КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2007 № 12/333
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Рибченко О.Г. – представник (дов. б/н від 02.02.2004);
від відповідача - Сугоняко Ю.П. – представник (дов. б/н від 30.08.2006);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Магазин „Будинок меблів”
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2006
у справі № 12/333 (Прокопенко Л.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Магазин „Будинок меблів”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі Ту Сі Дайкерт”
про стягнення 30397,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 у справі №12/333 в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Магазин „Будинок меблів” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бі Ту Сі Дайкерт” про стягнення 30 397,00 грн. відмовлено повністю.
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду. У своїй скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 у справі № 12/333, посилаючись на те, що воно не ґрунтується ані на фактичних обставинах справи, ані на чинному законодавстві України, що регулює спірні правовідносини.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
З умов укладеного договору від 31.03.2006 № 03/31-1 вбачається необхідність додаткового погодження сторонами наступних суттєвих умов договору: умови проведення рекламних акцій (спосіб розповсюдження, адреси розповсюдження, терміни розповсюдження, тощо); строк надання рекламних матеріалів; вартість послуг та порядок проведення розрахунку сторонами договору. На думку скаржника, жодна із вище перелічених суттєвих умов договору, так і не була погоджена між сторонами договору, а тому підписаний між позивачем та відповідачем договір від 31.03.2006 № 03/31-1 не є укладеним, прав та обов’язків сторін по даному договору не виникло.
Заступник голови правління позивача, не маючи належним чином оформлених повноважень на виконання дій від імені позивача, за актом приймання-передачі рекламних матеріалів від 06.04.2006 передав відповідачу рекламні буклети у загальній кількості 40000 примірників, загальна вартість яких становила 23649 грн., та на підставі представленого відповідачем звіту про виконання рекламних послуг по адресній доставці комплекту рекламних буклетів, підписав з відповідачем від імені позивача акт приймання-передачі робіт № ВС-0000036 від 12.04.2006 по адресній доставці рекламних буклетів. Позивачем була створена комісія по з’ясуванню обставин передчасного передання відповідачу рекламних матеріалів, яка не акцептувала дії заступника голови правління позивача щодо передачі відповідачу рекламної продукції та підписання акту приймання-передачі рекламних послуг.
Скаржник не погоджується із висновком суду, що така суттєва умова договору, як строк проведення рекламної акції, який відповідно до умов договору повинен був додатково погоджений сторонами договору, був погоджений шляхом підписання між відповідачем та не уповноваженою особою позивача акту від 12.04.2006 приймання послуг, оскільки строк проведення відповідачем рекламної акції для позивача та дата підписання акту від 12.04.2006 приймання рекламних послуг не є тотожними поняттями, саме підписання представником позивача акту від 12.04.2006 приймання послуг не є визначенням сторонами спору такого строку виконання рекламних послуг, враховуючи у тому числі факт підписання акту від 12.04.2006 не уповноваженою особою.
Ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, або коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, зобов’язана повернути це майно. Враховуючи, що сплата відповідачу вартості його рекламних послуг була попередньо здійснена позивачем за договором, який фактично ще не був укладений у зв’язку з непогодженням всіх істотних умов, а передача відповідачу рекламних матеріалів була здійснена особою, що не була уповноважена відповідачем на виконання зазначених дій, позивач листом № 136 від 26.04.2006 відмовився від подальшого погодження суттєвих умов договору, відповідач відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України мав зобов’язання повернути отримані від позивача кошти та рекламні матеріали.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 у справі № 12/333 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що сторонами досягнуто всіх істотних умов про надання послуг з адресної доставки рекламних буклетів, тому твердження позивача про не укладення договору є безпідставними.
При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Відкрите акціонерне товариство „Магазин „Будинок меблів” звернулося з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „БІ ТУ СІ ДАЙРЕКТ” 6748 грн. сплаченої відповідачу вартості послуг та зобов’язання відповідача повернути позивачу 40000 примірників рекламної продукції на загальну суму 23649 грн., які були отримані Товариством з обмеженою відповідальністю „БІ ТУ СІ ДАЙРЕКТ” за актом приймання-передачі рекламних матеріалів від 06.04.2006.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що: між позивачем та відповідачем був підписаний договір від 31.03.2006 № 03/31-1; відповідно до пункту 3.2 договору позивач повинен був оплатити виставлений відповідачем рахунок-фактуру протягом 3-х банківських днів з дати отримання рахунка; відповідачем був виставлений рахунок-фактура № 03/31-1 від 31.03.2006 на суму 6748 грн., який був переданий позивачу 04.04.2006; позивач платіжним дорученням від 05.04.2006 сплатив відповідачу 6748 грн.; передбачені договором від 31.03.2006 № 03/31-1 суттєві умови, а саме: умови проведення рекламних акцій (спосіб розповсюдження, адреси розповсюдження, терміни розповсюдження, тощо); строк надання рекламних матеріалів; вартість послуг та порядок проведення розрахунку сторонами договору так і не були погоджені; ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; між позивачем та відповідачем не були погоджені суттєві умови договору від 31.03.2006 № 03/31-1, а тому вказаний договір не є укладеним, прав та зобов’язань у сторін спору по даному договору не виникло; сплата відповідачу вартості його рекламних послуг була попередньо здійснена позивачем за договором, який фактично не був сторонами укладений у зв’язку з непогодженням всіх його суттєвих умов, а передача відповідачу рекламних матеріалів була здійснена не уповноваженою позивачем особою за тим самим неукладеним договором, від подальшого погодження суттєвих умов якого позивач відмовився листом № 136 від 26.04.2006, відповідач був зобов’язаний за пропозицією позивача повернути отримані від позивача кошти на рекламні матеріали на підставі ст. 1212 ЦК України.
Місцевим господарським судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача.
Судове рішення мотивоване тим, що: між сторонами укладено договір про надання послуг від 31.03.2006 № 03/31-1; сторонами досягнуто всіх істотних умов договору про надання послуг з адресної доставки рекламних буклетів; підписання акту здачі-приймання рекламних матеріалів від 06.04.2006 та акту здачі-приймання робіт від 12.04.2006 не уповноваженою особою не впливає на чинність зобов’язання; обов’язком відповідача є лише доставка рекламних матеріалів, тоді як за результативність акції він не несе відповідальності.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва із врахуванням наступних обставин.
В силу ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами, передбаченими ч. 2 цієї статті.
Для правильного вирішення спору необхідно встановити, яке право особи порушено, яким чином здійснено таке порушення, та на підставі цього визначити спосіб захисту певного порушеного права та правові норми, що регулюють відповідні правовідносини.
Підставою для повернення відповідачем коштів та рекламних матеріалів, одержаних від позивача, позивач зазначив ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Підставами, що дають право законно отримати та зберігати майно, можуть бути юридичні факти, передбачені ст. 11 ЦК України. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.
Як вбачається із матеріалів справи 31.03.2006 між Відкритим акціонерним товариством „Магазин „Будинок меблів” (за договором замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „БІ ТУ СІ ДАЙРЕКТ” (за договором виконавець) був укладений договір № 03/31-1 про надання послуг.
Предметом вказаного договору, відповідно до пункту 1.1, є надання замовнику послуг по підготовці, організації та проведенню рекламних акцій замовника, умови рекламних акцій зазначені в завданнях, що є додатками до договору. Замовник зобов’язується прийняти та своєчасно оплатити послуги виконавця.
Згідно із пунктом 3.2 договору замовник зобов’язався протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури перерахувати в безготівковому порядку на поточний рахунок виконавця кошти за надані послуги.
31.03.2006 відповідачем був виставлений рахунок № 03/31-1 за рекламні послуги по адресній доставці (к-сть адрес 20 тис.) комплекту рекламних буклетів по новобудовам (до 3-х років) м. Києва на суму 6748 грн.
Платіжним дорученням від 05.04.2006 № 1197 позивач оплатив вказаний рахунок відповідача, зазначивши в призначенні платежу: „за рекламні послуги по адресній доставці комплекту рекламних буклетів по новобудовам м. Києва згідно із рахунком № 03/31-1 від 31.03.2006”.
Отже із встановлених обставин вбачається, що вказані кошти перераховані відповідачу позивачем як сума попередньої оплати згідно з договором № 03/31-1 про надання послуг.
Позивачем не доведено, що підстава, на якій спірні кошти були набуті відповідачем, на момент звернення до суду з позовом відпала, зокрема, визнання недійсним або розірвання договору № 03/31-1 про надання послуг від 31.03.2006.
Твердження позивача про те, що в договорі № 03/31-1 про надання послуг від 31.03.2006 відсутні суттєві умови, а саме: умови проведення рекламних акцій (спосіб розповсюдження, адреси розповсюдження, терміни розповсюдження, тощо); строк надання рекламних матеріалів; вартість послуг та порядок проведення розрахунку сторонами договору, а відтак договір не є укладеним, прав та зобов’язань у сторін спору не виникло, не може бути прийняте до уваги з огляду на наступне.
Статтею 180 Господарського кодексу України та статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до пункту 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Укладений між позивачем та відповідачем контракт за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).
Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції стосовно того, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про надання послуг з адресної доставки рекламних буклетів, тому як: згідно із пунктом 1.1 договору його предметом є послуги по підготовці, організації та проведенню рекламних акцій замовника; позивач, оплативши рахунок відповідача від 31.03.2006 № 03/31-1, погодився з видом послуг, а саме: рекламні послуги по адресній доставці комплекту рекламних буклетів по новобудовам м. Києва, та їх вартістю; сторонами погоджений строк дії договору, згідно із пунктом 10.1 договору він вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2006. Пунктом 10.5 договору сторони передбачили, що у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством України.
Крім того, дії позивача у справі після укладення договору (виставлення відповідачем рахунку № 03/31-1від 31.03.2006, в якому підставою платежу зазначено за рекламні послуги по адресній доставці комплекту рекламних буклетів по новобудовам (до 3-х років) м. Києва на суму 6748 грн., та оплата його позивачем згідно із платіжним дорученням від 05.04.2006 № 1197 з призначенням платежу: „за рекламні послуги по адресній доставці комплекту рекламних буклетів по новобудовам м. Києва згідно із рахунком № 03/31-1 від 31.03.2006”) свідчать про наступне його схвалення.
Листом-пропозицією від 26.04.2006 № 136 позивач звертався до відповідача з проханням повернути на поточний рахунок ВАТ "Магазин "Будинок меблів" сплачену платіжним дорученням № 1197 від 5.04.2006 суму у розмірі 6748 грн. та повернути рекламні буклети у загальній кількості 40000 примірників на загальну суму 23649 грн., а у разі, якщо рекламні буклети вже знищені відповідачем, позивач просив повернути їх вартість.
ТОВ „БІ ТУ СІ ДАЙРЕКТ” не погодилось із пропозицією позивача про що повідомило останнього листом від 29.05.2006 № 05/29-1.
Доводи скаржника щодо підписання з боку позивача заступником голови правління без належних чином оформлених повноважень на виконання дій від імені позивача акту приймання-передачі рекламних матеріалів від 06.04.2006 та акту приймання-передачі робіт № ВС-0000036 від 12.04.2006 по адресній доставці рекламних буклетів, колегія суддів вважає, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі дії заступника голови правління ніяким чином не впливають на чинність договору, який укладений між позивачем та відповідачем, та підписаний головою правління Відкритого акціонерного товариства "Магазин "Будинок меблів", а стосуються факту виконання сторонами зобов'язань за договором.
Отже, враховуючи, що: відповідно до положень частини 1 ст. 1212 ЦК України підставою для повернення майна є одержання цього майна за рахунок іншої особи або тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; матеріали справи свідчать, що відповідачу кошти у розмірі 6748 грн. були перераховані позивачем на підставі договору № 03/31-1 про надання послуг; на виконання умов вказаного договору були також передані позивачем за актом приймання-передачі від 06.04.2006 відповідачу рекламні буклети; договір на час прийняття оскаржуваного рішення у встановленому чинним законодавством порядку не був визнаний недійсним або розірваним, строк його дії не закінчився, тобто підстава набуття відповідачем майна не відпала, то господарським судом першої інстанції цілком обґрунтовано відмовлено в позові позивачу.
Таким чином враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції всестороннє та у повному обсязі дослідив докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 08.12.2006 у справі № 12/333залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 12/333 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.
26.03.07 (відправлено)