Справа № 22ц-1795/2009                            Головуючий у 1 інст. - Корзаченко В.М.

                                                                      Доповідач - Позі гун М.І.

                                            У   Х   В   А   Л   А

                                 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 серпня  2009 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

                        Головуючого - судді Позігуна М.І.

                        Суддів -  Редьки А.Г., Шемець Н.В.                       

                        При секретарі - Рачовій І.І.

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” на рішення Носівського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” про стягнення орендної плати за землю та розірвання договору оренди,

                                            в с т а н о в и в:

            Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2009 року задоволено позов ОСОБА_1 та  стягнуто на його користь з відповідача 600 грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки, судові витрати у сумі 89,50 грн. та розірвано договір оренди, укладений між сторонами 23 жовтня 2007 року.

            В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає обставинам справи, та ухваленим з порушенням норм матеріального права. Відповідач посилається на порушення судом норм ст. 32 Закону України „Про оренду землі” , ч.2 ст. 651 ЦК України та ст. 141 ЗК України та на те, що суд безпідставно не взяв до уваги умови договору оренди між сторонами, відповідно до яких діяв орендар.

              Вислухавши доповідь судді, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи  та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для скасування рішення відсутні.

             Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що  ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,1154 га, розташованої на території села Роздольне  Носівського району.  Згідно з договором  від 23 жовтня 2007 р. вказана земельна ділянка передана в оренду відповідачеві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до умов договору оренди відповідач зобов'язаний вносити орендну плату у розмірі 2% від грошової оцінки землі - 600 грн. до кінця року. Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на доведеність факту невиконання орендарем обов'язку своєчасно вносити орендну плату, передбаченого договором, тобто невиконання ним умов договору оренди.

             Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам і вимогам матеріального закону, а доводи апеляційної скарги висновків судового рішення не спростовують.

             Посилання апелянта на встановлення п. 9 договору множинності форм виплати орендної плати не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки встановлено, що орендар запропонував орендодавцеві натуральну форму оплати орендної плати за договором від 26 жовтня 2007 р. лише 14 березня 2009 р., опублікувавши відповідне оголошення у місцевому засобі масової інформації, у той час як за договором він зобов'язаний вносити орендну плату до кінця року.

             Доводи апелянта щодо його обов'язку за договором сплачувати орендну плату починаючи з другого року користування землею також не можуть бути взяті до уваги, враховуючи наступне. Відповідно до визначення, даного у ст.1 Закону України „Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне  володіння і користування земельною ділянкою. Отже, користування земельною ділянкою без оплати не є користуванням за договором оренди. Крім того, у тексті договору оренди між сторонами по даній справі слова „з другого року використання” викреслені. Апелянт, зазначаючи у скарзі про те, що дане виправлення належним чином, наприклад додатковою угодою, не було обумовлене сторонами договору, не надав суду свого екземпляру договору і не підтвердив жодними доказами  того, що таке виправлення сторонами не узгоджене та не спростував висновку суду про необхідність внесення орендної плати за кожний рік користування земельною ділянкою. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що виправлення щодо початку внесення орендної плати зроблене за згодою обох сторін при підписанні договору.

             Згідно зі ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотними умовами договору оренди землі. Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачена можливість розірвання договору за вимогою однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Відповідно до цієї ж норми закону істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  Із змісту договору оренди між сторонами по даній справі вбачається, що позивач розраховував отримувати вчасно і у повному обсязі орендну плату, але внаслідок невиконання відповідачем істотної умови договору повністю був позбавлений  можливості отримати належне йому за договором у встановлений строк. Таким чином, доводи апелянта про відсутність доказів істотного порушення ним договору є неспроможними.

           Частиною 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі на вимогу однієї із сторін може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, ...   а також  на підставах, визначених Земельним Кодексом України. Задовольняючи вимогу про розірвання договору, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконується умова договору про внесення орендної плати та строки її внесення. Як вбачається із змісту наведеної вище норми, Закон „Про оренду землі” не визначає обов'язковою умовою для розірвання договору за рішенням суду систематичність порушення його умов  однією із сторін, а визнає достатньою підставою для такого розірвання договору наявності факту невиконання обов'язку, передбаченого договором. Підстави, визначені Земельним Кодексом України, у ст. 32 Закону України „Про оренду землі”, передбачені як такі, що можуть бути застосовані окрім   тих, що передбачені цим Законом.

                       Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,  313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

                                            у х в а л и в:

             Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Д-2 Агропроект” відхилити.

             Рішення Носівського районного суду від 23 червня 2009 року залишити без змін.

              Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців.

Головуючий:                                               Судді: