Справа №22-343\08                                               Головуючий у 1-й інстанції: Мікула О.І.

Категорія: 12                                                           Доповідач в 2-й інстанції - Бакус В.Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЛЬВІВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2008 року                                                                                   м.  Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: судді Петрички П.Ф.,

суддів: Бакуса В.Я.,  Цяцяка Р.П.,

при секретарі: Раб О.В.,

з участю: ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2. ,  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4. ,  ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Франківського районного суду м.  Львова від 14 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3,  ОСОБА_6,  об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ,  об'єднання) „Люксія",  треті особи -ОСОБА_4,  ОСОБА_7,  ОСОБА_5,  приватний нотаріус Тертична Наталія Іллівна,  про визнання договору купівлі-продажу не житлового приміщення недійсним,  -

встановила:

в листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу не житлового приміщення площею 36 кв. м. ,  що знаходиться в будинку АДРЕСА_1,  укладеного 28 січня 2004 року між ОСББ „Люксія",  в особі голови правління ОСОБА_3,  та ОСОБА_6.

В обгрунтування своїх вимог позивач покликався на те,  що спірне приміщення було відчужене поза його волею та волею інших співвласників будинку,  без проведення зборів членів об'єднання,  членом якого він є.

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м.  Львова від 14 листопада 2007 року в задоволені позову ОСОБА_1. відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржив позивач,  просить таке скасувати й ухвалити нове про задоволення позову,  вважаючи його необгрунтованим,  таким,  що не відповідає фактичним обставинам справи,  порушує як його права,  так і права інших членів об'єднання,  співвласників спірного приміщення.

Заслухавши суддю-доповідача,  учасників процесу,  проаналізувавши матеріали справи,  перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог,  колегія суддів вважає за необхідне задоволити апеляційну скаргу,  виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені позову суд виходив з того,  що спірне приміщення не є допоміжним,  а тому відносини з приводу володіння,  користування та розпорядженням цим приміщенням не регулюється Статутом ОСББ „Люксія". Власником майна є об'єднання „Люксія",  а тому право продажу спірного приміщення

2

належить власнику,  а відтак позивач не вправі оспорювати договір кушвлі-продажу,  учасником якого він не був. Обраний позивачем спосіб захисту не спрямований на поновлення його прав і у нього відсутнє право на звернення до суду із зазначеними вимогами.

Але з такими висновками колегія суддів погодитись не може,  оскільки суд неповно з'ясував обставини,  що мають значення для справи,  та мається невідповідність висновків обставинам справи.

Як встановлено та вбачається з матеріалів справи позивач є співвласником квартири НОМЕР_1 що знаходиться в багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1. Будинок складається із шести квартир,  які приватизовані (а.с. 20).

У 1999 році власники квартир створили об'єднання власників квартир „Люксія",  яке є юридичною особою.

В 2000 році об'єднанню „Люксія",  відповідно до акту прийому - передачі (а.с. 15-19),  який затверджений рішенням № 659 від 01.12.2000 р. виконавчого комітету Львівської міської ради (а.с. 21),  було передано майно будинку загального користування у спільну власність власникам квартир та не житлових приміщень будинку АДРЕСА_1. Таким чином власники квартир,  в тому числі і позивач,  стали співвласниками всіх опорних конструкцій будинку,  механічного,  електричного,  санітарного та іншого обладнання,  всіх нежилих приміщень,  в тому числі і спірного приміщення,  що стверджується свідоцтвом про право власності на не житлове приміщення від 17.06.2002 р. (а.с. 22, 24). А відтак позивач,  як і інші власники квартир,  став співвласником всього будинку.

28 січня 2004 року відповідачка ОСОБА_3.,  будучи головою правління об'єднання „Люксія",  відчужила спірне приміщення члену об'єднання ОСОБА_6.,  шляхом укладення договору купівлі-продажу від імені об'єднання.

Відповідно до  ст. 369 ЦК України,  що діяв на час укладення спірної угоди,  співвласники майна,  що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно,  якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження майном,  що є у спільній власності,  здійснюється за згодою всіх співвласників.

Встановлено,  що співвласники будинку не приймали участь у зборах щодо дачі згоди на відчуження спірного приміщення,  протокол № 1 від 07 січня 2003 року про таку згоду,  який був підставою для укладення спірного договору,  є неправдивим документом,  оскільки,  як ствердили позивач та треті особи,  збори не проводились,  питання про продаж приміщення не вирішувалось. Крім того,  ОСОБА_5.,  яка зазначена в протоколі як секретар зборів,  ствердила,  що на зборах не була присутньою і протоколу не підписувала .

А відтак,  враховуючи викладене та те,  що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створене власниками для сприяння використання їхнього власного майна та управління,  утримання і використання неподільного та загального майна,  а не для набуття самостійного права власності на майно співвласників багатоквартирного будинку,  висновок суду про те,  що спірним майном може розпоряджатись самостійно об'єднання як юридична особа без згоди співвласників та те,  що оскарженим договором не порушуються права позивача,  є невірним.

Відповідно до Статуту об'єднання „Люксія" (зокрема ч.3 п.2.1) метою діяльності об'єднання є забезпечення згоди власників квартир,  жилих та нежилих приміщень будинку про порядок реалізації ними своїх прав та володіння,  користування та розпорядження об'єктами будинку,  що перебувають у спільній власності членів об'єднання.

За правилами  ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку,  встановленому цим Кодексом,  звернутися до суду за захистом своїх порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод чи інтересів.

Позивач використав своє право,  як співвласник спірного майна,  на захист свого особистого права звернувшись до суду із зазначеним позовом та просив визнати недійсним спірний договір з підстав відсутності його (позивача) волевиявлення на

3

відчуження своєї частки,  посилаючись на норми Конституції України,  зокрема ч. 4  ст. 41 Конституції України,  яка передбачає,  що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності,  та на  ст. 55,  яка передбачає,  що права і свободи людини і громадянина захищаються судом та кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Такий спосіб захисту не суперечить законодавству,  передбачений ЦК України та Конституцією України,  норми якої є нормами прямої дії.

Відповідно до  ст.  658 ЦК України право продажу товару,  крім випадків примусового продажу та інших випадків,  встановлених законом,  належить власнику.

Статутом об'єднання,  зокрема пунктами 9.8,  9.8.3,  9.8.8 передбачено,  що до виключної компетенції Загальних зборів членів об'єднання відносяться питання про використання об'єктів,  що перебувають у спільній власності членів об'єднання,  визначення обмежень на користування об'єктами,  які перебувають у спільній власності членів об'єднання.

Таким чином,  враховуючи вищевикладене,  голова об'єднання не вправі була відчужувати спірне нежиле приміщення без волі співвласників цього майна,  а тому спірний договір купівлі-продажу слід визнати недійсним,  спірне приміщення ОСОБА_6 слід повернути об'єднанню „Люксія",  а останньому гроші,  отримані за спірним договором купівлі-продажу.

За таких обставин слід скасувати і реєстрацію права власності на нерухоме спірне майно за ОСОБА_6.

Керуючись  ст.  ст.  215,  216,  388 ЦК України,   ст.  ст. 303,  п.2 ч.1  ст.  307,   ст. 309,  ч.2  ст.  314,   ст. 317 ЦПК України,  колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м.  Львова від 14 листопада 2007 року скасувати та ухвалити нове,  яким:

позов ОСОБА_1. задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі-продажу не житлових приміщень позначених на плані цифрами від 7-1 по 7-4,  загальною площею 36 кв. м. ,  розташованих за АДРЕСА_1,  укладений між об'єднанням співвласників квартир будинку АДРЕСА_1„Люксія" та ОСОБА_6,  посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Н.І. 28 січня 2004 року та зареєстрованого в реєстрі за № 366.

Скасувати реєстрацію права власності на нерухоме майно - вищевказані не житлові приміщення загальною площею 36, 0 кв. м. ,  що знаходяться за АДРЕСА_1

Повернути сторони у попередній стан - об'єднанню співвласників квартир будинку АДРЕСА_1повернути ОСОБА_6. отримані згідно договору купівлі-продажу 200 гривень,  а ОСОБА_6. повернути об'єднанню співвласників квартир будинку АДРЕСА_1не житлові приміщення загальною площею 36, 0 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.