ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2016 р. м. Київ К/800/1148/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Кочана В.М.,

Малиніна В.В.,

провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовною заявою Новоград-Волинського міжрайонного прокурора до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року Новоград-Волинський міжрайонний прокурор звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 3 Рішення сесії Новоград-Волинської міської ради від 25 квітня 2013 року «Про затвердження Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2013-2018 роки».

В обґрунтування позову зазначив, що спірним пунктом вказаного рішення ради затверджено Перелік категорій осіб, яким міська рада забезпечує пільговий проїзд на міських автобусних маршрутах, що курсують у режимі маршрутного таксі у 2013 році: діти інваліди, при потребі особа, яка супроводжує дитину інваліда (не більше одного супроводжуючого); інваліди 1 групи та при потребі особа, яка супроводжує інваліда 1 групи (не більше одного супроводжуючого); інваліди війни; учасники бойових дій: учасники ліквідації наслідків на ЧАЕС віднесені до категорії І і II та потерпілі І категорії; діти багатодітних сімей: діти сироти; інваліди по зору (І та II група). Прокурор зазначив, що відповідач порушив норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальних захист», Закону України «Про соціальних захист дітей війни» та постанови Кабінету Міністрів України «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування». Всупереч вказаним вимогам чинного законодавства рішенням сесії міської ради обмежено право на безкоштовний проїзд таких категорій громадян як учасники війни, ветерани праці, ветерани військової служби, ветерани органів внутрішніх справ, ветерани державної пожежної охорони, ветерани державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, пенсіонери, інваліди, діти війни та інші пільгові категорії.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, відмовлено в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги заступник прокурора Житомирської області посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування прийнятих ними рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що пунктом 3 Рішення сесії Новоград-Волинської міської ради від 25 квітня 2013 року «Про затвердження Програми розвитку міського пасажирського транспорту на 2013-2018 роки» затверджено Перелік категорій осіб, яким міська рада забезпечує пільговий проїзд на міських автобусних маршрутах, що курсують у режимі маршрутного таксі (додаток №2). До цього додатку віднесені: діти інваліди, при потребі особа, яка супроводжує дитину інваліда (не більше одного супроводжуючого); інваліди 1 групи та при потребі особа, яка супроводжує інваліда 1 групи (не більше одного супроводжуючого); інваліди війни; учасники бойових дій; учасники ліквідації наслідків на ЧАЕС, віднесені до категорії І і IІ та потерпілі І категорії; діти багатодітних сімей; діти сироти; інваліди по зору (І та II група).

Пунктом 4 цього ж Рішення також зобов'язано перевізників на міських автобусних маршрутах перевозити безкоштовно громадян, які користуються правом на пільговий проїзд на міських автобусних маршрутах загального користування, що курсують у звичайному режимі руху, у відповідності до чинного законодавства.

Зазначений пункт 4 Рішення свідчить про те, що пільгові категорії громадян, без виключення, вправі користуватися своїм правом на пільговий проїзд у межах міста.

Також встановлено, що 22 грудня 2010 року Рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 83 затверджено графік руху перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Із вказаного рішення видно, що міський пасажирський транспорт на маршрутах загального користування у звичайному режимі (що перевозить усі пільгові категорії громадян) курсує за тими ж маршрутами що й міський пасажирський транспорт у режимі маршрутного таксі.

Згідно бюджетного запиту у 2013 році на компенсацію перевезення пільгових категорій громадян вимагалась сума субвенцій у розмірі 9 млн. 180 тис. грн., однак надано лише 1 млн. 822 тис. гри.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що компенсація витрат з перевезення пільгових категорій громадян повинна здійснюватися виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій, а тому відповідач при прийнятті пункту 3 спірного Рішення діяв у межах чинного законодавства. Права пільгової категорії громадян не порушені, оскільки пунктом 4 спірного Рішення ради перевізників на міських автобусних маршрутах, що курсують у звичайному режимі руху, зобов'язано безкоштовно перевозити громадян, які користуються таким правом.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування може здійснюватися у режимах: звичайному, експресному, маршрутного таксі.

Тобто, автомобільний транспорт, який курсує у режимі маршрутного таксі, є транспортом загального користування.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про транспорт» підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни надається пільга безплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Згідно з пунктом 12 статті 7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) ветеранам праці надаються пільги у вигляді безплатного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання.

Відповідно до положень пункту 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України встановлена пільга у вигляді безоплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах України.

За змістом статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни встановлена пільга у формі безплатного проїзду усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання.

Крім того, постановами Кабінету Міністрів України «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» та «Про поширеність чинності постанови Кабінету Міністрів України № 555 від 16 серпня 1994 року «Про поширеність чинності постанови Кабінету Міністрів України № 354 від 17 травня 1993 року» введено безоплатний проїзд для інвалідів та пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутках.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінку тій обставині, що рішенням ради, як органом місцевого самоврядування фактично обмежено право громадян певної категорії на використання наданих їм пільг шляхом встановлення конкретного виду транспорту, на який поширюється пільга.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що посилання відповідача на недостатність фінансування пільгових перевезень з боку держави є безпідставним, оскільки відповідно до рішень Конституційного Суду України № 8 від 6 липня 1999 року, № 5 від 20 березня 2002 року та № 7 від 17 березня 2004 року дії суб'єкта владних повноважень по звуженню передбачених Законами України пільг з підстав відсутності або недостатності бюджетних асигнувань визнано неконституційними.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суди в повному обсязі не дослідили усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допустили порушення норм матеріального права, ухвалені ними рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Зазначене, відповідно до вимог частини другої статті 227 КАС України, є підставою для скасування рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно встановити всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних у ній доказів, з'ясувати права та обов'язки сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220-1, 227, 231 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 16 жовтня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В. Швець

В.М. Кочан

В.В. Малинін