Справа № 329/648/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2016 р. смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Глянь С.І., при секретарі Силаєвій Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 вікторії ОСОБА_2 представник позивача:адвокат ОСОБА_3 до Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області про тлумачення змісту заповіту та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Позивачі звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначили, що 04 січня 2016 року помер ОСОБА_4, який на день смерті проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, згідно якого заповів все своє майно, що буде належати йому на час його смерті, де б воно не було і з чого б не складалось, а також все те, на що він по закону може мати право – ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до спадкової маси якої входить земельна ділянка розміром 10,41 га га, яка розташована на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області.

У визначений законом, шестимісячний строк, позивачі звернулися до нотаріальної контори з питанням прийняття спадщини, але державним нотаріусом ОСОБА_8 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (вих.. № 102/02-31 від 04.07.2016 року), оскільки в заповіті прізвища спадкоємців вказано як «Войтіх» а ім’я одного з них «В’ячеслав», що не співпадає з підтверджуючими документами.

Отже, у зв’язку з вищезазначеним позивачі просять суд розтлумачити волевиявлення заповідача та визнати за ним право власності на земельну ділянку.

В судове засідання представник позивачів за договором адвокат ОСОБА_9 не зявився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, на позовних вимогах наполягав. Надав суду пояснення, що позивачі звернулися до Чернігівської приватної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 який розпорядився про те, що після його смерті заповів все своє майно, що буде належати йому на час його смерті, де б воно не було і з чого б не складалось, а також все те, на що він по закону може мати право – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Але нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дії, у зв'язку з тим, що відповідно до чинного законодавства нотаріус не має права тлумачити заповіт.

Представник відповідача - Просторвської сільської ради Чернігівського району Запорізької області в особі сільської голови ОСОБА_10 в судове засідання не з’явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, не заперечувала щодо задоволення заявлених вимог .

Дослідивши матеріали справи, , вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до свідоцтва про смерть серії 1-ЖС № 347250, ОСОБА_4, помер 06.01.2016 року. 17 березня2006 року ОСОБА_4 склав заповіт, в якому за власним волевиявленням розпорядився про те, що після його смерті все своє майно, що буде належати йому на час його смерті, де б воно не було і з чого б не складалось, а також все те, на що він по закону може мати право – ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Але нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дії, у зв'язку з тим, що відповідно до чинного законодавства нотаріус не має права тлумачити заповіт.

Відповідно до пунктів 4 та 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 01 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки заповіт це односторонній правочин, який був укладений 14 квітня 2000 року, а права та обовязки за ним виникли у спадкоємців лише після смерті заповідача у 2015 році, то суд вважає за можливе поширювати на спірні правовідносини положення ЦК України.

Приписами ст.ст.1217, 1223 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом; право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно зі ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч.4 ст.1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини, яким згідно зі ст.1220 ЦК України є день смерті особи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. Згідно з ч.2 ст.1256 ЦК України у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно достатті 213 цього Кодексу. Отже, системний аналіз зазначених вимог закону вказує на те, що тлумачення заповіту здійснюється судом лише за наявності таких правових умов: 1/зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2/наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту.

Як вбачається з наданих позивачем у позові пояснень, спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту немає. Нотаріусом також у належній процесуальній формі (постанова) у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом саме через наявність спору між спадкоємцями позивачеві не відмовлялося (постановою державного нотаріуса Чернігівської державної нотаріальної контори від 04 липня 2016 року відмовлено позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ОСОБА_4 лише через незрозумілість змісту заповіту, де прізвища спадкоємців вказані «Войтіх», а ім'я одного «В'ячеслав». Крім того, даний позов позивачів звернутий до Просторівської сільської ради Чернігівського району, Запорізької області оскільки на її території знаходиться земельна ділянка, яка входить до складу спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при відмові нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України новий ЦК України застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Оскільки, при складанні заповіту від 17.03.2006 р. на ім’я ОСОБА_11 та ОСОБА_11 В'ячеславу Афанасійовичу, спадкодавець склав заповіт, згідно якого заповів все своє майно, що буде належати йому на час його смерті, де б воно не було і з чого б не складалось, а також все те, на що він по закону може мати право – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а отже волевиявлення заповідача було спрямоване на земельний пай, розташований на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, належний заповідачу на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 10,41 га серії 1V-ЗП № 003938, виданого Чернігівською державною адміністрацією 15 січня 2003 року.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1256, 1268, 1269,1270 ЦК України, ст. ст. 10, 51 - 61, 212 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_12 та ОСОБА_2, представник позивача: адвокат ОСОБА_13, до Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області про тлумачення змісту - задовольнити.

Розтлумачити волевиявлення заповідача – ОСОБА_4, померлого 04 січня 2016 р., що при складанні заповіту від 17.03.2006 р. на ім'я ОСОБА_11 і ОСОБА_14, воно було спрямоване на все своє майно, що буде належати йому на час його смерті, де б воно не було і з чого б не складалось, а також все те, на що він по закону може мати право – ОСОБА_15 та ОСОБА_12, а отже волевиявлення заповідача було спрямоване і на земельний пай, розташований на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, належний заповідачу на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 10,41 га серії 1V-ЗП № 003938, виданого Чернігівською державною адміністрацією 15 січня 2003 року.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ЦПК України.

Суддя: С.І. Глянь