Справа № 201/10918/16-а

Провадження № 2-а/201/1009/2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі головуючого судді Наумової О.С.,

при секретарі Гоц Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції УПП у м. Дніпропетровську ОСОБА_2 про визнання протиправними дії інспектора поліції ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, скасування постанови ПСЗ № 028313 від 20.07.2016р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора патрульної поліції УПП у м. Дніпропетровську ОСОБА_2 про визнання протиправними дії інспектора поліції ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, скасування постанови ПСЗ № 028313 від 20.07.2016р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що інспектор зупинив його 20.07.2016р. об 11-30 год. за адресою: вул. Паршина, 16-а в м. Дніпро і склав постанову про адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Проте всупереч вимогам ст. 258 КУпАП, згідно із якою постанова виноситься на місці вчинення правопорушення, інспектор склав постанову у місці зупинки автомобіля, а не місці вчинення правопорушення. При складанні постанови інспектор не з’ясував всі відомості, передбачені ст. 245 КУпАП, не роз’яснив права згідно із ст. 268 кодексу. Інспектор виніс постанову у патрульному автомобілі, не оголосив посадову особу, яка розглядає справу, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, не вирішив клопотання, не дослідив докази, не заслухав осіб, які беруть участь у розгляді справи, чим порушив вимоги ст.ст.278,279 КУпАП.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував, зазначивши, що під час патрулювання 20.07.2016р. автомобіль позивача марки DAЕWOO SENS, номерний знак НОМЕР_1, який здійснив стоянку, заважаючи руху інших транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.9 (д) та п. 15. 9 (ж) Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., а саме, зупинив автомобіль в м Дніпропетровську на вул. Паршина, біля будинку № 16-а, загородивши проїзд та заважаючи подальшому руху інших автомобілів. Згідно із ПДД, руху, водіям забороняється зупиняти транспортний засіб у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 метрів. Також зупинка заборонена у місцях, де буде неможливий зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився. Дія учасників дорожнього руху не повинна створювати перешкоду для руху інших учасників.

В ході розгляду справи встановлена особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують. Жодних переконливих підстав своєї невинуватості позивачем не надано. Відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, зафіксовані не в автоматичному режимі. Інспектором та напарником здійснено запис з нагрудної відеокамери. Були відібрані пояснення від водіїв, які мали намір здійснити проїзд на ділянку дороги, що була фактично заблокована автомобілем позивача.

Що стосується посилання позивача на неможливість винесення постанови та розгляду справи поліцейськім «прямо на дорозі», то згідно з ч. 3 ст. 258 КУпАП у випадках, коли не складається протокол, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення.

Тому просить відмовити у позові.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається зі спірної постанови, 20.07.2016р. об 11-30 год., водій автомобіля марки DAЕWOO SENS, номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1, здійснив стоянку, заважаючи руху інших транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.9 (д) та п. 15. 9 (ж) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., а саме, зупинив автомобіль в м Дніпропетровську на вул. Паршина, біля будинку № 16-а, загородивши проїзд та заважаючи подальшому руху інших автомобілів. До водія застосоване стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП в сумі 510,00 грн.

В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Винесення постанови, тим саме притягнення до відповідальності на підставі двох суперечливих доказах (протокол та пояснення особи), є необ'єктивним розглядом справи та відтак незаконним.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог процесуального закону, докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, компетентними органами та в установленому порядку, а належними - якщо вони підтверджують факт даного адміністративного проступку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В даному випадку відповідачем не було надано суду належних та достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення і, відповідно правомірності винесення спірної постанови.

Частиною 6 ст.71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно із п. 15.9. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., зупинка забороняється: д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12. 2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В судове засідання надані пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що автомобіль позивача був припаркований біля магазину «АТБ» таким чином, що відстань між ним та найближчим кіоском становила 2,6 м, що не перешкоджало руху автомобілів та пішоходів.

Згідно наданих пояснень інших свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вони не могли проїхати на власному автомобілі, так як автомобіль позивача не залишив їм 3м для проїзду.

Відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано диск з відеозаписом з нагрудної камери, на якому зафіксоване, як пояснив інспектор, що він прямує до місця вчинення правопорушення повз затору автомобілів. Потім на відео зафіксований факт складання постанови, яка складалася не на самому місці правопорушення, а в іншому місці – в місці зупинки автомобіля. Дану обставини сторони підтвердили в судовому засіданні.

Втім, доказів заміру відстані між автомобілем позивача і кіоском, наявності лінії розмітки, розділювальної смуги, відсутності зустрічного роз'їзду або об'їзду не надано.

Отже, виходячи з досліджених судом доказів, не можна достеменно встановити факт порушення пп. д) та ж) п. 15.9. Правил дорожнього руху.

Крім того, з оглянутого відео та інших матеріалів справи не можна зробити висновки про дотримання інспектором вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, зокрема: особу правопорушника, чи вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

За вимогами ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Винесення постанови, тим саме притягнення до відповідальності на підставі двох суперечливих доказах (протокол та пояснення особи), є необ'єктивним розглядом справи та відтак незаконним.

В матеріалах адміністративної справи містяться суперечливі докази – пояснення свідків. Втім зі спірного протоколу не вбачається, чому інспектор віддав перевагу поясненням одних свідків, та не прийняв до уваги пояснення інших.

Таким чином відповідачем будь-яких доказів щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано.

Згідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування постанови є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У зв’язку із цим спірна постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Щодо вимог про визнання протиправними дії інспектора поліції ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із п. 8) ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. № 580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 5 ст. 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За ст. 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.

Перелік посадових осіб, які від імені органів, згаданих у пунктах 2, 5 статті 213 цього Кодексу, розглядають справи про адміністративні правопорушення, встановлюється законами України.

Згідно із п. 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015р. № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Таким чином, право відповідача здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймати рішення про застосування адміністративних стягнень прямо передбачено законом. Тому дії інспектора щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови є правомірними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 70-71, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції УПП у м. Дніпропетровську ОСОБА_2 про визнання протиправними дії інспектора поліції ОСОБА_2 щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, скасування постанови ПСЗ № 028313 від 20.07.2016р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП – задовольнити частково.

Постанову серії ПСЗ № 028313 від 20.07.2016р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 122 КУпАП, винесену інспектором роти № 8 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську рядовим поліції ОСОБА_2 – скасувати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП-закрити.

Стягнути з Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят однієї) гривні 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.С. Наумова