Справа № 22ц-2916/08                                  Головуючий у 1 -й інстанції: Гирич С. В.

Категорія: 6                                                       Доповідач в апел.інстанції Зверхановська Л.Д.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

22 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого : Петрички П.Ф.

суддів : Зверхановської Л.Д.,  Цяцяка Р.П.

при секретарі: Терземан Б.В. з участю представника позивачки ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м.  Львова від 15 жовтня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням суду задоволено позовні вимоги ОСОБА_1до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради,  3-ої особи обласного комунального підприємства ЛОР „Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" про визнання права власності на самочинне будівництво. Визнано за ОСОБА_1.  право власності на житловий будинок №20 на вул.  О.Теліги у м.  Львові.

Рішення суду оскаржила Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради. В апеляційній скарзі зазначає,  що рішення суду вважає незаконним та необгрунтованим,  оскільки судом не враховано норми «Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.  Львові»,  а також те,  що дозволу на ведення будівництва позивачка у встановленому законом порядку не отримувала,  самовільно збудовані споруди в експлуатацію не приймалися. Крім того,  це самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці,  яка належить до комунальної власності.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове,  яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.  відмовити.

Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення на підставі  ст. 376 ЦК України,  суд першої інстанції виходив з того,  що ОСОБА_1.  здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці,  яка перебуває у її користуванні на законних підставах.

Проте,  такий висновок суду ґрунтується на неповно з»ясованих обставинах.

Так,  рішенням виконкому Львівської райради депутатів трудящих від 29.11.1959 року №1280 ОСОБА_2.  передано земельну ділянку пл..600 кв.м для індивідуальної забудови по АДРЕСА_1(а.с. 7).

Проте,  в даний час у фактичному користуванні ОСОБА_1.  знаходиться земельна ділянка площею 1030, 5 кв.м.  ,  що вбачається з плану земельної ділянки,  що знаходиться на а.с. 9,  що свідчить про те,  що земельною ділянкою площею 430, 5 кв.м.  вона користується без належного дозволу.

Яка ж була конфігурація земельної ділянки відведеної для будівництва житлового будинку попередньому власнику судом не встановлено,  а відтак не встановлено на якій

2

земельній ділянці здійснено самочинне будівництво: на земельній ділянці,  яка надана в користування чи на земельній ділянці,  яка знаходиться в комунальній власності.

Відповідно ж до  ст. , 376 ч.3 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці ,  що не була відведена для цієї мети,  за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Земельна ділянка площею 430, 5 кв.м ОСОБА_1 . під уже споруджені самочинно будівлі не надавалась.

Ще однією умовою визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно,  передбаченою  ст. 376 ЦК України,  є те,  що таке будівництво не порушує права інших осіб.

І суд першої інстанції виходив з того,  що здісненою позивачкою прибудовою до її житлового будинку нічиї права не порушені,  однак цей висновок суду також не грунтується будь -яких доказах про це.

Крім того,  висновок суду про те,  що здійснене позивачкою самочинне будівництво відповідає будівельним нормам і правилам належним чином не підтверджений,  оскільки це будівництво не прийняте в експлуатацію,  а тому не встановлено чи відповідає воно державним нормам і правилам,  чи придатне до експлуатації.

Відповідно до  СТ. .311 ч.1 п.3 підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд є те,  що справу розглянуто за відсутності будь -кого з осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином не повідомлених про час і місце судового засіданні.

Проте,  місцевий суд розглянув справу у відсутності представника третьої особи ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» ,  обов»язком якого згідно діючого законодавства є проведення державної реєстрації спірного нерухомого майна,  який належним чином відповідно до вимог  ст.  ст. 74-76 ЦПК України не був повідомлений про час і місце судового засідання .

Оскільки при винесенні рішення судом першої інстанції було неповно з»ясовано обставини,  що мають значення для справи,  було допущено порушення норм ЦПК України,  тому колегія суддів вважає,  що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді суду належить більш повно з'ясувати обставини справи і в залежності від встановленого і поданих доказів,  вирішити спір.

Керуючись  ст.  ст.  303, 304,  п.5 ч.1  ст. 307,   ст.  ст.  311 ч.1 п.3,  313,  314 ч.1 п.2,  315,  317 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.  Львова від 15 жовтня 2008 року скасувати,  а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців,  шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.