Справа №2-68/2007 року

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2006 року     Красноградський районний суд Харківської області в складі:

Головуючий                                         суддя              Жигилій С.П.,

при секретарі                                                            Агафоновій М.С.

за участю позивача                                                  ОСОБА_1

представника позивача                               ОСОБА_3

відповідача                                             ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Красноградської державної нотаріальної контори про визнання договору дарування недійсним та поновлення права власності на житловий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заключено договір дарування житлового будинку розташованого у АДРЕСА_1, який було посвідчено державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області.

Позивач наполягає на визнанні вказаного договору недійсним. При цьому позивач вважає, що підставою для визнання договору недійсним є те, що він вважав, що за умовами договору від 25.01.2005 року він подарував свій будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_2, з умовою, що ОСОБА_2 буде утримувати його, тому, що він пристаріла особа і потребує догляду. Але після заключения договору, йому стало відомо, що згідно умов договору, ОСОБА_2 не брав на себе будь - яких обов'язків, щодо його утримання.

Відповідач ОСОБА_2, позов не визнав і пояснив, що в умовах заключеного договору дарування, ОСОБА_1 подарував йому будинку, по АДРЕСА_1. При цьому, такі дії ОСОБА_1 були добровільні та були запропоновані йому позивачем. Договір вони зареєстрували в нотаріальній конторі, при цьому в нотаріальній конторі нотаріус роз'яснював позивачу про наслідки вказаної угоди.

Представник 3 особи до суду не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення позивача, який наполягає на визнанні договору дарування не дійсним, відповідача, який позов не визнав, вивчивши всі докази, які наданій сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Предметом розгляду даної цивільної справи є вирішення питання щодо дійсності договору, заключеного 25.01.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, щодо дарування житлового будинку розташованого у АДРЕСА_1.

Для вирішення вказаного спору необхідно керуватися вимогами ЦК України.

Згідно позовних вимог позивача, він вважає, що угода заключена ним та ОСОБА_2 25.01.2005 року є недійсною на підставі ст. 235 ЦК України, так як вказана угода є удаваною, тобто є правочином, який вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинила, а саме для приховання договору довічного утримання.

Суд вважає, що позовна заява позивача щодо визнання договору дарування недійним, підлягає частковому задоволенню, та необхідно визнати недійсним договір дарування, який заключений сторонами 25.01.2005 року, на підставі ст. 229 ЦК України, так як ОСОБА_1, який вчиняв правочин, а саме договір дарування, помилявся про обставини, які мають істотне значення.

Таке рішення судом прийнято на підставі слідуючого.

Сторони не заперечують, що ними було заключено 25.01.2005 року договір дарування житлового будинку розташованого у АДРЕСА_1, який було посвідчено державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори Харківської області.

Позивача не заперечує що 25.01.2005 року ним та ОСОБА_2 було заключено договір, але при цьому він вважав, що однією з умов договору було: „Передача будинку у АДРЕСА_1, ОСОБА_2 „По смерті", тобто позивач вважав на час заключения договору, що право власності на будинок перейде до ОСОБА_2 після смерті позивача, при цьому ОСОБА_2 повинен доглядати та надавати йому матеріальну допомогу. При цьому позивач заперечує проти того, що він дарував будинок відповідачу.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є сусідами ОСОБА_1, вказали, що позивач, після того, як ОСОБА_2 разом зі своєю дружиною переїхав в будинок ОСОБА_1, вказував їм, що ОСОБА_2 та його дружина є квартирантами та не повідомляв, що він подарував будинок, чи вчинив іншу угоду, щодо його відчуження.

Відповідно ст. 717 ч.І ЦК України - за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч.2 ст. 717 ЦК України договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь - яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти того, що він зобов'язувався довічно утримувати позивача. ОСОБА_1 в судовому засіданні також не вказав яким саме чином ОСОБА_2 зобов'язувався утримувати його.

На підставі викладеного, суд вважає, що при заключенні договору дарування будинку в АДРЕСА_1, ОСОБА_1 помилявся щодо обставин, що мають істотне значення, а саме, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, а тому договір дарування від 25.01.2005 року необхідно визнати недійсним у відповідності до вимог ст. 229 ЦК України. При цьому, суд приймає до уваги також вік позивача, так як на час заключения договору позивачу було 74 роки.

В зв'язку з визнання недійсним договору дарування від 25.01.2005 року, у відповідності до вимог ст. 216 ч.І ЦПК України кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі, все, що вона одержала на виконання договору.

На даний час, судом не розглядалося питання, щодо відшкодування завданих збитків ОСОБА_2 в наслідок заключения договору дарування, так як вказане питання не було предметом розгляду даної цивільної справи.

В зв'язку з задоволенням позовних вимог позивача, необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати в розмірі 483 гривні 77 копійок, у відповідності до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 131, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати договір дарування, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та посвідчений 25 січня 2005 року державним нотаріусом Красноградської державної нотаріальної контори реєстраційним номер НОМЕР_1, недійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 483 гривні 77 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Повний текст рішення суду буде виготовлено в строк не більше 5 днів з дня

закінчення розгляду справи.