УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1476/15-ц 22-ц/774/848/К/16

Справа № 211/1476/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/848/К/16 Сарат Н.О.

Категорія - 27 (ІV) Доповідач - Михайлів Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.

секретар - Євтодій К.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ч. 2 ст.197 ЦПК України за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, 27.04.2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір за № KRР0G100150743, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 13600 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних (1,00% у місяць) на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення - 23.04.2027 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 04.02.2013 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_5 поручилась перед позивачем відповідати за виконання позичальником ОСОБА_2 усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору, як ті, що існують у даний час, так і тих, котрі можуть виникнути у майбутньому.

В порушення взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, в результаті чого станом на 20.02.2015 року заборгованість позичальника перед банком склала 20540,07 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 572040,88 грн., яку банк і просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь та вирішити питання стосовно відшкодування судових витрат.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRР0G100150743 від 27.04.2007 року суму заборгованості у розмірі 20540,07 доларів США, з яких:

- 15055,36 доларів США. - заборгованість за кредитом;

- 2767,99 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 422,38 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

- 1307,69 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафи: - 8,98 доларів США - штраф (фіксована частина), - 977,67 доларів США - штраф (процентна складова).

Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі по 1827 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позову в повному обсязі.

Так, на думку апелянта, нарахування позивачем заборгованості не співпадає в питанні відсоткової ставки з визначеними та погодженими сторонами умовами договору. Позивач незаконно застосував до відповідача одночасно декілька видів штрафних санкцій. Наданий суду розрахунок заборгованості, у якому зазначені лише дати та суми пені фактично не містить у собі розрахунок в обґрунтування цих розмірів, а отже не може вважатись належним доказом по справі.

Сторони у справі, а також їх представники, будучи належним чином повідомленими про розгляд даної справи у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Враховуючи вищенаведене, а також те, що представники сторін в минулих судових засіданнях надали пояснення по суті апеляційної скарги й висловили свою позицію щодо неї, колегія суддів, відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін та їх представників.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № KRР0G100150743 від 27.04.2007 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 13600 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць (12% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.04.2027 року (а.с.11-12).

22 грудня 2011 року сторони уклали між собою Додаткову угоду №1 до кредитного договору № KRР0G100150743 від 27.04.2007 року, умовами якої погодили, що банк зобов'язується надати ОСОБА_2 на строк з 27.04.2007 року по 23.04.2027 року включно у вигляді не поновлювальної лінії (кредит) у розмірі 14886,82 доларів США на придбання нерухомості житлового приміщення та 4 486,82 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Щомісяця в період сплат, починаючи з 16.12.2011 року позичальник повинен надати Банку кошти - щомісячний платіж у сумі 221,21 доларів США. Крім того сторони погодили новий графік погашення кредиту, який став невід'ємною частиною додаткової угоди (а.с.13-16).

04 лютого 2013 року сторони уклали між собою Додаткову угоду №2 до кредитного договору № KRР0G100150743 від 27.04.2007 року, в якій погодили, що банк зобов'язується надати ОСОБА_2 на строк з 27.04.2007 року по 23.04.2027 року включно у вигляді не поновлювальної лінії (кредит) у розмірі 15656,29 доларів США на придбання нерухомості житлового приміщення та 5256,29 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Щомісяця в період сплат, починаючи з 04.02.2013 року позичальник повинен надати Банку кошти - щомісячний платіж у сумі 236,08 доларів США. Крім того сторони погодили новий графік погашення кредиту, який став невід'ємною частиною додаткової угоди (а.с. 16-18).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки № KRР0G100150743 від 04.02.2013 року (а.с. 21-22), відповідно до умов якого поручитель взяла на себе зобов'язання перед кредитором солідарно відповідати за зобов'язаннями позичальника, які виникають з умов договору та додаткових угод до нього.

В порушення вищевикладеного та взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, в результаті чого станом на 20.02.2015 року заборгованість позичальника перед Банком склала 20540,07 дол. США, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту - 15055,36 доларів США;

- заборгованість по відсоткам - 2767,99 доларів США;

- 422,38 доларів США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;

-1307,69 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

а також штрафів: -8,98 доларів США - штраф (фіксована частина), -977,67 доларів США - штраф (процентна складова)

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором боржником ОСОБА_2 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, а також поручителем ОСОБА_5, щодо усунення такого порушення, з непогашення боргу відповідачами в добровільному порядку та з права банку, у зв'язку з цим вимагати від відповідачів, як солідарних боржників, дострокового повернення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обов'язку відповідачів нести відповідальність в солідарному порядку перед позивачем щодо погашення виниклої заборгованості з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Свої зобов'язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 13600 дол. США.

Однак, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, вчасно не вносив платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору KRР0G100150743 від 27.04.2007 року, а також додаткових угод до договору за порушення позичальником будь-якого зобов'язання, передбаченого п.п. 2.2.2, 2.2.3, а саме: сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, позичальник зобов'язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачена сплата позичальником банку відсотків за користування кредитом у розмірі 2,46% на місяць за порушення позичальником зобов'язань передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України надано право позикодавцю у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язання за договором стосовно повернення позики частинами, в разі прострочення повернення чергової частини, вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів відповідно умов договору.

Матеріалами справи підтверджено, що позичальник ОСОБА_2 порушив свої зобов'язання стосовно щомісячного повернення частини кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Узгодженням умов п.3.1, п.3.2 договору поруки № KRР0G100150743 від 04.02.2013 року сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителя.

Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_2 зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обов'язок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5, як солідарних боржників, нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту достроково.

Однак, колегія суддів не може погодитися з розміром стягнутої судом заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Перевіривши дані розрахунку позивача (а.с. 3-6), колегія суддів погоджується з розміром заборгованості за кредитом в сумі 15055,36 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2767,99 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 422,38 доларів США.

Доказів на спростування правильності розрахунку в цій частині ані відповідачем ОСОБА_2, ані його представником ОСОБА_3, у відповідності до приписів ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо неправомірності застосування банком відсоткової ставки у підвищеному розмірі колегія суддів вважає безпідставними.

Так, матеріалами справи підтверджено, що банк підняв відсотки за користування кредитом відповідно до листа від 03.10.2008 року, направленого на адресу ОСОБА_2 та п.п. 2.3.1 з 28.11.2008 року, а саме: відсотки по кредиту з 12% до 14,04%, відсотки на прострочений кредит - з 29,2% до 33,6% (а.с. 107, 108).

Оскільки таке підвищення процентної ставки здійснено банком до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року № 661-VI, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, й у відповідності до умов п. 2.3.1 кредитного договору, то дії відповідача є правомірними.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про стягнення заборгованості в частині пені в розмірі1307,69 доларів США, а також штрафів: 8,98 доларів США - штраф (фіксована частина), 977,67 доларів США - штраф (процентна складова), виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, вбачається, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, який у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковим для врахування судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказаного не врахував й в достатньо повному обсязі не дослідив п. 4.1 та 5.4 умов кредитного договору щодо відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним й не встановив, що за умовами договору пеня та штраф нараховується банком за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошового зобов'язання, дійшовши передчасного висновку про наявність підстав для одночасного стягнення пені та штрафів.

У зв'язку з тим, що нарахування штрафу носить разовий характер, в той час як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, враховуючи встановлений кредитним договором подвійний характер відповідальності за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу (фіксованої його частини та процентної складової) задоволенню не підлягають, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.

Також, колегія суддів зважує на те, що вирішуючи питання про стягнення пені в доларах США суд першої інстанції залишив поза увагою наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст. ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України; Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафів та пені, які не є складовою частиною основного зобов'язання, а мірою цивільно-правової відповідальності позичальника, що виключає можливість стягнення їх в іноземній валюті надання кредиту.

Таким чином, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовим рішенням лише у національній валюті України - гривні.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 року № 3-29гс15, який у відповідності до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим до застосування.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції не врахував вимог діючого законодавства, а також п.4.1 умов кредитного договору, яким передбачено, що сплата пені здійснюється у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати, дійшовши помилкового висновку про стягнення пені в доларах США.

У відповідності до вимог ст.10 ЦПК України позивачем суду апеляційної інстанції надано розрахунок пені у гривневому еквіваленті, відповідно до якого пеню за прострочення сплати кредитних коштів нараховано за кожним періодичним платежем окремо по курсу НБУ на день такого нарахування, розмір якої визначено станом на 20.02.2015 року в сумі 37436,52 грн.

Оскільки правильність вказаного розрахунку ані відповідачем ОСОБА_2, ані його представником в суді апеляційної інстанції спростована не була, колегія суддів погоджується з розміром пені, визначеної позивачем й вважає, що пеня в розмірі 37436,52 грн. підлягає стягненню в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № KRР0G100150743 від 27.04.2007 року в розмірі 18245,73 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 15055,36 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2767,99 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 422,38 доларів США., а також пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань в розмірі 37436,52 грн.

За таких обставин, з врахуванням того, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних про стягнення штрафу підлягає скасуванню, колегія суддів, вважає, що рішення суду підлягає зміні шляхом викладення абзацу 2 його резолютивної частини в новій редакції.

В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3, п.4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 червня 2015 року в частині задоволення позовних про стягнення штрафу - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення штрафу відмовити.

Рішення суду змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № KRР0G100150743 від 27.04.2007 року в розмірі 18245,73 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 15055,36 доларів США; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 2767,99 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 422,38 доларів США., а також пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань в розмірі 37436,52 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська