06.04.2005року народження.

З вересня 2015року ОСОБА_4 навчається на денному відділенні Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені ОСОБА_6. Термін навчання, згідно довідки № 5522 від 19.10.2015року, складає з 01 вересня 2015року по 30 червня 2019року. У зв'язку з тим, що син навчається на денній формі навчання, і не має можливості працювати та самостійно забезпечувати себе коштами, він потребує матеріальної допомоги. Доходів позивача не вистачає на самостійне утримання сина, оскільки вона має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей. Відповідач працює, отримує стабільну високу заробітну плату, тому позивач просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до закінчення сином ОСОБА_4 навчання, а саме до 30.06.2019року.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 13 червня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено в задовленні позовних вимог.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема вважає, що судом першої інстанції не враховано, що син навчається на денному відділенні, що виключає можливість його працевлаштування, тимчасово на період навчання проживає у іншому місті Харкові, відповідач працює, має постійний стабільний високий заробіток, має матеріальну можливість надавати допомогу у розмірі ? частини від доходу.

Судом враховані посилання відповідача про надання матеріальної допомоги сину, проте вони мають мінливий характер.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сином сторін ( а.с.8).

Згідно довідки від 19.10.2015 року ОСОБА_4 навчається на денному відділенні Інституту підготовки кадрів для органів юстиції України Національного юридичного університету імені ОСОБА_6, який знаходиться за адресою м. Харків вул.. Пушкінська, 77 із терміном навчання з 01.09.2015 р. по 30.06.2019р. та мешкає у гуртожитку.( а.с. 10,11).

Позивач ОСОБА_3, згідно довідки №21 від 22.04.2016 р. проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2. Її сім’я складається з 4 осіб, має посвідчення багатодітної родини (а.с.5,10).

З довідки, виданої Прокуратурою Дніпропетровської області від 10.05.2016 р. відповідач ОСОБА_2 працює , має заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.05.2016 р. становить 12693,32 грн. ( а.с.36).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ст.ст. 199, 200 СК України та дійшов висновку, що відповідач добровільно надає щомісяця матеріальну допомогу повнолітньому сину, шляхом перерахування коштів на його картковий рахунок.

Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Колегія суддів вважає висновок суду про відсутність обов’язку батька сплачувати аліменти на користь матері на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у зв’язку із його тимчасовим проживанням за місцем навчання таким, що суперечить матеріалам справи.

Згідно довідки з місця проживання №21 від 22 квітня 2016 року виданої Криворізької об’єднаної міської довідково-інформаційної служби повнолітній ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрований та проживає разом із ОСОБА_3 за адресою : вул..блюхераАДРЕСА_1 в м. Кривому Розі ( а.с.30).

Отже, перебування повнолітнього ОСОБА_4 тимчасово на навчанні в іншій місцевості, не позбавляє позивача права на отримання аліментів на його утримання від відповідача.

Як видно з виписки карткового рахунку, відкритого на ім’я відповідача ОСОБА_2 проводились перекази коштів та поповнення карткового рахунку, проте на чиє ім’я було переведено кошти, та хто є власником рахунку відповідачем не надано. ( а.с.21-23).

Тому, висновки суду першої інстанції про забезпечення відповідачем утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, є передчасним.

Із пояснень позивача, проти яких не заперечує відповідач, убачається, що повнолітній син ОСОБА_4 отримує стипендію, щомісяця приблизно 700 грн., навчається за рахунок державного бюджету.

Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

З урахуванням доходу відповідача, який працює, має стабільній достатній заробіток, довідку про доходи відповідач не надав, доходу повнолітнього сина у вигляді стипендії, сплату аліментів у розмірі 25% на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки, з урахуванням заробітку позивача, яка зазначає у заяві, що її середньомісячний заробіток складає у середньому 7000 грн., проте має на утриманні двох неповнолітніх дітей, її чоловік не працює вже тривалий час, тому дохід на кожного члена сім’ї з урахуванням повнолітнього сина складає близько 1540 грн., колегія суддів дійшла висновку, що повнолітній, який продовжує навчання потребує матеріальної допомоги, а батько має можливість її надавати.

Тому, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання аліменти у розмірі 1/8 частини від доходу ( заробітку) відповідача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 ст.88 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд , змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач ОСОБА_3 на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому він підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 13 червня 2016 року

скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/8 частки від доходу ( заробітку) на утримання повнолітнього ОСОБА_4, 24.12.1997року народження , який продовжує навчання з дати звернення 08 лютого 2016 року до закінчення навчання 30 червня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 606,32 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : Н.М. Грищенко

Судді: Л.А. Братіщева

ОСОБА_7