Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року           справа №2а-23136/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді:                              Шаптали Н.К.

суддів апеляційного суду:                    Бадіховій Т.П., Гаврищук Т.Г.

при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.

з участю сторін: від позивача – ОСОБА_2 особисто та його представника ОСОБА_3; від відповідача – представник ОСОБА_4 за довіреністю № 2882/10-010-498 від 10.08.2009 року; від третьої особи – ОСОБА_4 за довіреністю № 75/10-109 від 11.01.2010 року;

ВСТАНОВИЛА:

01 червня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Первомайську, третя особа: Державна податкова адміністрація України у Луганській області, про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 06.03.2009 року за № НОМЕР_1 та за № НОМЕР_2.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Первомайську про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, за необґрунтованістю відмовлено.

Позивач з даною постановою не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтована апеляційна скарга тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що при здійсненні перевірки працівниками ДПІ були порушені норми чинного законодавства.

Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:

10.12.2008 року посадовими особами Державна податкова адміністрація України у Луганській області згідно з планом перевірок на грудень 2008 року та на підставі направлення від 09.12.2008 року проведена перевірка, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обліку, магазину «Делікат», що належить СПД ОСОБА_2

За результатом перевірки складений акт від 10.12.2008 року № 0207/12/32/23/НОМЕР_3, відповідно до якого встановлені наступні порушення: п. 1 ст. 3 Закону України № 265 в частині не проведення через реєстратор розрахункових операцій з реалізації підакцизного товару на загальну суму 51,00 грн.; п. 9 ст. 3 Закону України № 265 в частині не роздрукування фіскальних звітних чеків 05.09.08 року та 13.11.08 року; п. 13 ст. 3 Закону України № 265 в частині невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (відповідно до опису готівкових коштів 104,15 грн.), суми коштів, які зазначені в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (за «X - звітом денним» - 0.00 грн.). Сума невідповідності складає 104,15 грн.; п. 2.6 Положення № 637 та п. 7.5 Порядку № 614 в частині не оприбуткування готівкових коштів у повному обсязі їх надходження в книзі обліку розрахункових операцій па підставі фіскальних звітних чеків РРО. Загальна сума не оприбуткованих готівкових коштів склала 1019,50 грн.

Вищезазначені порушення підтверджуються наданими до акту перевірки документами: описом готівкових коштів у сумі 104,15 грн. на місці проведення розрахунків в магазині «Делікат», що належить СПД ОСОБА_2, складеним особисто продавцем ОСОБА_5; «X - звітом денним» реєстратора розрахункових операцій, роздрукованим 10.12.08 року о 11:47; поясненнями продавця ОСОБА_5 наданими 10.12.08 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Первомайську Луганської області 26.12.2008 року за № НОМЕР_1 було винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6638, 25 грн.

Дане рішення позивачем було оскаржено до ДПА України в Луганській області в порядку апеляційного узгодження.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 ДПА України в Луганській області скасувало рішення ДПІ у м. Первомайську від 26.12.2008 року за № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6638, 25 грн. та зобов’язало начальника ДПІ у м. Первомайську прийняти за актом перевірки від 10.12.2008 року два окремих рішення про застосування штрафних санкцій.

06.03.2009 року ДПІ у м. Первомайську Луганської області були винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № НОМЕР_1 на суму 1200, 75 грн. за порушення п.1, 2, 9, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів» та № НОМЕР_2 на суму 5097,50 грн.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органам державної податкової служби надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковим органам також надано право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Повноваження органів державної податкової служби України визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509/-XII (із змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 4 статті 10 цього Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України.

Згідно статті 9 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» на Державну податкову адміністрацію України покладено функцію безпосереднього виконання, а також організації роботи державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану зі здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Таким чином, здійснюючи перевірку фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, наданих їм чинним законодавством.

Згідно зі статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу» встановлено, що плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Колегія суддів, погоджує висновки суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_2, який вважає перевірку незаконною, не скористався своїм правом для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення такої планової перевірки та допустив до проведення перевірки працівників податкового органу, таким чином визнавши її.

Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, за не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до позивача застосовано штрафні санкції у п`ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Як вбачається з акту перевірки від 10.12.2008 року не проведено через реєстратор розрахункових операцій розрахункової операції з реалізації підакцизного товару на загальну суму 51,10 грн., тому до СПД ОСОБА_2 застосовані штрафні санкції відповідно до п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі: 51,10грн. х 5 = 255,50 грн.

Відповідно до пояснень продавця ОСОБА_5, вона не роздрукувала чек та не видала його покупцю, так як до неї звернувся інший покупець та вона відволіклася. Зазначене свідчить про те, що продавець не заперечує проти, того, що нею допущені порушення правил застосування РРО.

Пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг), щоденно друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

Порядок ведення КОРО, у тому числі, у випадку відключення електроенергії, виходу з ладу РРО та інших, визначений в розділі 7 Порядку № 614. Ніяких записів в КОРО з цього приводу позивачем не було зроблено.

Також продавець не заперечує проти факту порушень порядку ведення книги обліку розрахункових операцій ї надає пояснення з цього приводу.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожен випадок.

За таких підстав суд вважає обґрунтованим застосуванням до ПП ОСОБА_2 штрафних санкції відповідно до п.4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 20 м.д.г. х 17 грн. х 2 = 680 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Податковим роз'ясненням щодо застосування пунктів 5, 6, 7 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 14.01.02 № 20, роз'яснюється, що порушення, пов'язане з не проведенням розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій (пункт 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ), призводить до невідповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків (перевищення або недостача) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, тому при застосуванні фінансової санкції, передбаченої статтею 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , невідповідністю готівкових коштів слід вважати розбіжність між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, з вирахуванням суми готівкових коштів, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій і в свою чергу склала невідповідність готівкових коштів.

Відповідно до опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків налічувалося 104 грн. 15 коп., а за Z-звітом 0 грн. 00 коп.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими застосування до позивача фінансової санкції відповідно до ст. 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі (104,15 грн. - 51,10 грн.) х 5 = 265,25 грн.

Абзацом 4 пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації № 614 від 01.12.2000 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.12.2000 року за № 106/5297 встановлено, що використання книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої на реєстратор розрахункових операцій, передбачає щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків.

Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України», визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п.1.1 даних Положень , вимоги цього Положення не поширюються на:

а) розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями;

б) представництва іноземних організацій і філій, які не здійснюють підприємницької діяльності.

Тому доводи апеляційної скарги, що дане Положення застосовується тільки до підприємств, а не до підприємців спростовані чинним нормативним правовим актом, а саме Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 за порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки — у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Таким чином суд вважає, що відповідачем на законих підставах застосовані до позивача штрафні санкції до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», а саме 1019,50 грн. х 5 = 5097,50 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірними доводи суду першої інстанції, про те, що здійснюючи перевірку позивача, фахівці податкового органу діяли в межах повноважень, матеріалами справи підтверджено правомірність застосування фінансових санкцій, а тому позовні вимоги ПП ОСОБА_2 є необґрунтовані та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано та апеляційна скарга позивача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія; –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2009 року, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Первомайську, третя особа: Державна податкова адміністрація України у Луганській області про визнання нечинним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій, відмовлено – залишити без змін.

Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 27.05.2010 року.

Колегія суддів: