У Х В А Л А

8 серпня 2016 р. м. Київ

Я, суддя Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редька А.І., перевіривши заяву захисника - адвоката Луцик К.В. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2,

установив:

Захисник Луцик К.В. 4 липня 2016 року подала до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Касаційний суд зазначеною ухвалою залишив без зміни вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 21 жовтня 2015 року про засудження ОСОБА_2 за частиною третьою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі статті 71 КК за сукупністю вироків до покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У заяві захисник Луцик К.В. просила скасувати ухвалу суду касаційної інстанції від 6 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 і направити справу щодо нього на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Твердила, що касаційний суд безпідставно погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, які знівелювали основні принципи кримінального провадження, не оцінили докази в аспекті їх допустимості та в основу своїх рішень про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні особливо тяжкого злочину поклали докази, одержані з істотним порушенням вимог закону.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 8 липня 2016 року заявниці повідомлено про недоліки поданої заяви та запропоновано у строк до 8 серпня 2016 року визначитись із предметом перегляду та надати всі копії судових рішень, про перегляд яких ставиться питання.

Протягом установленого строку заявниця зазначені в ухвалі судді Верховного Суду України від 8 липня 2016 року недоліки не усунула.

На виконання вимог зазначеної ухвали захисник Луцик К.В. 21 липня 2016 року подала нову заяву, в якій уточнила свої вимоги і просить Верховний Суд України переглянути ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 445 КПК. Твердить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 233 КПК. Неоднаковість у правозастосуванні убачає в тому, що суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні касаційної скарги її підзахисного, дійшов помилкового висновку, що огляд житлового будинку був проведений з дотриманням вимог частини першої статті 233 КПК, оскільки відбувався за згодою його власника і не потребував отримання органом досудового розслідування дозволу суду на те. На думку ж заявниці, зазначена норма встановлює винятки із загального правила щодо недоторканості житла та іншого володіння особи, але при цьому не регламентує проведення огляду житла. Стверджує, що неоднаковість такого правозастосування зумовила ухвалення касаційним судом різних за змістом судових рішень.

На обґрунтування своїх доводів захисник долучила до заяви для порівняння копію ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу представника ТОВ «Меком Україна» на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 березня 2015 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК, та ухвалу судді судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 30 березня 2015 року, якою повернуто апеляційну скаргу на зазначену ухвалу слідчого судді в зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, досліджував правозастосування норм, передбачених частинами другою і третьою статті 395 та пунктом 4 частини першої статті 399 КПК, щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді і наслідків пропуску цього строку.

Із зазначеного випливає, що в оспореній ухвалі касаційного суду від 6 квітня 2016 року та рішенні суду касаційної інстанції, ухваленому 21 жовтня 2015 року, правозастосовні висновки були зроблені щодо різних норм КПК, а не стосовно однієї і тієї самої норми КПК, як того вимагає положення пункту 2 статті 445 цього Кодексу.

Будь-яких інших різних за змістом рішень суду касаційної інстанції захисник на порівняння не надала.

Отже, згідно з положеннями частини четвертої статті 450 КПК заява повертається заявнику, якщо заявник не усунув її недоліки протягом установленого для цього строку.

Повернення заяви із зазначеної підстави не перешкоджає повторному зверненню у разі належного оформлення заяви або з інших підстав, ніж ті, які були предметом розгляду.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 450 Кримінального процесуального кодексу України,

ухвалив:

заяву захисника Луцик К.В. про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 повернути заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Верховного Суду України А.І. Редька