22-ц/775/636/2016(м)

263/6774/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І.

Доповідач Лоленко А.В.

Категорія 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Лоленко А.В.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.

за участю секретаря Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє на підставі довіреності ОСОБА_2, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 липня 2016 року про перегляд рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за межі території України без згоди та супроводу другого з батьків,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила надати дозвіл на виїзд дитини ОСОБА_4 за межі території України без згоди та супроводу другого з батьків. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 2005 року по 2006 рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, від шлюбу в них народився син –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 24.09.2007 року шлюб між сторонами було розірвано, дитина залишилася проживати з матір’ю. Відповідач з того часу з сином не спілкувався, жодних стосунків з ним не підтримував, участі у його вихованні не брав, матеріальної допомоги не надавав. Рішенням Комісії з питань захисту прав дитини від 11.11.2009 року було визнано, що ОСОБА_1 не бере участі у вихованні дитини ОСОБА_4. Позивачка має бажання періодично виїжджати з дитиною на відпочинок за кордон, але, не зважаючи на її численні прохання, відповідач відмовляється надати їй нотаріально завірену згоду на тимчасовий виїзд сина за кордон. Такі дії відповідача обмежують законні права та інтереси дитини. Крім того, з огляду на нестабільну політичну обстановку в Україні, у разі виникнення екстремальної ситуації в країні, вона буде позбавлена можливості терміново вивезти сина за межі країни з метою порятунку його життя та здоров'я.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 1 серпня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Дозволено багаторазові тимчасові виїзди за межі України неповнолітній дитині ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним чотирнадцятирічного віку, а саме до 05.06.2020 року, без надання згоди та супроводу батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, у супроводі його матері ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Дозволено оформлення проїзного документу дитини –ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним чотирнадцятирічного віку, для виїзду за межі України, без згоди батька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку не було оскаржено.

У квітні 2016 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з заявою про перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами, оскільки під час судового розгляду цивільної справи йому не були відомі істотні для справи обставини, а саме:

- 28.03.2014 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 в м.Севастополь та на теперішній час постійно проживає в Криму на протязі двох років;

- за довідкою Головного центру обробки спеціальної інформації від 9.02.2016 року, за період з 10.03.2011 року по 9.03.2016 року громадянка України ОСОБА_3 здійснила перетинання державного кордону України 20.08.2014 року, з відміткою – виїзд і до теперішнього часу вона з сином не поверталась;

- ОСОБА_3 здійснила виїзд дитини на постійне місце проживання, а не на тимчасовий відпочинок та оздоровлення;

- доводи позивача про те, що він не цікавиться дитиною, ухиляється від участі у її вихованні та розвитку спростовується рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 8.04.2015 року у цивільній справі №263/11534/14-ц, а також постановою про закриття кримінального провадження від 26.06.2016 року.

За наведеними обставинами позивач ОСОБА_3 не мала права вимагати багаторазового тимчасового виїзду за межі України неповнолітньої дитини ОСОБА_4 без зазначення держави, періоду виїзду за кордон на оздоровлення та відпочинок дитини.

Про зазначені обставини він дізнався 19.04.2016 року після отримання постанови про закриття кримінального провадження та ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Внаслідок зазначеного, просив суд переглянути рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами та скасувати його.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 1 липня 2016 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя у цивільній справі №263/6774/14-ц (провадження №2/263/2762/2014) від 01 серпня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Служба у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, про надання дозволу на виїзд дитини за межі території України без згоди та супроводу другого з батьків, у зв’язку з нововиявленими обставинами відмовлено.

З вказаною ухвалою не погодився ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє на підставі довіреності ОСОБА_2, та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє на підставі довіреності ОСОБА_2, посилаючись на те, що при ухваленні рішення, суду не були відомі наступні вагомі обставини: позивачці судом надано дозвіл на тимчасові виїзди з дитиною за межі України, позивачка з сином ОСОБА_4 з 2014 року проживає у м. Севастополі постійно, чинить перешкоди у спілкуванні відповідача з сином, просили переглянути оскаржувану ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 01.07.2016 року та скасувати її.

В судове засідання ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 не з»явились, повідомлені належним чином про розгляд справи, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю. Третя особа: служба у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради повідомлена належним чином , про що свідчить поштове повідомлення про отримання ними повістки, надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які підтримали доводи апеляційної скарги, просили ухвалу суду від 01.07.2016 року скасувати, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за таких підстав.

Згідно вимогам ч.2 ст.365 ЦПК України, розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

З диспозиції статті вбачається, що за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у випадку скасування рішення, суд приймає нове судове рішення, а не призначає цивільну справу до судового розгляду, як цього вимагає заявник та його представники.

Згідно до ч.2 ст.361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами є:

- істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи;

- встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення;

- встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчинені злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

- встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акту чи їх окремого провадження, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до вимог п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.1981 року із змінами, внесеними згідно з постановою ПВС України №15 від 25.05.98 року «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили»: - як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд; - не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконані судом вимог ст.15 ЦПК.

Відповідно до пунктів 1, 3, 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Судове рішення не може переглядатись у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі якщо обставини, передбачені частиною другою статті 361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 361 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в заяві про перегляд рішення суду ОСОБА_1, як на підставу перегляду рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами посилався на істотні для справи обставини, які фактично виникли після набрання рішенням законної сили та які є перешкодою для виконання рішення суду від 8.04.2015 року у цивільній справі №263/11534/14-ц щодо зобов’язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина у тому числі шляхом повідомлення про місце проживання та навчання дитини, отже ці обставини не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи оскільки їх не існувало. У даному випадку маються на увазі такі обставини, як перетинання ОСОБА_3 державного кордону України 20.08.2014 року, тобто здійснення нею виїзду з дитиною за кордон на постійне місце проживання, а не на тимчасовий відпочинок та оздоровлення. Але ці обставини мали місце вже після винесення рішення суду від 01.08. 2014 року.

Що стосується, за твердженням заявника, істотних для справи обставин, таких як реєстрація шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_5 28.03.2014 року та доводів ОСОБА_3 про те, що заявник не цікавився дитиною, ухилявся від участі у її вихованні та розвитку, які спростовуються рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 8.04.2015 року у цивільній справі №263/11534/14-ц, суд першої інстанції теж дає оцінку вказаним обставинам і апеляційна інстанція погоджується з вказаними висновками, оскільки під час судового розгляду цивільної справи ОСОБА_1 був присутнім, судом досліджувались свідоцтво про шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_5, особа позивача ОСОБА_3 була встановлена за паспортом громадянки України на її ім’я. Отже ця обставина була відома заявнику під час розгляду справи у серпні 2014 року.

Щодо твердження заявника про винесення рішення суду за обставиною, що він не цікавиться дитиною, ухиляється від участі у її вихованні та розвитку, яка спростовуються рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 8.04.2015 року у цивільній справі №263/11534/14-ц, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона досліджувалась судом при винесенні рішення, а обставини встановлені у рішенні від 8.04.2015 року у цивільній справі №263/11534/14-ц мали місце після набрання рішенням суду від 1.08.2014 року законної сили у цивільній справі №263/6774/14-ц.

Отже у даному випадку нововиявлених обставин не існує, якщо у заявника існували сумніви щодо законності судового рішення, воно могло бути ним оскаржене в апеляційному порядку, але він цього не зробив, тобто погодився з ним.

Оскільки вимогами ст.361 ЦПК України чітко встановлені підстави для перегляду рішення, головною ознакою яких є їх істотність, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, а наведені заявником обставини не можуть вважатися істотними та такими, що не були і не могли бути відомі, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вищевказаної заяви про скасування рішення суду за нововиявленими обставинами.

Ухвала суду відповідає вимогам процесуального закону і підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.В. Лоленко

Судді С.А. Зайцева

ОСОБА_7