УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1396/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1596/К/16 суддя Бардін О.С.

Категорія № 26 ( І ) Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

Іменем України

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Михайлів Л.В,

секретар: Маслова К.В.

за участю: представника відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» - Літовченко Тетяни Миколаївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Довинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє її представник ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю працівника внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працюючи тривалий час у відповідача в шкідливих умовах праці, її батько ОСОБА_4 отримав професійне захворювання та ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Відповідно до Акта розслідування професійного захворювання від 05.03.1991 року причиною виникнення профзахворювання у ОСОБА_4. було визнано його багаторічну роботу в умовах впливу шкідливих факторів, зокрема підвищеного змісту пилу в повітрі робочої зони та несприятливого мікроклімату, рівень яких перевищував гранично-допустиму концентрацію та гранично-допустимі норми.

Згідно з довідкою КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 16.02.2011 року встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з встановленим йому за життя професійним захворюванням.

Зазначає, що смертю її батька від отриманого ним професійного захворювання, їй спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила рідну їй людину. Вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про його смерть не залишають її до теперішнього часу.

Тому зважаючи на втрату батька, смерть якого наступила у зв'язку з систематичним порушенням роботодавцем вимог щодо безпеки праці, що призвело до його професійного захворювання і згодом до його смерті, глибину та тривалість її моральних страждань, суттєвих незворотних змін, які відбулися у її особистому житті, просила стягнути на її користь з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в рахунок відшкодування моральної шкоди - 220000,00 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2016 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задоволений частково.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2, збільшивши його до 220000 грн.

На думку представника позивача, рішення суду в частині визначеного розміру моральної шкоди не відповідає принципам розумності, справедливості та співрозмірності, зважаючи на ступень негативних наслідків, які настали для позивача у зв'язку зі смертю її батька.

Вважає визначений судом розмір моральної шкоди заниженим у порівнянні з іншими аналогічними судовими справами.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.

Зазначає, що суд не врахував той факт, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки професійне захворювання її батькові було встановлено у 1991 році, а відповідне право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою члена родини, передбачено ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, що набув чинності з 01 січня 2004 року, тобто спірні правовідносини, а саме - професійне захворювання батькові позивача виникли до набрання чинності ЦК України у 2004 році.

Крім того, на думку представника відповідача, позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки на момент смерті батька їй було більше 18 років, однією сім'єю з батьком вона не проживала, так як перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 і являється членом іншої родини.

Вважає, що суд не звернув увагу на те, що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки батько позивача працював на підприємстві фактично 5 років 6 місяців та звільнився за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, а не за станом здоров'я. Тобто, позивачем не надано доказів, які б могли підтвердити вину підприємства у виникненні професійного захворювання у померлого ОСОБА_4

Представник позивача вважає, що обставини справи щодо спричинення моральної шкоди повинні доводитись відповідними висновками медичних установ, але позивач таких висновків суду не надала, чому суд не надав належної оцінки.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 був батьком позивача ОСОБА_2, яка 15 жовтня 1988 року уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» (а.с. 6, 7).

Відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 05 березня 1991 року, ОСОБА_4, який працював більше, ніж 16 років на різних роботах на підприємстві відповідача, мав професійне захворювання з діагнозом: пиловий бронхіт другої ст. Причиною виникнення професійного захворювання ОСОБА_4 було визнано його багаторічну роботу в шкідливих умовах праці у ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (а.с. 4-5).

Згідно постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 вересня 2008 року про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності, за висновком МСЕК від 04 лютого 2004 р. серія ДНА-01 № 159167 ОСОБА_4 встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% та 3 група інвалідності. Під час повторного переогляду за висновком МСЕК від 26 серпня 2008 р. серія ДНА-02 № 025484 ОСОБА_4 встановлена стійка втрата професійної працездатності 80% та 2 група інвалідності (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с. 3а).

Висновком розширеної експертної комісії № 2 Комунальної установи «Обласний центр медичної соціальної експертизи» департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації, оформленим довідкою серії ДНА-03 № 000363 від 16.02.2011 року, встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с. 6).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що відповідно до ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, позивач має на передбачене ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України право для відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю батька внаслідок отриманого ним професійного захворювання на підприємстві відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.

У зазначеній нормі поняття «діти» вжито в розумінні кровної спорідненості з померлим, оскільки особа не набуває особливого правового статусу, пов'язаного з її неповноліттям, а в числі найближчих до померлого осіб отримує право на відшкодування моральної шкоди, яке не пов'язане із віком особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними в дію у різні строки, необхідно з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коди були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до пунктів 1, 4 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненню професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв'язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

За умови, коли професійне захворювання мало місце до 01 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), а смерть фізичної особи настала після зазначеної дати, при наявності причинного зв'язку з професійним захворюванням, до правовідносин про відшкодування моральної шкоди членам сім'ї померлого підлягають застосуванню положення статті 1168 ЦК України.

Зазначеним висновок був викладений Постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-208цс14 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-576цс15, та в силу положень ст. 214, 360-7 ЦПК України, підлягає врахуванню іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не має права на відшкодування моральної шкоди, оскільки професійне захворювання батькові позивача було встановлено у 2002 році, а відповідне право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою члена родини, передбачено ст.ст. 1167, 1168 ЦК України, що набув чинності з 01 січня 2004 року, тобто спірні правовідносини, а саме - професійне захворювання батькові позивача виникли до набрання чинності ЦК України у 2004 році.

Посилання ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в апеляційній скарзі на те, що позивачу на момент смерті батька було більше 18 років, однією сім'єю з батьком вона не проживала, так як перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 і являється членом іншої родини, а тому не має права на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначене в ч. 2 ст. 1168 ЦК України, поняття «діти» вжито в розумінні кровної спорідненості з померлим, оскільки особа не набуває особливого правового статусу, пов'язаного з її неповноліттям, а в числі найближчих до померлого осіб отримує право на відшкодування моральної шкоди, яке не пов'язане із віком особи.

Встановлення професійного захворювання ОСОБА_4 відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 05 березня 1991 року, є підставою для відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я фізичній особі.

Однак, ОСОБА_2 ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної членам сім'ї смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача саме з моменту смерті її батька ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто вже після 1 січня 2004 року - дати набрання чинності ЦК України, а саме частини 2 статті 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.

Як вбачається з довідки КЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» серії ДНА-03 № 000363 від 16.02.2011 року, було встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_4 з встановленим йому за життя професійним захворюванням (а.с. 6).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що актом розслідування професійного захворювання від 05 березня 1991 року визначено, що ОСОБА_4 отримав професійне захворювання, у зв'язку з незабезпеченням йому відповідачем ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» безпечних та нешкідливих умов праці, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - дочці померлого.

Таким чином колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів, які б могли підтвердити вину підприємства у виникненні професійного захворювання у померлого ОСОБА_4

Погоджується колегія суддів і з розміром моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь ОСОБА_2 та відхиляє у зв'язку із цим доводи апеляційної скарги представника позивача, оскільки судом в повній мірі взято до уваги роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 таПублічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

Л.В. Михайлів