доповідач 1 інстанції - ОСОБА_1

суддя-доповідач - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2010 року           справа №2а-15612/09/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий:           Шаптала Н.К.

судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився не з'явився

розглянувши апеляційну скаргуПрокуратура Донецької області

на постановуДонецького окружного адміністративного суду

від 10 грудня 2009 р.

по адміністративній справі№2а-15612/09/0570 (суддя Могильницький М.С. )

за позовомОСОБА_5

до треті особи Прокуратура Донецькій області Головне управління Державного казначейства у Донецькій області

пропро визнання протиправною бездіяльності прокуратури Донецької області по обліку злочинів та наявних документів обліку відносно ОСОБА_5 за ст. 176 ч. 2 та 175 ч. 2, починаючи з 22 жовтня 2004 р, стягнення з прокуратури Донецької обла

ВСТАНОВИВ:

          Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року була визнана протиправною бездіяльність прокуратури Донецької області щодо не надання до Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області документів первинного обліку, передбачених «Інструкцією про єдиний облік злочинів», затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/ 18/5. для зняття з обліку злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), в скоєнні яких ОСОБА_5 пред'являлось обвинувачення по кримінальній справі № 67-590 та прокуратуру Донецької області було зобов’язано надати до Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області документи первинного обліку, передбачені «Інструкцією про єдиний облік злочинів», затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/ 18/5, для зняття з обліку злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), в скоєнні яких ОСОБА_5 пред'являлось обвинувачення по кримінальній справі № 67-590.

Позивач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, а саме: задовольнити його позовні вимоги в частині стягнення з прокуратури Донецької області коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 37170 грн.

          Відповідач – прокуратура Донецької області, з постановою суду не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати, та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи за апеляційними скаргами, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як було встановлено судом першої інстанції та як вбачається з матеріалів справи, 1 березня 2000 року прокуратурою Донецької області відносно ОСОБА_5 порушена кримінальна справа № 67-590 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 176 Кримінального кодексу України (в редакції 1960 р.).

17 квітня 2000 року прокуратурою Донецької області стосовно позивача порушені кримінальні справи: № 67-590/2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 р.), та № 67-590/3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України (в редакції 1960 р.). Вказані кримінальні справи 18 квітня 2000 р. об'єднані в одне провадження з кримінальною справою № 67-590. 15 червня 2000 року склад злочину, передбачений ч. 3 ст. 166 КК України (в редакції 1960 р.) перекваліфіковано на ч. 2 ст. 176 КК України (в редакції 1960 р.).

15 червня 2000 року прокуратурою Донецької області стосовно позивача порушена кримінальна справа № 67-590/4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України (в редакції 1960 р.), яка об'єднана з кримінальною справою № 67-590.

7 серпня 2000 року кримінальну справу стосовно позивача направлено в порядку ст. 232 КПК України до суду.

Вироком Апеляційного суду Луганської області від 27 серпня 2001 року позивач був визнаний винним та засуджений за ст.ст. 176 ч. 2 та 172 ч. 1 КК України (в редакції 1960 р.), із застосуванням ч. 1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 р.), до 2 років позбавлення волі із забороною займати посади, що пов'язані із здійсненням функцій представника влади, строком на 3 роки.

Ухвалою Верховного Суду України від 4 грудня 2001 року апеляційна скарга позивача частково задоволена, вирок Апеляційного суду Луганської області від 27 серпня 2001 р. скасовано в частині засудження за ст.ст. 176 ч. 2 та 172 ч. 1 КК України (в редакції 1960 р.), справу направлено на новий судовий розгляд, а позивача звільнено із-під варти.

Під час нового судового розгляду справи постановою державного обвинувача від 7 травня 2002 р. пред’явлене позивачу обвинувачення з ч. 2 ст. 176 КК України (в редакції 1960 р.) змінено на ч. 1 ст. 176 КК України (в редакції 1960 р.).

26 червня 2002 року Апеляційний суд Луганської області повернув кримінальну справу відносно ОСОБА_5 на додаткове розслідування.

Постановою старшого слідчого відділу прокуратури Донецької області ОСОБА_6 від 22 жовтня 2004 р. кримінальна справа № 67-590 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.) закрита на підставі ст. 6 п. 2, ст.ст. 212-214 КПК України.

Відповідно до норм чинного законодавства, управлінням з інформаційних технологій ГУМВС України в Донецькій області, - для надання в установи іноземних держав, для оформлення або поновлення паспортних документів або для оформлення на роботу, громадянину видаються довідки за формою ІП-1, що і було зроблено в даному випадку, згідно з якими, ОСОБА_5, народився 24 лютого 1954 р., уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, який був засуджений 27 липня 2001 р. Луганським обласним судом за ст.ст. 172 ч. 1, 176 ч. 2, 42, 31 КК України до 2 років позбавлення волі, з позбавленням права займати певні посади строком на 3 роки. Постановою Верховного суду України від 4 грудня 2001 р. вказаний вирок скасовано, справу направлено на новий розгляд, ОСОБА_5 звільнено з-під варти із залу суду.

Листом прокуратури Донецької області від 17 серпня 2009 р. № 06/1 до Управління інформаційних технологій ГУМВС України в Донецькій області направлена завірена копія постанови про закриття кримінальної справи № 67-590 стосовно ОСОБА_5

Спірні правовідносини регулюються «Інструкцією про єдиний облік злочинів», затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. №20/84/293/126/18/5.

Згідно з п. 1 вказаної Інструкції єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у статистичну звітність виявлених злочинів та осіб, які їх учинили.

Відповідно до п. 2 Інструкції про єдиний облік злочинів система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх учинили, ґрунтується на реєстрації злочинів з моменту порушення кримінальної справи та осіб, які вчинили злочини, з моменту затвердження прокурором обвинувального висновку або винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і на подальшому коригуванні цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи.

Пунктом 3 Інструкції передбачено, що правила єдиного обліку злочинів поширюються на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки України.

Реєстрація злочинів, осіб, які їх вчинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і дізнавачами МВС, податкової міліції, їх облік, обробка, ведення статистичної звітності здійснюється органами внутрішніх справ.

Згідно із пп. «б» п. 12 Інструкції про єдиний облік злочинів, зареєстровані злочини підлягають зняттю з обліку, якщо відносно осіб, які їх вчинили, кримінальні справи закриті за відсутністю в діянні складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК), у тому числі за малозначністю діяння (ч. 2 ст. 11 КК).

Пунктом 21 Інструкції встановлено, що відомості про виявлені злочини коригуються за даними картки про наслідки розслідування злочину (форма 1.1), картки на особу, яка вчинила злочин (форма 2), і картки про рух кримінальної справи (форма 3), а також картки на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення (форма 4), довідки про наслідки розгляду кримінальної справи судом (форма 6).

Відомості про осіб, що вчинили злочини, в журнал обліку злочинів заносяться на підставі карток про цих осіб (форма 2). Ці відомості коригуються за даними картки про наслідки розслідування злочину (форма 1.1) та довідки про наслідки розгляду кримінальної справи судом (форма 6).

Як зазначено п. 22 Інструкції за прийнятими рішеннями про виявлені злочини і осіб, які їх вчинили, заповнені статистичні картки форм 1, 1.1, 1.2, 2, 3, 4 підписуються: слідчими (у справах, що розслідуються слідчими органів внутрішніх справ та податкової міліції), начальниками органів внутрішніх справ та податкової міліції (у справах, що розслідуються дізнавачами); прокурорами або їх заступниками. У справах, що розслідуються слідчими прокуратури, картки підписують слідчий та прокурор.

Відповідно до п. 23 Інструкції прокурор, слідчий прокуратури, слідчі і працівники дізнання органів внутрішніх справ, податкової міліції після прийняття рішення про злочин, особу, яка його вчинила, чи рішення по кримінальній справі, повинні негайно скласти документи первинного обліку за формами 1, 1.1, 1.2, 2, 3, 4 і особисто їх підписати. Після заповнення розділів картки начальником органу внутрішніх справ, податкової міліції і підписання ним картки, реєстрації злочину в єдиному журналі обліку, слідчі і працівники органу дізнання впродовж доби повинні подати ці картки прокурору для підписання разом з кримінальною справою.

Прокурори або їх заступники при отриманні статистичних карток (документів первинного обліку) повинні перевірити відповідність даних у картках процесуальним документам справи і підписати ці картки при наявності копій процесуальних документів, котрі залишити в прокуратурі.

Підписані прокурором або його заступником документи первинного обліку передаються негайно після підписання безпосередньо працівнику з обліково-реєстраційної та статистичної роботи міськрайліноргану внутрішніх справ під підпис у спеціальному журналі (форма журналу для органів прокуратури встановлена вказівкою Генпрокуратури України від 30.09.92 р. N 11-40).

За таких обставин, прокуратура Донецької області після винесення постанови від 22 жовтня 2004 року про закриття кримінальної справи № 67-590 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.) на підставі ст. 6 п. 2, ст.ст. 212-214 КПК України до Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області, тобто, за місцем судового розгляду кримінальної справи, мала надати документи первинного обліку для зняття з обліку злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), в скоєнні яких позивачу пред'являлось обвинувачення по кримінальній справі № 67-590.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач - прокуратура Донецької області, як суб'єкт владних повноважень не довів та не надав суду доказів належного виконання вимог Інструкції про єдиний облік злочинів щодо надання до Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області документів первинного обліку для зняття з обліку злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), в скоєнні яких ОСОБА_5 пред'являлось обвинувачення.

Враховуючи наведені обставини справи та вимоги законодавства щодо розгляду даного питання, колегія суддів приходить до висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог позивача про визнання протиправної бездіяльності прокуратури Донецької області та зобов'язання зняти з обліку зареєстровані злочини, в скоєнні яких обвинувачувався позивач, з огляду на що, суд першої інстанції обґрунтовано зобов’язав прокуратуру Донецької області, надати до Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області документи первинного обліку для зняття з обліку злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), в скоєнні яких ОСОБА_5 пред'являлось обвинувачення по кримінальній справі № 67-590.

Також, колегія суддів погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо відмови ОСОБА_5 в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення на його користь моральної шкоди, враховуючи наступне.

Згідно норм ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Колегія суддів, вивчаючи матеріали справи не вбачає факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не вбачає і дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права та має бути залишена без змін, а апеляційні скарги сторін без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 195, 200, 206 КАС України, колегія;-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Прокуратури Донецької області – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2009 року, якою була визнана протиправною бездіяльність прокуратури Донецької області щодо не надання до Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області документів первинного обліку, передбачених «Інструкцією про єдиний облік злочинів», затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/ 18/5. для зняття з обліку злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), в скоєнні яких ОСОБА_5 пред'являлось обвинувачення по кримінальній справі № 67-590 та прокуратуру Донецької області було зобов’язано надати до Управління інформаційних технологій УМВС України в Луганській області документи первинного обліку, передбачені «Інструкцією про єдиний облік злочинів», затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/ 18/5, для зняття з обліку злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 2, 176 ч. 2 КК України (в редакції 1960 р.), в скоєнні яких ОСОБА_5 пред'являлось обвинувачення по кримінальній справі № 67-590 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 18 травня 2010 року.

Колегія суддів: