УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

                 

24.07.2006                                                                                                    Справа  № 2/78

За позовом Регіональне відділення ФДМУ по Закарпатській області, м. Ужгород

До відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий центр”, м. Ужгород

До відповідача Державного підприємства Міністерства оброни України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів в особі Ужгородського філії „Громадське харчування” ДП МОУ „Управління торгівлі ЗахОК”, м. Ужгород

Про зміну умов договору №51 від 29.12.1999р. оренди виробничих приміщень в м. Ужгород, вул. Добрянського, 8 (Острівна, 9-А) загальною площею 465,8кв.м. шляхом приведення його у відповідність вимогам норм цивільного законодавства та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та стягнення суми 7283,98грн. не донарахованої орендної плати в доход державного бюджету,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача – Дубовий І.Б. - представник по довіреності №2 від 10.01.06р.

від відповідача – Резуненко О.А. –представник по довіреності

від відповідача – не з’явився

СУТЬ СПОРУ: Регіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області, м. Ужгород заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий центр”, м. Ужгород та до Державного підприємства Міністерства оброни України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів в особі Ужгородського філії „Громадське харчування” ДП МОУ „Управління торгівлі ЗахОК”, м. Ужгород про зміну умов договору №51 від 29.12.1999р. оренди виробничих приміщень в м. Ужгород, вул. Добрянського, 8 (Острівна, 9-А) загальною площею 465,8кв.м. шляхом приведення його у відповідність вимогам норм цивільного законодавства та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та стягнення суми 7283,98грн. не донарахованої орендної плати в доход державного бюджету.

Представник позивача просить позовні вимоги задоволити по мотивах, викладених у позовній заяві з урахуванням поданих уточнень. У наданому суду додатковому поясненні вказує на те, що орендоване майно за договором від 29.12.1999р. №51 не відноситься до військового майна, режим надання якого в оренду регулюється окремими законодавчими актами. Згідно Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” дія останнього поширюється на військові частини, заклади, установи і організації та інші військові формування утворені згідно з законами України. Однак, з наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідач являється державним підприємством, а не військовою частиною або іншим військовим формуванням, відповідно, на відносини відповідачів поширюється

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року по справі №2/78

дія загальних актів цивільного законодавства та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” без урахування особливостей, передбачених Законом України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”.

Відповідач –ТОВ „Торгово-промисловий центр” заперечує проти позовних вимог в повному обсязі та вказує на дотримання вимог чинного законодавства при оформленні договору оренди №51 від 29.12.1999р. та відповідності його умов вимогам чинного законодавства.

Відповідач - Державне підприємство Міністерства оброни України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів в особі Ужгородського філії „Громадське харчування” ДП МОУ „Управління торгівлі ЗахОК”, м. Ужгород також заперечує проти позовних вимог та у наданому суду письмовому поясненні на позов вказує на те, що при укладанні договору оренди №51 від 29.12.1999р. сторони діяли в межах своїх повноважень, визначених статутом та Законом України „Про підприємства в Україні”. Майно, яке передане в оренду, являється державною власністю і закріплено за ДП МОУ „Управління військової торгівлі ПрикВО” на праві повного господарського відання. Вважає, що зміна чи доповнення умов договору можливе тільки за згодою сторін та за договором або за рішенням суду за позовом однієї з цих сторін. Спростовують доводи позивача стосовно неправильності визначення ставок орендної плати, оскільки використання орендарем майна під швейних цех відноситься до підприємницької діяльності, пов’язаної із задоволенням конкретної потреби індивідуального замовника, отже відноситься до надання побутових послуг, що підтверджується Правилами побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №313 від 16.05.1994р. Зазначає також про те, що позивачем не конкретизовано свої вимоги, що саме заявляється до стягнення: збитки чи не донарахована орендна плата. Вважає, що позивач взагалі не має жодного відношення до майна ДП МОУ „Управління військової торгівлі ПрикВО”, оскільки таке не знаходиться у сфері відання Фонду державного майна України. Декретом Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” від 15.12.1992р. №8-92 розмежовані повноваження міністерств та Фонду ДМ України. Управління майном ДП МОУ „Управління військової торгівлі ПрикВО” покладено виключно на Міністерство Оборони України.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення  представників сторін, суд встановив:

Між державним підприємством Міністерства оборони України „Управління військової торгівлі ПрикВО” (правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів) та товариством з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий центр”, м. Ужгород 29 грудня 1999 року був укладений договір №51 оренди не житлових приміщень загальною площею 465,8кв.м. в м. Ужгород, вул. Добрянського, 9 (нині –Острівна, 9А) для комерційної діяльності та розміщення офісних приміщень товариства (пункт 1.2 договору).

Згідно пункту 10.1 договору сторони встановили строк дії договору терміном на 10 років з 01.01.2000р. до 01.01.2010 року. За актом прийому-передачі від 06.01.2000р. орендодавець у визначеному законодавством порядку передав орендарю вищевказане майно. Додатком №2 до договору та п.3.1 сторонами у відповідності до було погоджено порядок та розмір орендної плати за користування майном, який визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України та в даному випадку складає суму

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року по справі №2/78

1020,20грн. і підлягає сплаті щомісячно не пізніше 5-го числа поточного місяця з врахуванням щомісячного індексу інфляції, на підставі виставленого рахунку.

Між вищевказаними сторонами 28.04.2000 року було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень до Договору оренди №51 від 29.12.1999р. шляхом зміни п.п.1.2, 3.1 та абзацу 1 пункту 3.2 договору, виклавши їх в новій редакції. Зокрема, сторонами було змінено призначення для використання орендованого майна (387,6кв.м. під офіс, а 79,1кв.м. під швейних цех), збільшено розмір орендної плати до 21103,32рн. за рік, що складає суму 1758,61грн. щомісячно. В подальшому 24.01.2002 року між сторонами також було укладено угоду №177 про внесення змін до договору оренди №51 від 29.12.1999р.

Позивач звернувся з вимогою про приведення договору оренди №51 від 29.12.1999р. з урахуванням додаткових угод до нього у відповідності до вимог чинного законодавства та стягнення збитків в сумі не донарахованої орендної плати за період дії договору.

В обґрунтування своїх доводів позивач вказує на те, що робочою групою з проведення аналізу ефективності використання державного майна та своєчасності надходження орендної плати до державного бюджету Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області 21.07.2005р. був складений акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства при наданні в оренду державного майна –виробничих приміщень двоповерхової будівлі, розташованої в м. Ужгород, вул. Острівна, 9А, що знаходиться на балансі ДП МОУ „Управління військової торгівлі ПрикВО”, ефективність його використання та встановлено наступне.

Згідно вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна” державні підприємства можуть бути орендодавцями державного майна тільки з дозволу Фонду державного майна України, його регіональних відділень і представництв та у разі коли орендодавцем є відповідне державне підприємство, розмір орендної плати погоджується з відповідним органом, визначеним ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

При внесенні змін та доповнень до договору оренди стосовно мети використання приміщення не було узгоджено розмежування коштів відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затв. постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 у редакції постанови КМУ від 19.01.2000р. №75 та невірно визначена орендна ставка під швейних цех –необхідно було встановити 10%, а не 2%. Разом з тим, з часу набрання чинності з 01.01.2004 року Господарського кодексу України орендодавцем державного майна площею більше 200кв.м. є органи приватизації та про необхідність приведення такого договору у відповідності до вищевказаних вимог неодноразово повідомлялось сторін за договором (листи від 02.04.2004р. №09-10/999 та від 15.06.2004р. за №09-10/1847).

Статтями 7 та 10 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” №1076-ХІУ від 21.09.1999р. визначено, що військові частини  можуть передавати  без  шкоди  бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними  рухоме  та  нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання   дозволу  військовим  частинам  на  передачу закріпленого  за  ними  рухомого  та  нерухомого  майна  в  оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000р. №778 „Про затвердження Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду” визначено процедуру надання дозволу  військовим частинам, закладам, установам

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року по справі №2/78

та організаціям Збройних Сил на передачу закріпленого за  ними  рухомого  та нерухомого військового майна в оренду.  

Відповідачі по справі вказують на те, що ними в повному обсязі було дотримано вимог чинного законодавства при укладенні договору оренди від 29.12.1999р., однак, відповідних доказів в обґрунтування своїх доводів не надають. Зокрема, вказують на те, що майно, яке передане в оренду, являється державною власністю і закріплено за ДП МОУ „Управління військової торгівлі ПрикВО” на праві повного господарського відання, відповідно, останній на момент підписання договору мав всі визначені законодавством повноваження для вчинення таких дій.

Дані доводи відповідачів не можуть бути взяті судом до уваги. Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що Державне підприємство Міністерства оброни України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів в особі Ужгородського філії „Громадське харчування” ДП МОУ „Управління торгівлі ЗахОК”, м. Ужгород при укладенні договору №51 від 29.12.1999р. діяло у відповідності до Закону України „Про підприємства в Україні” зі статусом державного підприємства, що підтверджується також наявними у справі матеріалами (статутом, положенням, довідкою статистики), а передане за оспорюваним договором майна не відноситься до військового майна, передача якого в оренду регулюється нарівні з Законом України „Про оренду державного та спеціального майна” спеціальними нормами. Згідно з ст.ст.1, 3 та пунктом 2 статті 10 Закону України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України” дія останнього поширюється на військові частини, заклади, установи і організації Збройних Сил України та інші військові формування утворені  згідно з законами України. В даному випадку відповідач відноситься до державного підприємства, а не до військового формування та на нього поширюються відносини в сфері оренди державного майна без урахування особливостей, передбачених Законом України „Про господарську діяльність у Збройних Силах України”.

Заперечення відповідачів з приводу правильності визначення відсоткової ставки за користування майном також не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки в повній мірі не підтверджують доводів стосовно визначення мети використання об’єкту оренди під провадження підприємницької діяльності у сфері надання комунальних, побутових послуг. Інструкція щодо надання послуг з ремонту і пошиття швейних і хутряних виробів, виробів із шкіри, головних уборів, затверджена наказом Українського союзу об’єднань, підприємств  організацій побутового обслуговування населення від 27.08.2000р. №20 та Правила побутового обслуговування населення затверджена постановою КМУ від 16.05.1994р. №313 регламентує основні вимоги до побутового обслуговування населення і регулюють відносини між замовником та виконавцем у наданні побутових послуг, і не підтверджують в повній мірі доводів відповідачів про те, що використання орендарем нерухомого майна здійснювалось саме з приводу задоволення потреб кожного індивідуального замовника.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що не донарахована орендна плата є саме доходом (упущеною вигодою), який би отримав державний бюджет у випадку дотримання сторонами вимог чинного законодавства при укладенні договору.

Застосування позивачем 10% відсоткової ставки за оренду державного майна в повній мірі відповідає обставинам справи, а вимоги про стягнення з орендодавця в доход державного бюджету 30% недоотриманої суми орендної плати за період з 01.05.2000р. по 01.05.2005р. підлягають задоволенню частково за період

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 24.07.2006 року по справі №2/78

з 01.05.2003р., тобто в межах загального строку позовної давності, про застосування якого до вимог позивача відповідачем подана суду відповідна заява. Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що заява  про  захист  цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна  давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Водночас, якщо суд  визнає  поважними  причини  пропущення  позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем подано відповідну заяву про застосування до вимог позивача спливу строку позовної давності, а позивачем причин, що спричинили пропущення такого строку, суду не наведено. Відповідно, вимоги позивача про стягнення з орендодавця державного майна, тобто з Державного підприємства Міністерства оброни України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів в особі Ужгородського філії „Громадське харчування” ДП МОУ „Управління торгівлі ЗахОК”, м. Ужгород, підлягають задоволенню в сумі 2913,60грн. за період з 01.05.2003р. по 01.05.2005р., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

                              

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промисловий центр”, м. Ужгород та Державне підприємство Міністерства оброни України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів в особі Ужгородського філії „Громадське харчування” ДП МОУ „Управління торгівлі ЗахОК”, м. Ужгород змінити договір оренди №51 від 29.12.1999р. шляхом приведення у відповідність згідно з вимогами норм цивільного законодавства та Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в установленому порядку щодо укладання договору оренди державного майна.

3. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оброни України „Управління торгівлі Західного оперативного командування”, м. Львів в особі Ужгородського філії „Громадське харчування” ДП МОУ „Управління торгівлі ЗахОК” (м. Львів, вул. Шевченка, 78, рах. №2600100011355 в ОДАК „УСБ” м. Львова, МФО 325019, код ЄДРПОУ 07797378) на користь:

- Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області, м. Ужгород, вул. Собранецька, 160 (рах. №3131331760000, УДК в Закарпатській області, МФО 812016, код ОКПО 22108040) в доход державного бюджету суму 2913,60грн. не донарахованої орендної плати.

- державного бюджету України суму 102грн. державного мита із зарахуванням по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095. Видати наказ.

- Державного підприємства “Судовий інформаційний центр”, м.Київ, вул. Липська, 18/5 (р/р:26002014180001 у Львівській філії ВАТ “Банк Універсальний”, м.Львів, МФО 325707, код ЄДРПОУ:30045370) суму 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

            Суддя                                                                               О.Ф. Ремецькі