Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2010 року справа №2а-14668/09/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Шаптали Н.К.
суддів апеляційного суду: Малашкевіча С.А., Блохіна А.А.,
при секретарі судового засідання: Асєєвій Я.В.
з участю сторін: представника позивача ОСОБА_2, інші сторони або їх представники до суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи сторони були належно повідомлені;
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопад 2009 року у справі за позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» до Ясинуватської об`єднаної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
07 вересня 2009 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства «Донецька залізниця» до Ясинуватської об`єднаної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001551700/1 від 27.05.2009 року, в частині нарахування податкових зобов’язань про застосування штрафних санкцій на суму 15 394,89 грн., за не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на виплату надбавки за роз`їзний характер роботи, з урахуванням уточнень до позовної заяви (а.с.197).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року в задоволенні позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до Ясинуватської об`єднаної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, відмовлено.
Позивач з даною постановою не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Обґрунтована апеляційна скарга тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Вважає, що на перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на виплату надбавки за роз`їзний характер роботи не поширюються положення підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши матеріалами справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
До такого висновку колегія прийшла з огляду на наступне:
Ясинуватська дистанція колії Державного підприємства «Донецька залізниця» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Донецька залізниця» без права юридичної особи та перебуває на обліку у Ясинуватської ОДПІ.
З 09 лютого 2009 року по 16 березня 2009 року відповідач проводив планову виїзну перевірку Ясинуватської дистанції колії ДП «Донецька залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року. За результатами перевірки був складений акт від 19.03.2009 року №166/23-0/01076063 (надалі – акт перевірки від 19.03.2009 р. №166/23-0/01076063).
Відповідно до висновків вказаного акту встановлено порушення Ясинуватською дистанцією колії ДП «Донецька залізниця» 1.1 ст. 1, п.п. 4.2.1, абз. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2. ст.4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п. 9.7 ст.9 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами і доповненнями в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання, нарахування та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 6737,25 грн. за період жовтень 2006р. – листопад 2007р. Також, цим актом встановлені інші порушення законодавства.
На підставі зазначеного акту, Ясинуватською ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2009 р. № 0001551700/0, згідно якого Ясинуватській дистанції колії ДП «Донецька залізниця» визначено суму податкового у розмірі 20 211,75 грн., втому числі за основним платежем - 6737,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 13 474,50 грн.
За наслідками процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 р. № 0001551700/0 залишено без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарг позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 р. №0001551700/1 з аналогічним предметом.
Як вбачається з заяви про уточнення позову позивач оскаржує донарахування за порушення п.1.1 ст.1, пп..4.2 ст. 4 пп.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки за роз’їзний характер робіт, податок по яких складає 5 131,63 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 263,26 грн.
Щодо донарахування суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за порушення абз. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 8.1.1 п. 8.1, п.9.7 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 1605,62 грн. за основним платежем та 3 211,24 грн. штрафних (фінансових), то правомірність такого донарахування позивачем не спростовується.
Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами - відсутній.
Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
До складу місячного доходу включаються доходи, перелік яких визначений пунктом 4.2. статті 4 Закону України «про податок з доходів фізичних осіб», зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (підпункту 4.2.1 пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).
Водночас, перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, встановлений пунктом 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та зазначений перелік, окрім інших передбачає, що до складу оподатковуваного місячного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону (підпункт 4.3.2 пункту 4.3. статті 4 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»). Пунктом 9.10 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлений порядок оподаткування сум надмірно витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками адміністративного суду першої інстанції щодо не віднесення суми здійснених позивачем виплат працівникам за роз’їзний характер праці до «відрядження» та, відповідно, погоджується із висновками суду щодо необхідності включення зазначених виплат до складу місячного оподатковуваного доходу та оподаткування в порядку, передбаченому Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» з огляду на наступне.
За приписами Постанови Кабінету міністрів України № 490 від 31 березня 1999 року „Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер” (далі Постанова № 490) підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.
Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.
Відповідно до підпункту 2.2.6 пункту 2.2. статті 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату № 5 від 13 січня 2004 року суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств відносяться до складу фонду додаткової заробітної плати входять, які, за приписами положень пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» включаються до складу об’єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
Колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги посилання апелянта на положення інструкції про службові відрядження у межах України та закордоном, затвердженої наказом міністерства фінансів України № 59 від 13 березня 1998 року (далі Інструкція про відрядження) та підпункту 4.3.2. пункту 4.3. статті 4 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з огляду на наступне.
Положеннями підпункту 4.3.2. пункту 4.3. статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачена можливість не включення сум виплат до оподатковуваного доходу за умови можливості віднесення таких витрат або до витрат пов’язаних із відрядженням або із видачею коштів під звіт.
Відповідно до положень Інструкції про відрядження службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою). Із змісту наявного в матеріалах справи колективного договору (арк. справи 134 -143) вбачається, що в зазначеному документі відсутні положення, якими би було визначено у якості відрядження службових поїздок працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз’їзний (пересувний) характер.
Також саме в матеріалах справи відсутні документи, які б надавали можливість віднесення здійснених позивачем витрат як передання коштів під звіт.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції щодо непоширення на зазначені відносини положень підпункту 4.3.2 пункту 4.3. статті 4 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Колегія суддів зазначає, що твердження суду першої інстанції, що факти порушення законодавства при здійсненні позивачем виплат пов’язаних із роз’їзним характером праці робітників позивача, які відповідно до законодавства передбачають попереднє нарахування та сплату податку, знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано та апеляційна скарга позивача не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 206 КАС України, колегія; –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009 року, якою в задоволенні позову Державного підприємства «Донецька залізниця» до Ясинуватської об`єднаної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, відмовлено – залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом місяця з дня виготовлення повного тексту ухвали, тобто з 31.05.2010 року.
Колегія суддів: