Справа № 2-395/2006,2-18/2007

Рішення іменем України

12 лютого     2007 року   Славутицький міський  суд  Київської області у складі: головуючої- судді Теремецької Н.Ф., при секретарях: Носенко І.В.,  Воробей М.М., з участю:

позивача ОСОБА_1,                           відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у залі суду в м.Славутичі цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину житлового приміщення, що є об"єктом спільної сумісної власності подружжя, -

УСТАНОВИВ:

15 серпня 2006 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що є об"ектом спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що після розірвання шлюбу в них з дружиною склалися неприязнені відносини, тому він проживає в іншому місці і хоче закріпити право на житло шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частину квартири, оскільки відповідачка добровільно не хоче вирішити цю житлову проблему.

Відповідачка позов визнала частково. Суду пояснила, що позивач має право на 1/4 частину квартири, тому що з нею залишились проживати двоє дітей. Не дивлячись на те, що відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в сумі близько 1000 гривень, але коштів в повній мірі не достатньо для прожиття дітей, оскільки вона несе більші затрати на утримання дітей.

Вислухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справ № 2-259/2006, 2-261/2006, 2-251/2006, вивчивши матеріали даної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка перебували у шлюбі, зареєстрованому 17 жовтня 1986 року у Палаці урочистих подій м.Кременчуга, Україна, актовий запис НОМЕР_1.

За час шлюбу в них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 16 серпня 2006 року, яке набрало законної сили 27 серпня 2006 року, шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу відповідачка відповідно до договору-купівлі-продажу, копія якого долучена до справи, укладеного 15.01.1998 року, придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на дане житлове приміщення зареєстроване у Славутицькому міському бюро технічної інвентаризації за НОМЕР_2 від 27.03.1998 року.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12.01.2007 року вартість спірної квартири становить 176967,75 гривень.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, квартира, придбана відповідачкою відповідно до договору купівлі-продажу за час шлюбу за спільні з позивачем гроші є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім"ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім"ї.

Обставин про те, що позивач чи відповідачка не дбали про матеріальне становище сім"ї, приховували, знищили чи пошкодили спільне майно, витрачали на шкоду інтереса сім"ї суду не доведено. Спірна квартира була придбана за спільні гроші, що сторонами не оспорюється.

Доводи відповідачки про те, що за позивачем необхідно визнати право власності на 1/4 частину житлового приміщення, в зв"язку з тим, що з нею залишаються проживати діти, а розмір аліментів, який вона отримує на двох дітей недостатній, суд вважає необгрунтованими та до уваги не приймає.

Згідно ч.З ст.70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею проживють діти, а також непрацездатні повнолітні син чи дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до рішення Славутицького міського суду Київської області від 24 травня 2006 року з ОСОБА_1 - позивача у справі, стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 -відповідачки у справі, на утримання неповнолітньої дитини -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 його доходу щомісяця.

Згідно рішення Славутицького міського суду Київської області від 24 травня 2006 року з позивача стягнуто аліменти на користь відповідачки на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання у ВУЗІ, в розмірі 1/8 частки його доходу щомісяця.

Як вбачається з пояснень відповідачки, позивачем сплачуються аліменти на утримання дітей щомісячно в розмірі приблизно 1000 гривень.

Суд приходить до висновку, що такий розмір аліментів забезпечує фізичний, духовний розвиток дітей та лікування, оскільки відповідає прожитковому мінімуму, встановленому Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік".

Таким чином суду відповідачкою не доведено обставин, які могли вплинути на відступ судом засад рівності часток подружжя.

За таких обставин, позивач має право власності на 1/2 частку вищевказаного житлового приміщення.

З відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави на підставі ст. З Декрету КМУ „Про державне мито" в розмірі 1% від ціни позову.

Судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи та витрати на інформаційно-технічне забезпечення рогляду справи позивач просив з відповідачки не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 209,213-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на одну другу частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі   884 гривні 84 копійки.

Заява про апеляційне оскарження цього рішення може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Славутицький міський суд.

Головуюча