Справа № 766/8496/16-ц

н/п 2-о/766/568/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2016 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого – судді: Спічак О.Б.

народних засідателів                                 Боцаненко Л.П., Шум І.В.

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.

прокурора: Марченко Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань цивільну справу за заявою головного лікаря Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1, Херсонська місцева прокуратура про госпіталізацію особи до психіатричного закладу,

встановив:

Заявник звернувся до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що 18.05.2015 року до КЗ «Херсонська обласна психіатрична лікарня» ХОР госпіталізований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. У своїй заяві до головного лікаря опікун ОСОБА_1 повідомила, що психічний стан її батька різко погіршився: порушився сон вдома, не упізнає рідних, дезорієнтований, неохайний, неспроможній в побуті, часом сам з собою розмовляє, виявляє агресію, не розуміє свого стану. 08.08.2016 року ОСОБА_2 був оглянутий комісією лікарів, які підтвердили необхідність госпіталізації. У зв’язку з чим заявник просить винести рішення щодо госпіталізації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Херсонської психіатричної лікарні у примусовому порядку.

В судовому засіданні представник заявника підтримав вимоги заяви в повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним в заяві обставинам. Зазначив, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був госпіталізований 18.05.2015 року в КЗ «Херсонська обласна психіатрична лікарня» ХОР на підставі огляду чергового лікаря – психіатра та заяви опікуна відповідно до якої, психічний стан її батька різко погіршився впродовж останнього місяця: порушився сон вдома, не упізнає рідних, дезорієнтований, неохайний, неспроможній в побуті, проявляє агресію, сам з собою розмовляє, ночами не спить.

Лікар-психіатр пояснив, що стан ОСОБА_2 нестійкий, він агресивний, без надання психіатричної допомоги у примусовому порядку є небезпечним як для себе, так і для оточуючих.

Особа, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення заяви.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заяву, як обґрунтовану, не заперечував проти її задоволення.

Суд, заслухав пояснення представника заявника, законного представника особи щодо якої вирішується питання про примусову госпіталізацію, представника лікарні, лікаря-психіатра, прокурора, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до положень ст.5 S: 1 ((е) законне взяття під варту душевнохворих) Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод, кожний має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути позбавлений свободи не інакше ніж у випадках і в порядку, встановленому законом.

У відповідності до положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.2 ст.28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально правовими обмеженнями.

Нормою ст.7 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлюються підстави діагностики психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад. Забороняється визначати стан психічного здоров’я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово психіатричної експертизи посмертно.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з’ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутись родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь яку медичну спеціальність, інші особи.

Нормою ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлені вичерпні підстави примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу.

Так, особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливо лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Інших підстав для примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу законодавцем не передбачено.

Термін «душевнохворий» не має чіткого визначення, оскільки психіатрія це сфера, яка включає в себе і медичні і соціальні фактори. Однак, цей термін не може бути використаний таким чином, щоб дозволити госпіталізувати особу в недобровільному порядку тільки тому, що її уявлення та поведінка відхиляються від загальноприйнятних норм.

Аналогічну позицію висловив Європейський Суд з прав людини в справі Winterwerpv. The Netherlands, від 24 жовтня 1979, SeriesAno. 33, S:37.

Високий Суд висловив думку, для того щоб були дотримані вимоги законності позбавлення свободи в сенсі ст. 5 S: 1 (е) Конвенції, повинні бути дотримані три основних принципи: по перше, госпіталізована особа має бути визнана з точки зору об’єктивних медичних показників такою, що страждає на психічне захворювання, за виключенням невідкладної психіатричної допомоги; по-друге, захворювання має бути такого ступеню, щоб вимагати недобровільної госпіталізації; По-третє, захворювання повинно продовжуватись на протязі періоду госпіталізації.

Відповідно до Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення психіатричної допомоги», схвалених Резолюцією Генеральної Асамблеї № 46/119 від 17 грудня 1991 року, а саме принципом 16 встановлюється, що будь-яка особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в якості пацієнта у примусовому порядку, або особа, вже госпіталізована як пацієнт у добровільному порядку, може триматися як пацієнт у психіатричному заклад у примусовому порядку тоді й тільки тоді, коли уповноважений для цієї мети відповідно до закону кваліфікований фахівець, який працює в області психіатрії, встановить, що ця особа страждає на психічне захворювання, і визначить, що: внаслідок цього психічного захворювання існує серйозна загроза заподіяння безпосередньої або неминучої шкоди цій особі або іншим особам, або у випадку особи, чиє психічне захворювання є тяжким, а розумові здібності - ослабленими, відмова від госпіталізації або тримання даної особи в психіатричному закладі може призвести до серйозного погіршення її здоров’я або унеможливить застосування належного лікування, яке може бути здійснене лише за умови госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до принципу найменш обмежувальної альтернативи.

З матеріалів справи та оглянутої в судовому засіданні медичної картки стаціонарного хворого вбачається, що 18.05.2015 р. в супроводі опікуна, ОСОБА_2, був доставлений до КЗ «Херсонська обласна психіатрична лікарня» через хворобливий стан та неадекватну поведінку останнього, куди був госпіталізований.

Небезпечна поведінка особи та її небезпека підтверджується наданими документами: направленням лікаря, показами свідка.

Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня" Херсонської обласної ради № 3830 від 08.08.2016 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 страждає на енцефалопатію складного генезу /токсична, атеросклеротична/ з вираженим психоорганічним синдромом, змішаний варіант. Потребує стаціонарного лікування.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2008 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 був визнаний недієздатним і було призначено ОСОБА_3 опікуном недієздатного.

Згідно заяви ОСОБА_1 – опікуна ОСОБА_2 він просив госпіталізувати його підопічного у зв’язку з тяжкістю його хвороби та нестабільністю психічного стану.

Суд зазначає, що самі по собі факти емоційної нестабільності та конфліктність ОСОБА_2 не можуть слугувати беззаперечною підставою того, що особа потребує невідкладної психіатричної допомоги. Однак, висновок лікарів-психіатрів містить певні посилання, які дають підстави вважати, що у ОСОБА_2 наявний розлад психічного стану, і у суду не має сумнівів в правильності цих документів, у зв’язку із чим суд вважає, що стан здоров’я ОСОБА_2. вимагає невідкладної психіатричної допомоги.

Крім того, в сенсі позиції Високого Європейського Суду, висловленої у справі «Ракевич проти Росії» № 58973/00 від 28.10.2003 року, відносно того, що захворювання має бути такого ступеню, щоб вимагати недобровільної госпіталізації, і захворювання повинно продовжуватись протягом періоду госпіталізації, - суд приходить до висновку, що комісією лікарів-психіатрів Комунального закладу "Херсонська обласна психіатрична лікарня" ХОР, було встановлено у ОСОБА_2 такий вид тяжкого психічного розладу здоров’я, який свідчить про те, що він вчиняє дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих.

За таких обставин, оцінюючи докази в їх сукупності, як письмові, так і показання ОСОБА_1 допитаного в судовому засіданні як свідка, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 підлягає примусовій госпіталізації, оскільки страждає важким психічним захворюванням, що супроводжуються агресивною поведінкою, а заява психіатричного закладу є обґрунтованою та заснованою на законі, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Керуючись ст.  212-215, 279-282 ЦПК України, ст. 13, 14, 16, 22 Закону України "Про психіатричну допомогу", суд

вирішив:

Заяву головного лікаря Комунального закладу «Херсонська обласна психіатрична лікарня» Херсонської обласної ради, заінтересовані особи: ОСОБА_1, Херсонська місцева прокуратура про госпіталізацію особи до психіатричного закладу - задовольнити.

Дозволити госпіталізацію ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до Комунального закладу "Херсонська обласна психіатрична лікарня" Херсонської обласної ради у примусовому порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції, яким є Херсонський міський суд Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                           О.Б.Спічак

Народні засідателі: Боцаненко Л.П.

ОСОБА_4