Єдиний унікальний номер № 201/9316/16-к

Номер провадження 1-кп/201/335/2016

У Х В А Л А

12 серпня 2016 року м. Дніпропетровськ

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді Ополинської І.Г.,

при секретарі – Геліч Н.В.,

за участю прокурора – Талдикіна О.О.,

обвинувачених – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників обвинувачених – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650000143 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2016 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 13 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650000143 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2016 року призначено підготовче судове засідання.

До підготовчого судового засідання потерпілі ОСОБА_5 і його законний представник ОСОБА_6В, ОСОБА_7 і його законний представник ОСОБА_8В, ОСОБА_9 і його законний представник ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12П, ОСОБА_13М, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, не з’явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, надали суду заяви про проведення підготовчого судового засідання за їх відсутності, через різні об’єктивні причини, а тому суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання за їх відсутності, враховуючи наявні в матеріалах кримінального провадження заяви останніх.

При цьому, потерпілі ОСОБА_17 і його законний представник ОСОБА_18М, ОСОБА_19 та її законний представник ОСОБА_20, ОСОБА_21 за викликом до суду не з’явився, про дату та час проведення підготовчого судового засідання повідомлялися належним чином шляхом направлення судового виклику за адресами, зазначеними в обвинувальному акті, які останні не отримали через не з’явлення на пошту і відповідні конверти із судовими викликами повернулися до суду за збігом терміну зберігання.

Інших можливих засобів зв’язку або інших адрес, за якими суд мав можливість здійснити виклик зазначених осіб, в обвинувальному акті не зазначено, а стороною обвинувачення суду не надано.

За таких обставин, судом вичерпані всі можливості здійснити виклик потерпілих ОСОБА_17, його законного представника ОСОБА_18М, ОСОБА_19, її законного представника ОСОБА_20, ОСОБА_21 за зазначеними в обвинувальному акті адресами.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Талдикін О.О. висловив думку про можливість призначення судового розгляду за даним обвинувальним актом, вважаючи його відповідним вимогам ст. 291 КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх захисники погодилися із думкою прокурора та вважали за можливе призначити судовий розгляд за вказаним обвинувальним актом.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наданий суду обвинувальний акт та матеріали, додані до нього, суд приходить до висновку про неможливість призначення судового розгляду за цим обвинувальним актом, з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, ст. 291 цього кодексу, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити наступні відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а саме безумовно усіх обставин, передбачених ст. 91 КПК України.

Пунктом 3 (а) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_20 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

При цьому, виходячи із змісту наданого суду обвинувального акту, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прокурором не були виконані належним чином, виходячи з наступного.

Як вбачається з обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення відкритого повторного викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України відносно малолітньої потерпілої ОСОБА_19

При цьому, прокурором при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які він вважає встановленими, не розкрито об’єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України в частині кваліфікуючої ознаки – застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я малолітньої потерпілої ОСОБА_19, яка інкримінується обвинуваченому поряд із іншими кваліфікуючими ознаками, зокрема, в обвинувальному акті взагалі не зазначено в чому саме, на думку прокурора, полягало застосування такого насильства відносно малолітньої потерпілої, і які саме дії він при цьому вчинив, а натомість зазначено лише, що ОСОБА_1 відкрито заволодів мобільним телефоном малолітньої потерпілої ОСОБА_19 шляхом ривка, що не є застосуванням насильства, яке не є небезпечним, а тому, виходячи саме з такого формулювання обвинувачення, залишається незрозумілим, з яких підстав обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновано наведену кваліфікуючу ознаку.

Окрім того, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, допущені суттєві суперечності в частині того, кому саме внаслідок інкримінованого злочину спричинена майнова шкода, оскільки спочатку зазначено, що ОСОБА_1 відкрито шляхом ривка заволодів мобільним телефоном, який в руках тримала малолітня потерпіла ОСОБА_19, а в подальшому з незрозумілих причин зазначено, що майнова шкода на загальну суму 1 799 гривень 40 копійок завдана малолітній потерпілій ОСОБА_14

Як вбачається з обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення відкритого повторного викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України відносно потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_21 та ОСОБА_16

При цьому, прокурором при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які він вважає встановленими, не розкрито об’єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України в частині кваліфікуючої ознаки – застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_21 та ОСОБА_16, яка інкримінується обвинуваченому поряд із іншими кваліфікуючими ознаками, зокрема, в обвинувальному акті взагалі не зазначено в чому саме, на думку прокурора, полягало застосування такого насильства відносно потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_21 та ОСОБА_16, і які саме дії він при цьому вчинив, а натомість за наведеними епізодами зазначено лише, що ОСОБА_1 відкрито заволодів майном потерпілих шляхом ривка, що не є застосуванням насильства, яке не є небезпечним, а тому, виходячи саме з такого формулювання обвинувачення, залишається незрозумілим, з яких підстав обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновано наведену кваліфікуючу ознаку.

Як вбачається з обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення розбійного нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України відносно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5

Диспозиція частини першої статті 187 КК України передбачає кримінальну відповідальність за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства (розбій).

При цьому, диспозиція частини другої ст. 187 КК України передбачає кримінальну відповідальність за скоєння розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, або особо, яка раніше вчинила розбій або бандитизм.

Отже, наведені диспозиції ч. 1 та ч. 2 ст. 187 КК України не містять такої кваліфікуючої ознаки, як повторність.

Проте, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, з незрозумілих причин обвинуваченому ОСОБА_1 при формулюванні обвинувачення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 України інкримінована не передбачена диспозицією цієї статті Кримінального кодексу України кваліфікуюча ознака – повторність.

Окрім того, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення за епізодом відносно неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, які прокурор вважає встановленими, при формулюванні обвинувачення суперечить правовій кваліфікації інкримінованого злочину, наведеній в обвинувальному акті, оскільки спочатку зазначено, що у ОСОБА_1 виник умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілого, після чого вказано, що обвинувачений, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, поєднаного вже з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, тримаючи ніж за рукоятку, висловив погрози застосування цього ножа, чим подавив волю неповнолітнього потерпілого ОСОБА_5, який злякавшись погроз, віддав ОСОБА_1 мобільний телефон, що у даному випадку, не є застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, а є погрозою застосування такого насильства.

Як вбачається з обвинувального акту обвинуваченому ОСОБА_1 інкримінується вчинення розбійного нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, повторно, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України відносно потерпілого ОСОБА_12 та малолітнього потерпілого ОСОБА_9

Однак, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, допущені наведені вище аналогічні порушення та з незрозумілих причин обвинуваченому ОСОБА_1 при формулюванні обвинувачення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 України інкримінована не передбачена диспозицією цієї статті Кримінального кодексу України кваліфікуюча ознака – повторність.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення за епізодами відносно потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_9, які прокурор вважає встановленими, при формулюванні обвинувачення суперечить правовій кваліфікації інкримінованого злочину, наведеній в обвинувальному акті, оскільки спочатку зазначено, що у ОСОБА_1 виник умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілих, після чого вказано, що обвинувачений, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, поєднане вже з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, що в свою чергу, є кваліфікуючою ознакою, яка передбачена диспозицією ст. 186 КК України, а не диспозицією ст. 187 КК України, висловив погрози застосування ножа, чим подавив волю останніх та примусив віддати майно, що у даному випадку, не є застосуванням будь-якого насильства – яке є небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, а у будь-якому разі, є погрозою застосування того чи іншого насильства.

Крім того, як вбачається з обвинувального акту обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інкримінується вчинення розбійного нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України відносно потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_11, малолітніх потерпілих ОСОБА_17 і ОСОБА_22

Однак, при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, допущені наведені вище аналогічні порушення та з незрозумілих причин обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при формулюванні обвинувачення за наведеними епізодами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 України інкримінована не передбачена диспозицією цієї статті Кримінального кодексу України кваліфікуюча ознака – повторність.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення за епізодом відносно потерпілого ОСОБА_13, які прокурор вважає встановленими, при формулюванні обвинувачення суперечить правовій кваліфікації інкримінованого злочину, наведеній в обвинувальному акті, оскільки спочатку зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили в попередню змову на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, після чого вказано, що обвинувачені, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, поєднаного вже з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, що в свою чергу, є кваліфікуючою ознакою, яка передбачена диспозицією ст. 186 КК України, а не диспозицією ст. 187 КК України, висловили погрози застосування ножа, чим подавили волю останніх та примусили віддати майно, що у даному випадку, не є застосуванням будь-якого насильства – яке є небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, а у будь-якому разі, є погрозою застосування того чи іншого насильства.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення за епізодом відносно малолітніх потерпілих ОСОБА_17 і ОСОБА_22, які прокурор вважає встановленими, при формулюванні обвинувачення суперечить правовій кваліфікації інкримінованого злочину, наведеній в обвинувальному акті, оскільки спочатку зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вступили у попередню змову на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я потерпілих, після чого вказано, що обвинувачені, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілих, тримаючи в руках розкладний ніж, висловили погрози застосування ножа, який демонстрували, чим подавили волю малолітніх потерпілих, які злякавшись погроз, віддали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, що у даному випадку, не є застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, а є погрозою застосування такого насильства.

А отже, наведені вище суттєві порушення вимог кримінального процесуального закону та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчать про не встановлення органом досудового розслідування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що, в свою чергу, зумовило всупереч вимогам закону пред’явлення обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неконкретного обвинувачення, а отже зазначене у обвинувальному акті формулювання обвинувачення порушує право останніх на захист від конкретного та зрозумілого обвинувачення.

Таким чином, наведені вище порушення вимог кримінального процесуального закону призвели до пред’явлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неконкретного обвинувачення, чим суттєво порушено право останніх на захист, що в свою чергу, позбавляє суд можливості призначити судовий розгляд за наданим суду обвинувальним актом, оскільки наведені порушення закону не можуть бути усунені під час судового розгляду, а суттєво порушене право обвинувачених на захист під час досудового розслідування не може бути поновлене судом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 13 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650000143 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області, з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема п. 5 ч. 2 ст. 291 цього кодексу.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2016 року запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжений до 30 серпня 2016 року.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при обранні та подальшому продовженні останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, можливість обвинувачених переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані у судовому засіданні і вчинити інші кримінальні правопорушення, що з урахуванням обставин, визначених у ст. 178 КПК України, свідчить про доцільність продовження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м’який вид запобіжного заходу, на думку суду, не зможе забезпечити виконання покладених на обвинувачених процесуальних обов’язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам.

З урахуванням викладеного, суд зважаючи на те, що строк дії попередньої ухвали про тримання під вартою обвинувачених закінчується 30 серпня 2016 року, вважає за доцільне продовжити тримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою строком на 01 місяць, тобто до 10 вересня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177,178, 291, 314 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному 13 січня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650000143 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України, та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області, з підстав його невідповідності вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Обраний під час досудового розслідування запобіжний захід відносно обвинувачених ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вигляді тримання під вартою, продовжити до 10 вересня 2016 року.

Повний текст ухвали буде проголошено учасникам судового провадження о 17 годині 00 хвилин 16 серпня 2016 року.

Ухвала суду набирає законної сили після спливу семиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для її оскарження. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя І.Г. Ополинська