Семенівський районний суд Полтавської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №547/1232/15-ц

Провадження №2/547/14/16

26 липня 2016 року смт. Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Халявки В.І.,

при секретарі – Козулі Н.П.,

з участю:

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Семенівка Полтавської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до районного суду з позовом, в якому вказувало, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 7 серпня 2008 року було укладено кредитний договір , згідно з яким ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 17 888,79 доларів США, а останній зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, передбачені договором.

Позивач зазначав, що він виконав умови договору та надав відповідачеві кредит в обумовлено в договорі розмірі.

Відповідач же не виконав умов кредитного договору – не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими платежами і станом на 29 вересня 2015 року допустив заборгованість, яка становить 23 374,54 доларів США та складається з наступного:

14524,96 доларів США – заборгованість за кредитом;

2535,50 доларів США – заборгованість за процентами за користування кредитом;

646,39 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом;

4543,58 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором;

11,58 доларів США – штраф (фіксована частина);

1112,52 доларів США – штраф (процентна складова).

Позивач також зазначав, що відповідач ОСОБА_2 в забезпечення виконання позичальником ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором 7 серпня 2008 року уклав з банком договір поруки та тепер є солідарним боржником разом з позичальником.

Банк просив постановити рішення про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором та понесених судових витрат по сплаті судового збору.

В судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з письмовим клопотанням про підтримання позовних вимог та розгляд справи без участі представника банку. Погодився на заочний розгляд справи у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовим клопотання про невизнання позову та про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав зовсім та пояснив, що позовні вимоги банку неправомірні та необґрунтовані. На думку відповідача банк не вжив заходів для позасудового врегулювання спору і не надав суду належних доказів таких спроб.

Він же, відповідач, намагався вирішити спір у позасудовому порядку та направив банку проект мирової угоди, але той на його звернення не надав ніякої відповіді.

ОСОБА_1 також зазначив, що він не міг в повній мірі виконати зобов’язання по договору через різке знецінення національної валюти –гривні. Така ситуація для нього стала форс-мажором.

Відповідач також зазначав, що сума заборгованості не відповідає дійсності та нарахована позивачем на власний розсуд без узгодження з ним, що штрафні санкції за невиконання умов договору повинні були нараховуватися у національній валюті і за офіційним курсом на день підписання кредитного договору.

Вивчивши позовні вимоги, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_1 7 серпня 2008 року уклали договір №PLRSGA0000000016, згідно з яким банк зобов'язався надати відповідачеві ОСОБА_1 кредит у розмірі 17 888,79 доларів США, а останній зобов’язався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, передбаченими договором. Строк дії кредитного договору з 7 серпня 2008 року по 7 серпня 2018 року.

Встановлено також, що банк виконав умови кредитного договору – надав відповідачу кредит в обумовленому в договорі розмірі.

Відповідач же умов кредитного договору не виконав – не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору.

Станом на 29 вересня 2015 року утворилася заборгованість за кредитним договором, що складається із:

заборгованості за кредитом – 14524,96 доларів США;

заборгованості за відсотками за користування кредитом – 2535,50 доларів США;

заборгованості по комісії – 646,39 доларів США;

пені за несвоєчасність виконання зобов’язань – 4543,58 доларів США;

штрафу (фіксована частина) – 11,58 доларів США;

штрафу (процентна складова) – 1112,52 доларів США.

Факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем підтверджується самим кредитним договором, вивченим судом в оригіналі (а.с.87-92).

Розмір заборгованості за кредитом підтверджується розрахунком заборгованості, складеним позивачем, та неоспореним відповідачем (а.с.4-9).

Встановлено також, що 7 серпня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки, згідно з яким останній зобов’язався відповідати перед банком за виконання зобов’язань позичальником в тому ж розмірі, що і боржник. Відповідно до п.4 вказаного договору поруки у випадку невиконання боржником зобов’язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 93-94).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що обидва відповідачі не визнали позов зовсім та надали суду заперечення на позов, текст яких долучено до матеріалів справи.

Суд не сприймає заперечень відповідачів на позов та вважає їх надуманими.

Так відповідачі стверджують, що розмір заборгованості за кредитом не відповідає дійсності та нарахований позивачем на власний розсуд без узгодження з ними. Суд зауважує, що позивач має право самостійно без будь-якого узгодження з позичальником обраховувати суму заборгованості, а останній має право її оспорювати, в тому числі і в судовому порядку.

З огляду на позицію відповідачів щодо розміру заборгованості в судовому засіданні відповідачеві ОСОБА_1 було роз’яснено право клопотати перед судом про призначення судової бухгалтерської банківської експертизи, однак відповідач таким правом не скористався та відповідного клопотання не заявив.

Не заслуговує на увагу і твердження відповідача ОСОБА_1 про невжиття банком заходів для позасудового врегулювання спору.

Із письмових пояснень представника банку та наданих доказів (а.с.126-128) вбачається, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 30 січня 2013 року була укладена додаткова угода до кредитного договору, згідно з якою було зменшено суму пені на 3130,57 доларів США та складено новий графік погашення заборгованості за кредитом. Однак умови цієї додаткової угоди відповідачем не виконано, що послугувало підставою для подання позову.

Під час розгляду справи в суді відповідачами дійсно пропонувалося банку укласти мирову угоду, текст якої був направлений позивачеві, але банк не пристав на пропозиції відповідачів, мотивуючи тим, що шляхом укладання додаткової угоди до договору банк одного разу вже пішов назустріч відповідачам та зменшив суму боргу, але умови додаткової угоди відповідачем ОСОБА_1В не були виконані.

Встановлено також, що зверненню банку до суду з позовом передувала вимога до відповідачів погасити заборгованість за кредитом (а.с.11).

Не заслуговує на увагу і твердження відповідачів про те, що їх грошові зобов’язання мали виконуватися у гривнях. При цьому суд виходить з того , що чинне законодавство України, що діяло на час укладання кредитного договору, не забороняло банкам, що мають відповідні ліцензії, надавати кредити в іноземній валюті та передбачало розрахунки за кредитами в іноземній валюті, що повністю узгоджується з приписами ч.3 ст. 533 ЦК України. З огляду на викладене, не заслуговують на увагу також твердження відповідачів, що штрафні санкції за невиконання договору повинні були нараховуватися у національній валюті за курсом, що діяв на час укладання кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також виходив з того, що валютні ризики під час виконання зобов’язань несе позичальник коштів, тому посилання відповідачів на стрімке знецінення національної валюти не може бути підставою для звільнення відповідачів від виконання зобов’язань за кредитним договором.

Судом встановлено, що позивач вимагає стягнення з відповідачів пені за несвоєчасність виконання зобов’язань у розмірі 4543,58 доларів США, що за курсом 21,58 відповідно до рішення НБУ від 29 вересня 2015 року становить 98 050 грн. 46 коп.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Такими іншими обставинами, що слугують для зменшення розміру неустойки(пені), суд вважає стрімке знецінення національної валюти та погіршення платоспроможності громадян, в тому числі і відповідачів у справі.

За таких обставин суд вважає за можливе і необхідне зменшити розмір пені до 50 000 гривень, тобто на 48 050 грн. 46 коп. Відповідно на таку суму зменшиться і заборгованість за кредитом, яка становитиме 456 372 грн. 03 коп. замість 504 422 грн. 49 коп.

Встановлено, що банком при подачі позовної заяви сплачено 7566 грн.34 коп. судового збору.

Відповідно до приписів ст. 88 ЦПК України вказані витрати слід стягти з відповідачів на користь позивача в рівних частках, тобто по 3783 грн. 17 коп. з кожного.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 212-214, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 533, 610, 634, 1054 ЦК України, кредитним договором від 7 серпня 2008 року та договором поруки від 7 серпня 2008 року,

Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний № НОМЕР_2, солідарно заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2008 року у розмірі 456372 (чотириста п’ятдесят шість тисяч триста сімдесят дві) гривні 03 копійки на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50), код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299.

Стягти з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» р/р 29092829003111 судові витрати у розмірі 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) гривні 17 копійок.

Стягти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний № НОМЕР_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» р/р 29092829003111 судові витрати у розмірі 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) гривні 17 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області протягом 10 днів шляхом подання апеляційної скарги через районний суд.

Головуючий В.І. Халявка

Повний текст рішення виготовлено 01 серпня 2016 року.