РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/8800/16-ц

Провадження № 2-о/643/535/16

10.08.2016 р. Московський райсуд м.Харкова у складі: головуючого судді Оксененко В.А., з участю секретаря Бровкіної М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою

ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу, зацікавлена особа- Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова,

встановив:

ОСОБА_1 15.07.2016 р. звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження та просила встановити факт реєстрації шлюбу, вказавши в обґрунтування наступне.

З 02.02.1958 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, про що зроблений актовий запис №5 відділу ДРАЦС Жидачівського району Львівської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. її чоловік помер. Вона має право на пенсію з втрати годувальника відповідно ЗУ «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, оформити пенсію не може, оскільки, є розбіжності у написанні імені чоловіка у свідоцтві про його смерть, де записано «ОСОБА_2», порівняно зі свідоцтвом про шлюб, де ім.*я чоловіка зазначено «ОСОБА_2».

В суді заявниці підтримала заяву та просила провести судовий розгляд за її відсутності.

Представник зацікавленої особи - Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова в судове засідання не з'явився; і суд розглянув справу на основі наданих суду доказів.

Суд, дослідивши надані письмові докази, приходить до наступного.

У відповідності зі п.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 4) реєстрації шлюбу, усиновлення…

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 р. « Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суди можуть

встановлювати факти реєстрації усиновлення (удочеріння), шлюбу, розірвання шлюбу, народження, якщо в органах реєстрації актів громадянського стану не зберігся відповідний запис чи відмовлено у його відновленні або ж він може бути відновлений лише

на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації акту громадянського стану.»

Наведене дозволяє суду дійти висновку про те, що відповідно п.4 ст.256 ЦПК України суд вправі розглядати справу про встановлення факту реєстрації шлюбу за таких умов: якщо відповідний запис в органах РАЦСу не зберігся (відсутність архіву або книги реєстрації); якщо у поновленні такого запису органи РАЦСу відмовили у встановленому порядку; запис може бути поновлено лише на підставі рішення суду про встановлення факту реєстрації події.

При цьому, відмова РАЦСу повинна підтверджуватися письмовим висновком, наявність якого є необхідною умовою для встановлення такого факту.

Разом з тим, довідки архіву органів РАЦСу, що підтверджує факт втрати у цих органах запису та відповідний висновок про відмову в поновленні запису акта цивільного стану заявницею не надано.

З наявних у справі письмових доказів вбачається, що у заявниці є два свідоцтва про реєстрацію шлюбу:

- за № НОМЕР_1, видане 02.02.1958 р. місце реєстрації с. Бориничі, Дрогобицької області, актовий запис №5 від 02.02.1958 р.;

- серії НОМЕР_2 повторно видане 14.01.2014 р. ВДРАЦС реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції у Львівської області про реєстрацію шлюбу 02.02.1958 р., актовий запис №5, місце реєстрації виконавчий комітет Чорноострівської сільської ради ради Жидачівського району Львівської області.

Надані суду копії вказаних свідоцтв про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідчать про збереження актового запису про реєстрацію цього шлюбу.

За такою умовою факт реєстрації шлюбу ( або виправлення помилки в актовому запису) заявниця повинна встановлювати спочатку у позасудовому порядку, шляхом звернення до відповідного органу реєстраційної служби; а у разі відмови органу РАЦСу внести виправлення- звернутися до суду загальної юрисдикції за захистом порушених прав.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України «кожна сторона зобов*язана довесті ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях».

З урахуванням вище приведеного, суд у задоволенні заяви відмовляє.

Керуючись ст. 212-215, ст. 256-259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів.

.

СУДДЯ- В.А. ОКСЕНЕНКО.