Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" квітня 2007 р. Справа № 21/482-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача –Беженський А.В. (дов.б/н від 17.10.06)
відповідача –Шишкін О.Ю. (дов.№01/2234 від 14.12.05),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 863Х/3 на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.07 по справі № 21/482-06
за позовом ПФ "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій", м. Вовчанськ
до ЗАТ "Інститут Укроргверстатінпром", м. Харків
про стягнення 64 500,00 грн.
встановила:
02.02.06 позивач звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою (з подальшим уточненням) про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання умов договору №7837 від 01.10.04, а саме –за порушення строків поставки продукції, передбачених пунктом 3.1 даного договору.
Справа розглядалася судами неодноразово. Так, постановою від 12.09.06 Вищого господарського суду України у справі №40/42-06 скасовано рішення від 15.03.06 господарського суду Харківської області про відмову в позові, а також постанову від 06.06.06 Харківського апеляційного господарського суду, якою дане рішення залишено без змін; справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Прийнятим за результатами нового розгляду справи рішенням від 08.02.07 господарського суду Харківської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., судді Ковальчук Л.В., Гребенюк Н.В.) позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 64500,00 грн. штрафу за порушення строків поставки продукції за договором №7837 від 01.10.04. Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів щодо виконання обов’язків згідно з п.3.3 договору відносно надання тентового автотранспорту, необхідного для здійснення поставки по п.3.2 договору. Місцевий господарський суд із посиланням на частину 4 статті 612 та частину 2 статті 613 Цивільного кодексу України зазначив, що вина постачальника у порушенні строків поставки продукції відсутня, оскільки має місце прострочення кредитора.
Позивач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, позивач посилається на те, що приватна фірма "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" повністю виконала свої зобов’язання за договором, а також вказує на порушення відповідачем термінів виготовлення та поставки продукції, передбачених календарним планом –10.04.05.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що позивачем не надано суду документів в обґрунтування законності своїх вимог, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, встановила наступне.
01.10.04 між сторонами укладено договір №7837 про поставку продукції, монтаж та пусконалагодження. Згідно з умовами договору відповідач (постачальник) зобов’язався у строки, передбачені статтею 3 договору поставити, а позивач (покупець) –прийняти та своєчасно оплатити агрегат борошномельний вальцевий НО-3545 Харьковчанка -2500 Плюс в кількості 1 шт. для виробництва харчового борошна.
Згідно з умовами вказаного договору (п.1.2) покупець доручив, а постачальник прийняв на себе зобов’язання здійснити монтаж продукції «під ключ»у приміщенні покупця за адресою: Харківська область, смт Великий Бурлук, вул.Свердлова, 4, склад літера «А», згідно з розробленим постачальником планом розташування обладнання, що є невід’ємною частиною даного договору, а також здійснити пусконалагодження зазначеного агрегату.
Сторони встановили, що здійснення робіт «під ключ»- це комплекс заходів по розвантажуванню комплектуючих частин продукції з автотранспорту перевізника, що доставляє вантаж, розпакування продукції, збірка комплектуючих до єдиного цілого в приміщенні покупця.
Згідно з пунктом 2.2 договору (із подальшими змінами, внесеними додатковою угодою №2 від 01.11.04) покупець здійснює передоплату за наведеним у вказаному пункті графіком у строк до 30.05.05.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється на умовах FCA в редакції Інкотермс 2000р., що означає, що постачальник зобов’язаний надати продукцію перевізнику або іншій особі, вказаній покупцем, у м.Харкові, по вул.Цементній, 6, в установлену договором дату. Поставка вважається виконаною (оскільки вищевказане місце знаходиться у приміщенні постачальника), коли продукцію завантажено у транспорт перевізника, вказаного покупцем або іншою особою, що діє від його імені з належним чином оформленими повноваженнями.
Для відвантаження продукції покупець, відповідно до пункту 3.3 договору, зобов’язався надати тентовий автотранспорт (ширина кузову не менше 2400мм) в необхідній кількості, але не більше 20 шт. (при довжині кузова 12 м).
Як встановлено місцевим господарським судом на виконання вказівок, що містяться у постанові від 12.09.06 Вищого господарського суду України у справі №40/42-06, та у відповідності до приписів статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, відповідач у період з 07.02.05 по 22.11.05 передавав, а позивач приймав продукцію, що є предметом даного договору, за наступними накладними: №0000026 від 07.02.05, №0000028 від 08.02.05, №0000041 від 05.03.05, №0000042 від 05.03.05, №0000043 від 05.03.05, №0000044 від 05.03.05, №0000050 від 09.03.05, №0000051 від 09.03.05, №0000052 від 09.03.05, №0000057 від 18.03.05, №0000058 від 18.03.05, №0000059 від 19.03.05, №0000060 від 19.03.05, №0000062 від 23.03.05, №0000063 від 23.03.05, №0000450 від 22.11.05, №0000451 від 22.11.05.
Позивач стверджує, що відповідачем не поставлено продукцію в належному обсязі. Однак, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, якою на сторони покладено обов’язок доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не надано суду доказів того, що зазначена у вищезгаданих накладних продукція є лише частиною обладнання, яке зобов’язався поставити відповідач.
Позивач також вказує на те, що продукцію поставлено відповідачем із порушенням встановлених договором строків. Відповідач дану обставину не заперечує, однак посилається на те, що порушення спричинено простроченням виконання зобов’язань за договором з боку позивача. Колегія суддів вважає вказані заперечення відповідача обґрунтованими з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом, поставка продукції здійснювалася автотранспортом, що надавався відповідачем, тобто позивачем не виконано вимог пункту 3.3 договору щодо надання відповідного тентового автотранспорту для здійснення поставки продукції. В апеляційній скарзі та у поясненнях в ході судового засідання представником позивача даний факт не спростовано.
Колегія суддів відзначає також, що за своєю юридичною природою договір №7837 від 01.10.04 є змішаним договором, що містить елементи як договору поставки (в частині зазначених у п.1.1 зобов’язань відповідача поставити агрегат, а покупця –прийняти та оплатити його), так і договору підряду (в частині зазначених у п.1.2 зобов’язань відповідача здійснити за дорученням позивача монтаж продукції «під ключ»в приміщенні покупця, а також здійснити пусконаладку агрегату) –на дану обставину вказано у постанові від 12.09.06 Вищого господарського суду України у справі №40/42-06. Отже до правовідносин сторін за пунктом 1.2 договору мають бути застосовані положення Цивільного кодексу України про підряд.
Зокрема, частиною 1 статті 850 зазначеного кодексу встановлено, що замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
Пунктом 3.1 Технічного завдання (яке є додатком №3 до договору №7837 від 01.10.04) встановлено обов’язок покупця здійснювати підготовку виробничого приміщення до початку робіт та визначено перелік необхідних заходів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, (листи №02-27 від 25.01.05, №17-1973 від 20.10.05, №17-2145 від 25.11.05, що направлялися відповідачем позивачу і в яких йдеться про невиконання останнім передбачених Технічним завданням зобов’язань), позивачем не здійснено у встановлений договором строк підготовку виробничого приміщення до початку робіт, отже, відповідач був позбавлений можливості своєчасно здійснити монтаж та пусконаладку поставленого обладнання.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотримано графіку здійснення передоплати, встановленого пунктом 2.2 договору. Зокрема, кошти у сумі 350.000 грн., які мали були сплачені позивачем до 30.05.05, сплачувалися поетапно з 01.06.05 по 03.08.05 (копії відповідних виписок з установи банку про отримання відповідачем коштів долучено до матеріалів справи: т.1, а.с.65 –67). У позовній заяві ПФ "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" також вказує, що розрахунок здійснювався у період з 29.12.04 по 03.08.05 –тобто позивач не заперечує факту порушення ним умов пункту 2.2 договору щодо строків оплати.
Частиною 4 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до частини 1 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів вчинення приватною фірмою "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" дій, необхідних для виконання відповідачем своїх зобов’язань (а саме –не надано автотранспорту для здійснення поставки продукції, не виконано умови Технічного завдання щодо підгтовки приміщення до початку робіт, не здійснено оплату даної продукції у встановлений договором строк), колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що у даному випадку має місце прострочення кредитора (позивача), отже вина відповідача у порушенні строків поставки за договором відсутня. Оскільки статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій.
Оскільки викладені в апеляційній скарзі аргументи позивача не знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2007 року у справі №21/482-06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді